Ухвала суду № 104827509, 17.06.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/4336/19

н\п 1-кп/490/353/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/4336/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2022 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Лагода К.О.,

секретаря судового засідання - Грищенко В.М.,

за участю прокурора - Жиганурової А.Н.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,

захисників - Бережнової І.В., Нехорошева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора обласної прокуратури Миколаївської області Жиганурової А.Н. щодо продовдення обраного запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12018150050002692, відомості про яке внесено 10.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, азербайджанця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого: 05.11.2016 Центральним районним судом м. Миколаєва по ч.3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Миколаєва, азербайджанця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого: 25.02.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбуття покарання строком 1 рік; 31.07.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 125, ст. 70 ч.ч. 1,4 КК України до 4 років позбавлення волі; 26.05.2015 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 187, ст.ст. 69, 71 КК України на строк 4 роки 3 місяці позбавлення волі; 18.11.2015 Корабельним районним судом м. Миколаєва по ст. 189 ч.2, ст. 70 ч.4 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України

ВСТАНОВИВ:

Упровадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018150050002692, відомості про яке внесено 10.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України.

Прокурор Жиганурова А.Н. у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без права внесення застави, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та ОСОБА_3 продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без права внесення застави, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення

Захисники Бережнова І.В та Нехорошев О.В. заперечували з приводу задоволення клопотання прокурора та зазначили, що вказані ризики на теперішній час втратили свою актуальність, у зв`язку із чим просили суд змінити запобіжний захід відносно його підзахисних на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт на місцем реєстрації.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просили відмовити у задоволенні клоотпння прокурора та підтримали своїх захисників.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в редакції від 27.05.2022 року № 630, карантин на території України продовжений до 31 серпня 2022 р.

Так, відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Так, судді Гуденко О.А. та Скрипченко С.М., які є членами колегії у вказаному кримінальному провадженні відновідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями перебувають у нарадчій кімнаті та плановій щорічній відпустці, а тому, з урахуванням думки прокурора, захисників та обвинувачених, які не заперечували проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку обраного відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одноособово головуючим суддею на підставі вимог ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд, з урахуванням думки захисника, прокурора та обвинуваченого, вважає за можливе за наявних обставин розглянути головуючим питання продовження строків тримання обвинуваченого під вартою

24 лютого 2022 на території України введено воєнний стан.Формально введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. Зокрема, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Крім того, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Вказаний Указ Президента України затверджено Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року.

17.06.2022 року о 13:00 год., призначеного судове засідання в якому прокурор Жиганурова А.Н. заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а отже фактично настали обставини розгляду вказаного питання.

Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі, та від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наявність вищезазначених ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства до потерпілого, поєднане із проникненням до приміщення, за яке у разі визнання його винним йому загрожує до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна, не працює та не має стабільного джерела доходу, не має стійких соціальних зв`язків, що дає підстави стверджувати про можливість переховуватись обвинуваченого від суду.

Разом з тим, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки останній будучи судимий за злочини проти власності, в тому числі за вчинення розбійного нападу, звільнившись з місць позбавлення волі, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого, корисливого злочину із застосуванням насильства до потерпілого, поєднаного із проникненням до приміщення. Зазначене, з урахуванням особистості обвинуваченого, свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та підтверджує наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою.

Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, і неодноразово продовжувався колегіями суддів Центрального районного суду м. Миколаєва та Херсонського апеляційного суду, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, те що він притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочиннів, однак належних висновків для себе не зробив, він офіційно не працевлаштований, неодружений, законних джерел для існування не має, обрав способом доходу злочинну діяльність, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому ОСОБА_1 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на ішного обвинуваченого та потерпілих, крім того ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, а тому у суду є сумніви щодо виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання від трьох до семи років.

Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання з боку обвинуваченого переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наявність вищезазначених ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства до потерпілого, поєднане із проникненням до приміщення, за яке у разі визнання його винним йому загрожує до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна, не працює та не має стабільного джерела доходу, не має стійких соціальних зв`язків, що дає підстави стверджувати про можливість переховуватись обвинуваченого від суду.

Разом з тим, перебуваючи на свободі, ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки останній неодноразово судимий за злочини проти власності, в тому числі за вчинення розбійного нападу, звільнившись з місць позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні нового аналогічного особливо тяжкого, корисливого злочину із застосуванням насильства до потерпілого, поєднаного із проникненням до приміщення. Зазначене, з урахуванням особистості обвинуваченого, свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та підтверджує наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою.

Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, і неодноразово продовжувався колегіями суддів Центрального районного суду м. Миколаєва та Херсонського апеляційного суду, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, його репутацію, те що він притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочиннів, однак належних висновків для себе не зробив, він офіційно не працевлаштований, неодружений, законних джерел для існування не має, обрав способом доходу злочинну діяльність, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим у зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 відсутні міцні соціальні зв`язки з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на іншого обвинуваченого та потерпілих, крім того ОСОБА_3 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а тому у суду є сумніви щодо виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.

За такого, суд вважає за необхідне, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178,199, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під вартою строком до 13 серпня 2022 року, включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 199, 370-372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора обласної прокуратури Миколаївської області Жиганурової А.Н. щодо продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018150050002692, відомості про яке внесено 10.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з раніше встановленим розміром застави продовжити до 13 серпня 2022 року, включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 з раніше встановленим розміром застави продовжити до 13 серпня 2022 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя Лагода К.О.