Вирок № 104828189, 16.06.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7790/20

Провадження №1-кп/522/1663/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Єршової Л.С.,

за участю секретарів судового засідання Радзімовської Р.О., Тончевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160500001579 від 19.04.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Саркісяна А.Р., Стельмаха В.М., Атаманенко І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2020 о 06:40 годині ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 33, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне викрадання чужого майна, зайшов в супермаркет «Обжора», який знаходиться на першому поверсі за вищевказаною адресою, де підшукував майно, яким можливо таємно заволодіти.

В цей час, ОСОБА_1 помітив на стелажах з продукцією зубну пасту «Splat» вартістю 82,14 гривні, бальзам після гоління «Nivea» вартістю 135,15 гривень, дезодорант «Old Spice» вартістю 83,41 гривні, гель-крем «Dove» вартістю 59,03 гривень, алкогольний напій «Рево» вартістю 38,05 гривень та вино «Ореанда», об`ємом 0,75 мл, вартістю 60,24 гривень, які перебували у володінні ПП «Екстра-Південь», ЄДРПОУ 37223320, в подальшому визначивши їх предметом свого посягання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_1 будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, викрав зубну пасту «Splat» вартістю 82,14 гривні, бальзам після гоління «Nivea» вартістю 135,15 гривень, дезодорант «Old Spice» вартістю 83,41 гривні, гель-крем «Dove» вартістю 59,03 гривень, після чого направився до стелажу зі спиртними напоями, де визначив предметом свого злочинного посягання алкогольний напій «Рево» вартістю 38,05 гривень та вино «Ореанда», об`ємом 0,75 мл, вартістю 60,24 гривень, які перебували у володінні ПП «Екстра-Південь» ЄДРПОУ 37223320.

Виконавши усі дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 покинув приміщення магазину при цьому не розрахувавшись за вказаний товар, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Даним кримінальним правопорушення потерпілому - юридичній особі ПП «Екстра-Південь», ЄДРПОУ 37223320, в особі представника ОСОБА_2 , спричинено матеріальний збиток на загальну суму 458,02 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини, а саме, що дійсно 18.04.2020 року дійсно перебував в супермаркеті «Обжора» по вул. Троїцькій, 33 в м. Одесі, де таємно викрав зубну пасту «Splat», бальзам після гоління «Nivea», дезодорант «Old Spice», гель-крем «Dove», алкогольний напій «Рево» та вино «Ореанда». Просив суд призначити йому справедливе покарання.

Представник потерпілого ПП «Екстра-Південь», ЄДРПОУ 37223320, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, підтвердила, що матеріальну шкоду їй відшкодовано, цивільний позов не надавала.

Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачені ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Згідно з досудовою доповіддю служби з питань пробації виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства неможливе.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, на наркологічному обліку не значиться, матеріальний збиток потерпілому відшкодував у повному обсязі.

Також суд бере до уваги суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, зміст обвинувачення, посередню характеристику та те, шо обвинувачений ОСОБА_1 є раніше судимою особою за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення на встав, належних висновків для себе не зробив, та знов вчинив умисний корисливий злочин, наявність пом`якшуючої обставини та обтяжуючої обставини, у зв`язку з чим, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Окрім того, суд встановив, що вироком Київського районного суду міста Одеси від 20.09.2021 року, який набрав законної сили 21.10.2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 скоїв до набрання зазначеним вироком Київського районного суду м. Одеси законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1, 2, 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Отже, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень

за даним вироком та вироком Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2021 року, при цьому суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, суд враховує, що покарання за вироком Київського районного суду м.Одеси від 20.09.2021 року ОСОБА_1 вже відбуває з моменту фактичного затримання, а саме з 19.05.2020 року, тобто приписи ч. 4 ст. 70 КК України щодо зарахування до остаточного покарання відбутого повністю або частково за попереднім вироком, у даному випадку підлягають застосуванню.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Київського районного суду м.Одеси від 20.09.2021 року, суд ухвалює остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (роки) роки 1 (один) місяць.

Крім того, у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 днів.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлялися.

Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2021 року, остаточно призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 16 червня 2022 року.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбування покарання повністю зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2021 року до постановлення нового вироку.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 днів.

Речові докази: зубну пасту «Splat», бальзам після гоління «Nivea», дезодорант «Old Spice», гель-крем «Dove», алкогольний напій «Рево», вино «Ореанда», - вважати переданими власнику.

Речовий доказ: ДВД-диск з камер відео спостереження за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 33, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення, а для особи, яка утримується під вартою - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії такого рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.С. Єршова