Рішення № 104827201, 09.06.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року Справа № 925/1304/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від Черкаської окружної прокуратури Святокум О.С. прокурор Черкаської окружної прокуратури,

від позивача представник не з`явився,

від відповідача Гуджал А.А. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури,

м. Черкаси, в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава

до приватного акціонерного товариства ЮРІЯ, м. Черкаси

про стягнення 555 243 грн. 46 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до приватного акціонерного товариства ЮРІЯ про стягнення з відповідача 555 243 грн. 46 коп. шкоди за використання водних ресурсів без спеціального дозволу за період з 25 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 23 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 23 листопада 2021 року відкладено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 11 січня 2022 року та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 10 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року суд задовольнив клопотання прокуратури та відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 15 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 15 березня 2022 року відкладено розгляд справи по суті до стабілізації ситуації в регіоні, з урахуванням місцезнаходження учасників судового провадження та їх представників.

Ухвалою суду від 14 квітня 2022 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 19 травня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 травня 2022 року, суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 30 травня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 травня 2022 року, суд оголосив перерву до 12 год. 30 хв. 09 червня 2022 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та зазначав, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення.

Водночас, затримка у оформленні дозволу на користування надрами в 2020 році сталася не з вини відповідача.

Зокрема, Державна інспекція Центрального округу звернулась у березні 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача про зупинення діяльності приватного акціонерного товариства ЮРІЯ у частині здійснення робіт з видобування підземної води до отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Звернення Державної інспекції Центрального округу до суду (справа №580/887/20) призупинило оформлення для приватного акціонерного товариства ЮРІЯ документації для отримання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки 06 травня 2020 року Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, керуючись ч.10 ст.41 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності, прийняло рішення про зупинення розгляду документів до ухвалення судом відповідного рішення.

В зв`язку з карантином через Covid -19 судовий процес затягнувся і лише 01 червня 2020 року було прийнято рішення на користь відповідача (справа №580/887/20), яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

04 вересня 2020 року Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації прийняло рішення про поновлення розгляду документів, поданих для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля.

08 вересня 2020 року відповідач отримав висновок з оцінки впливу на довкілля та продовжив оформлювати документи для отримання спеціального дозволу на користування надрами.

01 лютого 2021 року, розглянувши всі документи, Державна служба геології та надр України прийняла рішення про надання приватному акціонерному товариству ЮРІЯ спеціального дозволу на користування надрами на 20 років.

За відсутності такого елементу цивільного правопорушення, як вина завдавача шкоди, цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №908/999/17 та від 25 лютого 2020 року у справі №908/581/19.

Посилання прокурора в позовній заяві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2021 року у справі №925/1041/20, на думку відповідача, є безпідставними, оскільки обставини встановлені судом по даній справі стосуються іншого періоду спірних правовідносин (з 30 липня 2018 року по 24 січня 2020 року) та іншого предмету доказування, а отже не є приюдиційними.

Статтею 23 Кодексу України про надра передбачено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

За 2020 рік використано приватним акціонерним товариством Юрія 174,8 тис.куб.м. води.

Тобто, на добу з 2-х свердловин видобувалось 478,9 кубічних метрів підземних вод, що значно менше від дозволеного - 600 куб.м. (2 свердловини х 300 куб.м.).

Відповідачем на адресу Державної екологічної інспекції України було направлено скаргу №440 від 19 липня 2021 року щодо неправомірності пред`явлення Державною екологічною інспекцією Центрального округу претензії на суму збитків 555 243,46 грн. за видобування води зі свердловини з 25 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

У відповіді на претензію відповідача за №8335/7.1/8-21 від 02 серпня 2021 року Державна екологічна інспекція України звернула увагу Державної екологічної інспекції Центрального округу на той факт, що Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Водночас, розрахунок збитків здійснено не за результатами перевірки (державного контролю), яка закінчилася 28 травня 2021 року, а на підставі даних отриманих з листа Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області від 07 червня 2021 року.

Крім того, Державна екологічна інспекція України в своєму листі № 8335/7.1/8-21 від 02 серпня 2021 року зазначає, що необхідно прийняти до уваги аргументи приватного акціонерного товариства ЮРІЯ стосовно відсутності складу правопорушення, оскільки з об`єктивних причин дозвіл було отримано підприємством лише 25 травня 2021 року.

