Рішення № 104826984, 24.05.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/205/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ткачук І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного малого підприємства "МЛС" (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 20, код ЄДРПОУ 13991251)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" (34208, Рівненська область, Рокитнівський район, с. Рокитне, вул. Івана Франка, буд. 101, код ЄДРПОУ 03443838)

про стягнення 125 632,66 грн

у судовому засіданні приймав участь представник позивача - Мазурок В.С.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Приватне мале підприємство "МЛС" (далі Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" (далі Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 125 632,66 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання за договором поставки, який був укладений між сторонами у спрощеній формі.

Ухвалою суду від 27.04.2022, між іншого, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.05.2022.

У судовому засіданні 24.05.2022 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених у позові. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Також, відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Таким чином суд вважає, що оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та відзиву останнього за наявними у ній матеріалами, у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як зазначив позивач, між ним та відповідачем досягнуто усної домовленості щодо постачання товару.

З матеріалів справи вбачається, що у період з листопада по грудень 2021 Підприємство поставило, а Товариство прийняло товар на загальну суму 139 368,01 грн, про що свідчать наступні видаткові накладні: № 1/С0000000397 від 05.11.2021 на суму 9 996,00 грн; № 1/С0000000396 від 05.11.2021 на суму 8860,00 грн; № 1/С0000000395 від 05.11.2021 на суму 28255,01 грн; № 1/С0000000394 від 05.11.2021 на суму 5 454,00 грн; № 1/С0000000393 від 05.11.2021 на суму 6 138,00 грн; № 1/С0000000392 від 05.11.2021 на суму 17 864,00 грн; № 1/С0000000390 від 05.11.2021 на суму 2 459,00 грн; № 1/С0000000389 від 05.11.2021 на суму 12 675,00 грн; № 1/С0000000388 від 05.11.2021 на суму 13 110,00 грн; № 1/С0000000424 від 24.11.2021 на суму 30 057,00 грн; № 1/С0000000433 від 03.12.2021 на суму 4 500,00 грн.

Водночас, позивачем до матеріалів справи було додано дві аналогічні по змісту видаткові накладні № 1/С0000000424 від 24.11.2021 на суму 30 057,00 грн (а.с. 12 та а.с. 14). Однак, за відсутності доказів протилежного, суд приймає їх як доказ здійснення однієї поставки 24.11.2021 на суму 30 057,00 грн згідно видаткової накладної № 1/С0000000424.

Оскільки за відповідачем утворився борг за поставлений товар, позивач звертався до відповідача з претензією № 01/02/2 від 01.02.2022, однак останній погашення заборгованості не здійснив.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних, які наявні у матеріалах даної справи.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, обов`язок відповідача по оплаті товару виник після прийняття ним товару за вищевказаними видатковими накладними.

Водночас, позивачем до матеріалів справи надано засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, за період з 01.10.2021 по 18.04.2022, у якому відображено початкове сальдо в розмірі 32 247,65 грн, реалізація товарів та послуг на загальну суму 161 344,01 грн та проведені відповідачем оплати в розмірі 67 959,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.04.2022 становить 125 632,66 грн.

Відповідач визнав наявну заборгованість станом на 18.04.2022 в сумі 125 632,66 грн підписавши акт звірки взаєморозрахунків за вказаний вище період.

Згідно позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем Товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.

А відтак, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 125 632,66 грн з оплати за поставлений товар, відповідачем вимоги позивача не спростовані.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства до Товариства про стягнення 125 632,66 грн є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають до задоволення.

Судовий збір сплачений позивачем в сумі 2 481,00 грн на підставі ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній наведено попередній (орієнтовний) розрахунок, зокрема, суми витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з цим, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, у підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, подано наступні документи (а.с. 19-25):

- Договір про надання правничої (правової) допомоги від 13.08.2019, укладений між Адвокатським Бюро "Мазурок В`ячеслава" в особі адвоката Мазурок В`ячеслава Сергійовича та Приватним малим підприємством "МЛС";

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія РН № 1120 від 27.12.2019, видане на ім`я Мазурок В`ячеслав Сергійович;

- Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Адвокатського Бюро "Мазурок В`ячеслава";

- Додаткова угода № 14 від 04.04.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 13.08.2019, відповідно до умов якої, за надання правничої (правової) допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар в сумі 12 000,00 грн шляхом внесення безготівкових кошті на ібенкод НОМЕР_1 в АТ "КБ "ПриватБанк", код отримувача 43162643.

- Ордер на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 13.08.2019;

- Розрахунок витрат, пов`язаних з наданням послуг за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 13.08.2019.

- Платіжне доручення № 1784 від 04.04.2022 про сплату коштів у сумі 12 000,00 грн, з призначенням платежу за правову допомогу згідно додаткової угоди № 14 від 04.04.2022.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки позивач заявив про розмір витрат на професійну правничу допомогу до прийняття рішення у даній справі, а відповідач не спростував їх неспівмірність, дослідивши подані докази, суд зазначає, що розмір витрат заявлений позивачем на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також ціною позову.

Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного малого підприємства "МЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" про стягнення 125 632,66 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" (34208, Рівненська область, Рокитнівський район, с. Рокитне, вул. Івана Франка, буд. 101, код ЄДРПОУ 03443838) на користь Приватного малого підприємства "МЛС" (33024, м.Рівне, вул. Млинівська, 20, код ЄДРПОУ 13991251) 125 632 (сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять дві) грн 66 коп. основного боргу, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2022.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич