Ухвала суду № 104826912, 20.06.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.06.2022 Справа№914/1282/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.,

розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» від 16.06.2022р. б/н (вх. №1406 від 16.06.2022р.)

про: забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/1282/22

Особа, яка може отримати статус Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВ ГРУПС ТГ», м.Київ;

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

16.06.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівської міської ради від 16.06.2022р. б/н (вх. №1406) про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/1282/22; особа, яка може отримати статус Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВ ГРУПС ТГ».

У поданій заяві Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у власності ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318, зареєстроване: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8); та накладення арешту на грошові кошти у розмірі 435 000,00 (чотириста тридцять п`ять тисяч гривень) грн., які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318, зареєстроване: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) у АТ "ПРАВЕКС БАНК", IBAN НОМЕР_1 , МФО 380838.

В обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позову Заявник зазначає, що 06.06.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» (надалі - Покупець, Заявник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВ ГРУПС ТГ» (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки № 420 (надалі - Договір) (копія договору додається).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язувався на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п 2.1. Договору вартість товару визначається Постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору. Згідно 3.1.1. Договору, товар повинен був бути поставлений Постачальником протягом 2 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Місцем виконання договору було встановлено склад Покупця, розташований за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд. 7, куди Постачальник зобов`язався своїми силами поставити товар.

Згідно з п. 4.1. та у відповідності до п. 2.1 Договору було визначено, що Покупець перераховує на рахунок Постачальника 50% від загальної вартості товару протягом 3 банківських днів з дати підписання Специфікації до Договору. Решту 50% - протягом 3 банківських днів з дати отримання товару на складі.

При цьому, Заявник зазначає, що згідно п. 6.2. Договору, керуючись ст. 693 ЦК України сторони домовились, що якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, Покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, згідно доводів Заявника, на виконання даного Договору, 06.06.2022 р. сторонами було підписано Специфікацію № 1 на поставку 15 000 л дизельного палива «EURO-5» (виробник Румунія, ДЕСТ 7688:2015) вартістю 870 000,00 грн., та Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 1025 на суму 870 000,00 грн. (копії специфікації та рахунку додаються).

07.06.2022 р. Заявником було здійснено попередню оплату у розмірі 50% від суми, погодженої у рахунку, що становить 435 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення ПАТ «Кредобанк» № 2237 від 07.06.2022 р. із зазначеним відповідним призначенням платежу: «Оплата за нафтопродукти згідно рах. № 1025 від 06.06.2022 р., в т.ч. ПДВ 20% 145 000 грн.» (копія платіжного доручення додається).

Згідно доводів Заявника, поставка дизпалива мала відбутися 08.-09.06.2022 року. Після проведення платежу, в період з 07.07.2022 по 13.06.2022 року, представники Постачальника (це були співробітник та водій компанії, що мав здійснити доставку) декілька раз повідомляли про перенесення дати поставки товару, а з 14.06.2022 року взагалі перестали виходити на зв`язок (абонент або не відповідає або поза зоною).

Таким чином, Заявник зазначає, що Постачальник, який згідно п. 3.1.1. Договору був зобов`язаний поставити товар протягом 2 днів з моменту отримання попередньої оплати, не виконав своїх зобов`язань (та у зв`язку із припиненням будь-якого спілкування є обґрунтовані підстави вважати, що і не має наміру такого робити), чим порушив умови Договору, а сума попередньої оплати безпідставно знаходиться у його розпорядженні.

Зважаючи на вказані обставини, Заявник вважає за необхідне скористатись своїм правом, передбаченим п. 6.2. Договору, та вимагати від Постачальника повернення своїх грошових коштів, перерахованих в якості попередньої оплати. Проте через відсутність будь-якого зв`язку із представниками Постачальника, Заявник має підставні побоювання стосовно того, що існує серйозний ризик, що кошти не будуть повернуті в добровільному порядку або взагалі втрачені. Відтак, має намір звернутися до суду із позовом, предметом якого стане вимога позивача до відповідача про стягнення суми попередньої оплати згідно Договору у розмірі 435 000,00 грн. При цьому, на переконання Заявника, можливість у майбутньому отримати вказані кошти теж повинна бути гарантована засобами забезпечення позову у вигляді арешту майна та грошових коштів, якими володіє на даний момент ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ», а оскільки сума 435 000, 00 грн. є дуже значною, а в Заявника є підстави припускати, що на рахунку ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» може не виявитися перерахованих йому коштів, забезпечення можливості виконання рішення суду та їх отримання у майбутньому саме у такий спосіб (арешт майна та грошових коштів), є доцільним та цілком обґрунтованим заходом, яких гарантує дотримання прав ТОВ «Танк Транс Україна».