В зв`язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив прокурор не погоджується з аргументами викладеними відповідачем у відзиві та вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання.

У запереченні на відповідь на відзив з доводами прокурора відповідач не погоджується з аналогічних підстав, що наведені у відзиві на позов, водночас вказує на незаконність проведення на підставі направлення №06-28/351 від 20 травня 2021 року повторної позапланової перевірки відповідача, яке в свою чергу містить посилання на наказ Інспекції від 21 травня 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 червня 2022 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1304/21.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що з 25 травня 2021 року по 28 травня 2021 року Державною екологічною інспекцією Центрального округу згідно направлення №06-28/381 від 20 травня 2021 року, проведено позапланову перевірку дотримання приватним акціонерним товариством ЮРІЯ вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено відповідний акт від 28 травня 2021 року (т.1 а.с. 18-29).

В свою чергу направлення №06-28/381 від 20 травня 2021 року на проведення перевірки (т.1 а.с.16) було оформлено на підставі наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 21 травня 2021 року №06-27/389.

Наказу №06-27/389 від 21 травня 2021 року матеріали справи не містять, водночас питання правомірності проведення перевірки відповідача контролюючим органом не є предметом розгляду по даній справі.

Прокурор у своєму позові вказує, що під час проведення перевірки було встановлено факт забору відповідачем в період з 25 січня 2020 року по 01 лютого 2021 року підземної води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів за відсутності належних дозвільних документів, чим порушено вимоги ст. 19, 23, 56 Кодексу України про надра.

Також прокурор вказує, що згідно акта позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 28 травня 2021 року № 53/03/4-10/2021/ПЗ встановлено, що забір води на підприємстві здійснюється з 2 свердловин глибиною 37 метрів (№ 1) та 34 метри (№ 3), видобування якої на цей час здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами, виданого на підставі наказу Державної служби геологи та надр України від 01 лютого 2021 року №137.

Разом з тим, прокурор вказує, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу проведено розрахунок заподіяної шкоди виключно в межах періоду з 25 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, за який підтверджено в ході перевірки факт самовільного використання водних ресурсів в об`ємі 176 548 м. куб. Розмір заподіяної шкоди складає 555 243 грн. 46 коп.

Доказом використання приватним акціонерним товариством ЮРІЯ об`ємів водних ресурсів без спеціального дозволу за період з 25 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року став звіт підприємства за 2020 рік в межах державного обліку водокористування, що був зареєстрований Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області 28 січня 2021 року.

Акт перевірки від 28 травня 2021 року за №53/03/4-10/2021/ПЗ генеральним директором приватного акціонерного товариства ЮРІЯ Пустовітом В.М. та головним інженером Гусєвим М.Ю. підписаний не був (від підпису відмовилися).

Водночас, даний акт 31 травня 2021 року був надісланий на адресу підприємства рекомендованим листом з повідомленням та був вручений уповноваженій особі 08 червня 2021 року.

У подальшому, Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу відповідача направлено претензію №138/07-17/2021 від 07 липня 2021 року (вих. №03.4-15/3650) та відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне користування надрами (підземні води) в об`ємі 176 548,00 куб.м у розмірі 555 243 грн. 46 коп.

Приватним акціонерним товариством ЮРІЯ вказані збитки державі залишаються не відшкодованими.

Прокурор також вказує, що факт використання водних ресурсів приватним акціонерним товариством ЮРІЯ без спеціального дозволу з 2 свердловин глибиною 37 метрів (№1) та 34 метри (№3) та наявності вини підприємства щодо вчасного його оформлення підтверджується обставинами справи №925/1041/20 за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до приватного акціонерного товариства ЮРІЯ про стягнення 824 946,08 грн. збитків.

В межах розгляду справи №925/1041/20 було встановлено, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу з 20 січня 2020 року по 24 січня 2020 року згідно направлення №06-28/26 від 08 січня 2020 року, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства приватним акціонерним товариством ЮРІЯ, за результатами якої встановлено факт забору води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) з 30 липня 2018 року по 24 січня 2020 року, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів в об`ємі 262 304,00 м. куб, за відсутності належних дозвільних документів, чим порушено вимоги ст. 19, 23, 56 Кодексу України про надра.

