Рішення № 104826883, 15.06.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2022 Справа № 914/677/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Дзюби М.Р., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до відповідача: Приватного підприємства «РОМА»

про: стягнення 8 260,81 грн.,

за участю представників:

позивача: Сало Т.В.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до відповідача: Приватного підприємства «РОМА» про стягнення 8 260,81 грн.

18.04.2022р. Господарський суд Львівської обласної області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 25.05.2022р.; викликати представників сторін у судове засідання; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.

У судове засідання 25.05.2022р. з`явився представник позивача.

Протокольною ухвалою від 25.05.2022р. судове засідання відкладено на 15.06.2022р.

Крім того, ухвалою від 25.05.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судове засідання 15.06.2022р. з`явився представник позивача.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач зазначає, що під час виконання земляних робіт, працівниками відповідача пошкоджено газопровід-ввід низького тиску, діаметром 40 мм. до будинку за адресою: Львівська область, с.Зимна Вода, вул.Мазепи, буд.105. Внаслідок аварії стався витік газу, вартість об`єму витоку (витрат) природного газу через пошкоджений газопровід склала 3690,63 грн., а витрати по ліквідації витоку газу (газопровід-ввід низького тиску діаметром 40 мм.) склали 4 570,18 грн. Загальна сума витрат склала 8 260,81 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми збитків у вищевказаному розмірі.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання 25.05.2022р. та 15.06.2022р. не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Як стверджує позивач, під час виконання земляних робіт, працівниками відповідача пошкоджено газопровід-ввід низького тиску, діаметром 40 мм. до будинку за адресою: Львівська область, с.Зимна Вода, вул.Мазепи, буд.105. Внаслідок аварії стався витік газу, вартість об`єму витоку (витрат) природного газу через пошкоджений газопровід склала 3 690,63 грн., а витрати по ліквідації витоку газу (газопровід-ввід низького тиску діаметром 40 мм.) склали 4 570,18 грн. Силами аварійної служби аварію локалізовано, наслідки усунуто.

За результатами огляду місця, де сталась аварія 13.04.2021р., складено технічний акт за заявкою №7703, в якому зазначено, що за адресою: с.Зимна Вода, вул.Мазепи, буд.105, при проведенні земляних робіт працівником ПП «РОМА», який відмовився представитись, було пошкоджено газопровід-ввід низького тиску, діаметром 40 мм. до будинку за адресою: Львівська область, с.Зимна Вода, вул.Мазепи, буд.105.Працівниками аварійної бригади АТ «Львівгаз» для усунення аварійної ситуації забито кіл в місце пошкодження газопроводу, витік усунуто. Витік газу усунуто, робота аварійної бригади закінчена 13.04.2021р. об 19 год. 00 хв.

Працівниками АТ «Львівгаз» складено Акт про порушення №1188 від 13.04.2021 року, яким встановлено несанкціоноване втручання ПП «РОМА» в газову мережу, пошкодження технікою газопроводу-вводу низького тиску, діаметром 40 мм.

Як зазначено позивачем, АТ «Львівгаз» звернулося з вимогою до ПП «РОМА» (лист вих. №790-Сл-10111-0721 від 01.07.2021р.) про оплату рахунку N61101071 від 01.07.2021р., складеного на підставі акту-розрахунку від 20.05.2021р. та на підставі розрахунку виробничо-технологічних витрат по ліквідації витоку газу, для відшкодування збитків. Однак, вказана вимога залишилась без задоволення.

Оцінивши подані позивачем докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов`язків зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведене узгоджується із ч. 2 ст. 20 ГК України.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміють: втрати, яких особа зазнала, у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (1); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (2). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі (ч. 3).

Аналогічна за змістом норма закріплена в статті 224 ГК України.

Виходячи зі змісту ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

З огляду на зазначені положення ЦК України, факт завдання шкоди майну потерпілого, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних відносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такої шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала, що узгоджується з приписами ст. 599 ЦК України.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування в справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Правила безпеки систем газопостачання (далі Правила БГС), затверджені Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285, поширюються на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, діяльність яких пов`язана з будівництвом, ремонтом, розширенням, реконструкцією, технічним переоснащенням, експлуатацією систем газопостачання, а також роздрібною торгівлею зрідженим вуглеводним газом у балонах.

Пунктом 8.1. Правил БГС передбачено, що контроль і оперативно-диспетчерське керівництво планово-профілактичними та аварійно-відновлювальними роботами на об`єктах Єдиної газотранспортної системи України з урахуванням вимог охорони праці здійснюється газорозподільними підприємствами відповідно до вимог чинного законодавства України. Локалізація і ліквідація аварійних ситуацій здійснюються аварійно-диспетчерською службою (аварійна газова служба) « 104», її філіями і постами, що працюють цілодобово і без вихідних.

Поряд з цим, у технічному акті від 13.04.2021 року, зазначено лише про пошкодження газопроводу та локалізацію витоку газу без зазначення винних осіб, заначено лише, що працівники ПП «Рома» і їх техніка покинули місце події до приїзду аварійної бригади.

Акт про порушення №1188 від 13.04.2021 року, також не містить інформації про винну особу та транспорт, яким пошкоджено газопровід (марка кузова, державний номер).

Позивачем також під час розгляду справи не доведено та в позові не зазначено технічні чи інші причини прориву газопроводу, а також які саме дії здійснені та внаслідок чого - яких саме робіт (землерийною технікою, механічні пошкодження або якимось предметом, тощо).

Отже, в матеріалах справи не міститься доказів, підтверджуючих вину працівників відповідача у заподіянні збитків, внаслідок вчинення ними дій, в результаті яких міг бути пошкоджений газопровід. Із наявних в матеріалах справи документів не встановлено транспортного засобу та його ідентифікуючих ознак.

Також, в матеріалах відсутні пояснення самого водія транспортного засобу, яким здійснювались відповідні земляні роботи, в яких останній міг би повідомити про причини події, що сталася внаслідок виконання підряду. Не міститься у справі й пояснень сторонніх свідків або очевидців (не працівників позивача), як додаткових доказів вини працівників відповідача. Не встановлено також які саме та ким виконувались підрядні роботи, та хто був їх замовником.

Покликання позивача щодо фіксування факту вини відповідача у заявці №7703 від 13.04.2021 року не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний документ є лише фіксацією звернення з повідомленням про аварійну ситуацію та проханням про її усунення. Наведена заявка не надає можливості ідентифікувати особу заявника, оскільки таке звернення відбулось в телефонному режимі.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що пошкодження газопроводів та їх устаткування при провадженні робіт є адміністративним правопорушенням, відповідно до ст.103-2 КУпАП. Отже, належним доказом протиправних дій та вини працівників відповідача могла б бути постанова про притягнення винних осіб до такої відповідальності, чого позивачем до матеріалів справи не долучено.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що працівники чи посадові особи відповідача були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Отже, надані позивачем докази не доводять того, що внаслідок дій працівників відповідача пошкоджено газопровід, чим заподіяно збитки позивачу.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок протиправних дій саме працівників відповідача було пошкоджено газопровід та заподіяно збитки позивачу.

На підставі наданих позивачем доказів суд може встановити лише факт виявлення працівниками позивача пошкодження газопроводу, але в них відсутнє достатнє підтвердження особи, яка винна у вказаному пошкодженні.

Таким чином. позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження доводів. викладених у позовній заяві, та не доведено, що пошкодження газопроводу сталося внаслідок протиправних дій працівників відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №5312 від 06.04.2022р. про сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн. за подання позовної заяви.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевказане, а також відсутність підстав для задоволення позову, суму сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.13,73-74,76-79,86,129, 236, 238, 240-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2022 р.

Суддя Король М.Р.