Також, у зв`язку із тим, що Заявник у даній ситуації вже поніс величезні фінансові втрати, та заява про забезпечення позову подається саме через умисне невиконання ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» своїх зобов`язань по договору, та безпідставне користування останнім грошовими коштами Заявника, Заявник вважає за можливе просити суд не застосовувати до ТОВ «Танк Транс Україна» заходів щодо зустрічного забезпечення вимог.

Щодо підсудності даної вимоги конкретному суду, Заявник вважає за необхідне вказати, що відповідно до п. 3.1.1. Договору місцем його виконання вказано: Львівська область, м.Городок, вул.Артищівська 7, та згідно норм п. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, в даній ситуації діє підсудність за вибором позивача - за місцем виконання договору. Відтак, даний спір підсудний господарському суду Львівської області.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018р. у справі №912/1616/18.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. №ЕТ8 №5 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст.136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі № 916/10/18, від 23.06.2018р. у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі № 909/526/18, від 21.01.2019р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019р. у справі № 904/1417/19.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 15.08.2018р. у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову при розгляді спору про стягнення заборгованості та зобов`язання повернути майно суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи суд дійшов висновку, що в Заяві Заявником не визначено предмету позову, з яким Заявник має намір звернутись до господарського суду та не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв`язку між заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що знаходиться у власності ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318, зареєстроване: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) та накладення арешту на грошові кошти у розмірі 435 000,00 (чотириста тридцять п`ять тисяч гривень) грн., які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318, зареєстроване: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) у АТ "ПРАВЕКС БАНК", IBAN НОМЕР_1 , МФО 380838 і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а відтак, відповідності заходів забезпечення, які просить вжити Заявник.

Заявником не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення, які він просить вжити, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача. Заявником також не обґрунтовано як саме може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у власності ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318, зареєстроване: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) та накладення арешту на грошові кошти у розмірі 435 000,00 (чотириста тридцять п`ять тисяч гривень) грн., які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318, зареєстроване: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) у АТ "ПРАВЕКС БАНК", IBAN НОМЕР_1 , МФО 380838.

Так, Заявник зазначає про ймовірність утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову з огляду на те, що Заявник вже поніс величезні фінансові втрати, та заява про забезпечення позову подається саме через умисне невиконання ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» своїх зобов`язань по договору, та безпідставне користування останнім грошовими коштами Заявника.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що вказані доводи Заявника не свідчать про вчинення саме Відповідачем дій, спрямованих на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, Заявником не наведено доводів, які б свідчили про намір Відповідача вчинити дії, спрямовані на відчуження всієї чи частини свого майна, чи інші дії, які б ускладнювали чи унеможливлювали виконання рішення суду у цій справі.

Наведене свідчить і про необґрунтованість Заявником припущення, що невжиття у цій справі заходів забезпечення позову призведе не лише до значного ускладнення, але може і призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, а відтак, необґрунтованість доцільності вжиття зазначених Заявником заходів забезпечення позову.

Також Заявником не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він має намір звернутись.

Окрім того, Заявником до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення Відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.

Крім того, Заявником не наведено жодного припущення, в тому числі обґрунтування такого, щодо будь-яких можливих дій Відповідача, спрямованих на утруднення (чи унеможливлення) виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру чи вчинення дій, спрямованих на відчуження, зміну характеристик, зменшення вартості свого майна тощо.

Відтак, Заявником не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» від 16.06.2022р. б/н (вх. №1406 від 16.06.2022р.) про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/1282/22, відтак, вказану заяву слід відхилити, а в забезпеченні позову відмовити.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву Заявника про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс Україна» від 16.06.2022р. б/н (вх. №1406 від 16.06.2022р.) про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №914/1282/22 відхилити.

2.В забезпеченні позову відмовити.

3.Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т.Б.