Результати відповідної планової перевірки приватного акціонерного товариства ЮРІЯ відображено в акті Державної екологічної інспекції Центрального округу №3/3/4/2020ПЛ від 20 січня 2020 року, під час якої було зафіксовано, що забір води на підприємстві здійснюється з 2 свердловин глибиною 37 метрів (№1) та 34 метри (№3).

У свою чергу, для перевірки був представлений спеціальний дозвіл користування надрами №4412 від 29 липня 2013 року, терміном дії 5 років. На час проведення перевірки питання щодо отримання нового дозволу залишалось керівництвом підприємства не вирішеним.

Також матеріалами справи підтверджується, що Державна екологічна інспекція Центрального округу зверталася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства ЮРІЯ в якому просила суд зобов`язати відповідача повністю зупинити діяльність в частині здійснення робіт з видобування підземної води до отримання дозвільного документу, а саме: дозволу на користування надрами відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про надра та висновку з оцінки впливу на довкілля, відповідно до вимог п. 13 ч. 3 ст. Закону України Про оцінку впливу на довкілля.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року зі справи №580/887/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судом враховано, що відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Частиною 6 ст. 16 Кодексу України про надра встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Отже, ст. 16, 19 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідно до ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 68, ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20 липня 2009 року (далі - Методика).

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою

Зсам = 5 х W х Тар (грн.), (23)

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для морської води та води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою N 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою N7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладені у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №908/1593/17, обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування - не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом відповідного періоду часу, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.

Сама по собі процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №908/1092/18), а тому суд погоджується з доводами прокурора, що викладені ним у відповіді на відзив з цього питання.

Водночас, судом враховано, що прокурор у позові з посиланням на відповідну практику Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №908/999/17 вказує, що відповідно до ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі у межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.

Тобто, видобувати підземні води без спеціальних дозволів за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу мали право суб`єкти господарювання лише для власних господарсько-побутових потреб, а також господарсько-питного водопостачання.

Отже, до 01 січня 2016 року, якщо підприємство використовувало підземні води для інших потреб, або якщо продуктивність водозаборів підземних вод перевищувала 300 куб. м на добу, то для видобування води необхідно було отримати спеціальний дозвіл.

При цьому суд звертає увагу, що продуктивність водозаборів, і фактичний обсяг видобування підземної води не є тотожними поняттями.

Продуктивність, у широкому розумінні це здатність давати продукцію.

Тобто, технологічно максимальна здатність водозабору за певний проміжок часу дати певний об`єм води.

З урахуванням саме даної норми закону, а також технологічних потреб підприємства у воді та продуктивності своїх свердловин відповідач 29 липня 2013 року отримав спеціальний дозвіл, який був чинним до 29 липня 2018 року.

Проте, з 01 січня 2016 року дану норму Закону було змінено відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі від 08 грудня 2015 року № 867-VIII, а тому посилання прокурора саме на таку редакцію закону в своєму позові є помилковим.

Згідно ч. 1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції закону чинного в період, що охоплювався перевіркою) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, вказана норма Закону з 01 січня 2016 року звільняє землевласників та землекористувачів від обов`язку отримувати саме спеціальний дозвіл на користування надрами за умови не перевищення добового ліміту видобування підземних вод із кожного з водозаборів - 300 кубічних метрів на добу.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду зі справи №922/3488/19 від 14 квітня 2021 року.

Тобто, із внесеними змінами до Закону не має значення сама продуктивність водозабору, а також на які саме потреби землевласник або землекористувач видобуває воду у своїй діяльності.

Верховний Суд також зауважує у своїй постанові, що для правильного вирішення спору у справі обов`язковим є дослідження судами факту дотримання добового обсягу видобування підземних вод із кожного з водозаборів, що, з урахуванням приписів ст. 23 Кодексу України про надра, зумовлює відсутність обов`язку у отриманні господарюючим суб`єктом спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, слід дійти висновку, що з моменту набрання чинності змін до ст.23 Кодексу України про надра для покладення на землевласників і землекористувачів відповідальності та належного здійснення розрахунку завданих збитків (шкоди), обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, контролюючий орган саме під час проведення перевірки (державного контролю), повинен встановити добовий обсяг видобування землекористувачем підземних вод із кожного з наявних водозаборів.

Водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта (ст.1 Водного кодексу України).

Водночас, згідно п. 1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 04 лютого 2000 року № 23 водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта. Водозабір підземних вод може складатися з одної або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Доказів того, що свердловини відповідача компактно розміщені між собою матеріали справи не містять.

Відстань між свердловинами становить близько 220 метрів.

З матеріалів справи, зокрема, звітності про використання води за 2020 рік (т.1 а.с. 46-48) вбачається, що всього за період з 25 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року відповідач використав 176 548,00 куб.м води.

Відповідач стверджує, що на добу з 2-х свердловин підприємством за добу в середньому видобувалось 478,9 кубічних метрів підземних вод, що значно менше від дозволеного - 600 куб.м. (2 свердловини х 300 куб.м.).

Із звітності про використання води за 2020 рік вбачається, що лише в листопаді 2020 року підприємство перевищило ліміт (600 куб.м на добу) видобування води без спеціального дозволу, оскільки видобуло 18,3 тис. куб.м., за умови, що в листопаді 2020 року підприємство використовувало два водозабори.

В акті перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 28 травня 2021 року № 53/03/4-10/2021/ПЗ (т.1 а.с. 27) контролюючим органом зазначається лише, що користування ділянкою надр (підземних вод) в період з 25 січня 2020 року по 01 лютого 2021 року здійснювалося без наявності спеціального дозволу.

При цьому під час проведення позапланової перевірки ні кількість свердловин, ні кількість водозаборів, що використовувало підприємство саме у період з 25 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року контролюючим органом не було встановлено, оскільки в акті перевірки, а також додатках до акта такі дані не значаться.

Не було встановлено саме під час проведення позапланової перевірки і об`єму видобутої відповідачем води у спірний період, оскільки перевірка закінчилася 28 травня 2021 року, а інформацію з цього приводу Державна екологічна інспекція Центрального округу отримала лише після 07 червня 2021 року (т.1 а.с. 45).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, судом враховано, що під час розгляду справи №925/1041/20 судом апеляційної інстанції було встановлено обставини забору води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) з 30 липня 2018 року по 24 січня 2020 року, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів в об`ємі 262 304,00 м. куб, за відсутності належних дозвільних документів.

Крім того, в якості доказів суд досліджував акт складений за результатами перевірки, що проводилася Державною екологічною інспекцією Центрального округу з 20 січня 2020 року по 24 січня 2020 року.

Також судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року №925/3/7; пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року №910/24257/16).

Отже, обставини, що були встановлені рішенням суду в господарській справі №925/1041/20 не мають значення для даної справи, оскільки вони є різними.

Зокрема, є різними періоди господарської діяльності, що перевірялися контролюючим органом, та були предметом дослідження судами по цих двох справах, а отже і підстави для застосування такої міри відповідальності, як збитки в справах є різними.

Судом було також враховано, що згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Водночас, згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом враховано, що ні прокурором, ні позивачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів того, що дві свердловини відповідача становлять в цілому один водозабір.

Висновок з оцінки впливу на довкілля, та звіт про громадське обговорення планової діяльності відповідача надані суду в якості письмових доказів відповідачем, а не прокурором чи позивачем.

Водночас, дані документи не є заявами по суті справи, а тому обставини що в них наведені не є обставинами, які визнаються відповідачем в розумінні ст. 75 ГПК України.

Крім того, висновок з оцінки впливу на довкілля затверджений на підставі звіту відповідача, що був складений станом на 06 березня 2020 року, а не станом на 31 грудня 2020 року (кінцева дата періоду, що перевірялася контролюючим органом).

Під час розгляду справи від прокурора та позивача не надходило до суду клопотань про призначення судом у справі судової інженерно-технічної експертизи, щодо вирішення питання: чи є водозабірні свердловини відповідача окремими водозаборами, чи вони в комплексі складають єдиний водозабір?

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач, зокрема в період: з 25 січня 2020 року по листопад 2020 року не дотримувався добового обсягу видобування підземних вод із кожного з наявних у цей період водозаборів.

Як наслідок, відсутній склад цивільного правопорушення у цей період, а тому відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як стягнення з відповідача збитків.

За листопад 2020 року розмір шкоди контролюючим органом визначено не було, а тому підстав для стягнення з відповідача 555 243 грн. 46 коп. суд не вбачає.

Інші доводи прокурора та відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують вищенаведеного.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20 червня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович