Рішення № 104826755, 08.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2022Справа № 910/20194/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/20194/21

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія-С"

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Романов Д.Ю., довіреність №432-70 від 10.01.2022, в порядку самопредставництва;

від відповідача: Ліпатов І.А., ордер серії ВВ № 1020585 від 29.12.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваторія-С" (далі - відповідач) власними силами та за власні кошти відновити підлогу в приміщенні № 8 в початковий стан, згідно технічної документації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є утримувачем будинку за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 4/6. При огляді підвальних приміщень (групи приміщень № 121) за вказаною адресою, посадові особи позивача встановили, що відповідачем було проведено перепланування приміщення № 8 шляхом заглиблення на 40 см без відповідного проекту та дозволу, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20194/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.01.2022.

21.12.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Департаменту з питань державного контролю м. Києва у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

04.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що здійснене перепланування (реконструкція) було проведено у законний спосіб, у відповідності із вимогами законодавства. Зазначає, що стверджуване позивачем заглиблення взагалі не існувало і не вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, а враховуючи, що реконструкція була проведена у 2011 році, просить відмовити у задоволенні позову через закінчення строку позовної давності. Також відповідач вказує на відсутність порушених прав та/або законних інтересів позивача.

19.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.

У підготовче засідання 19.01.2022 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 19.01.2022 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відмовлено у задоволені клопотання відповідача про витребування доказів, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.02.2022.

07.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказує на те, що контроль за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням допоміжних приміщень є предметом діяльності позивача за статутом. Таким чином, позивач доводить наявність свого порушеного права, як особи, яка обслуговує даний житловий будинок і належним чином зафіксований факт правопорушення, вчиненого відповідачем.

10.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив. Відповідач зазначає, що під час складання у 2007 та 2011 роках технічного паспорту, уповноваженим з технічної інвентаризації органом було здійснено перевірку, у тому числі, висоти підлоги та видано технічний паспорт без будь-яких зауважень. Відсутність у технічному паспорті відмітки про самочинне будівництво, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про самовільне заниження підлоги у приміщенні на 40 см.

У підготовче засідання 16.02.2022 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 16.02.2022 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив та заперечення щодо відповіді на відзив, відмовлено у задоволенні клопотань позивача про залучення третьої особи та призначення у справі судової експертизи, у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

У підготовчому засіданні 16.02.2022 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2022.

Судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/20194/21 призначено на 08.06.2022.

У судове засідання 08.06.2022 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 08.06.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Житловий будинок за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 4/6 віднесений до об`єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва відповідно до додатку № 6 до Рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 та перебував на балансі та обслуговуванні КП «Печерськжитло».

Рішенням Печерської районної у місті Києві ради від 18.10.2007 № 9 утворено Комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».

Пунктом 15 Рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 Комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно пункту 16 Рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 Київрада вирішила передати Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходився на балансі, зокрема Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 6 затверджено статут Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - Статут), згідно з п. 2.1 якого підприємство створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Таким чином, функціями позивача, з-поміж іншого, є надання послуг з утримання будинку за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 4/6, прибудинкової територій та надання інших супутніх послуг.

Згідно з п.п. 2.2.19 Статуту до предмету діяльності позивача віднесено здійснення відповідно до вимог законодавства контролю за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням та вжиття заходів в установленому порядку.

З наведеним кореспондується право комунального підприємства, закріплене у підпункті 5.1.13 Статуту, у разі виявлення порушення, встановленого законодавством щодо порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями (виселення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання звільнити житлове/нежитлове приміщення, усунути самовільне перепланування, переобладнання, зобов`язання надати доступ до приміщення тощо) вживати заходів, передбачених законодавством України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваторія-С" є власником нежилих приміщень №№ 1, 2 групи приміщень № 121 загальною площею 196,90 кв.м. у житловому будинку за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 4/6, відповідно до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 08.06.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К., зареєстрованого за № 2385.

У зв`язку із розглядом справи № 910/13886/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія-С" про стягнення з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 92 435,80 грн майнової шкоди у зв`язку із залиттям приміщення за адресою м. Київ, бульвар Дружби Народів буд. 4/6, 08.10.2021 посадовими особами позивача було проведено огляд нежитлових приміщень підвалу вказаного житлового будинку, наслідки якого зафіксовані у Акті довільної форми від 08.10.2021.

У пункті 1.1 Акту зазначено, що всі приміщення мають висоту підлоги до стелі 2,66 м, окрім приміщення № 8, де висота становить 2,99 м. Дана висота, за думкою перевіряючих, була досягнута під час виконання власником робіт по реконструкції групи приміщень № 121 шляхом вибору ґрунту з заглибленням до 40 см у новоствореному приміщенні № 8. Наслідком таких дій, згідно п. 1.2 Акту, стало порушення цілісності конструкції лотка непрохідного каналу, в якому проходили внутрішньобудинкові інженерні мережі будинку.

Наведене порушення зумовило звернення позивача до суду з даним позовом із вимогою про зобов`язання відповідача відновити підлогу в приміщенні № 8 в початковий стан, згідно технічної документації.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 2 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Статтею 29 ЖК України передбачено, що державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду має своїм завданням забезпечити додержання всіма міністерствами, державними комітетами, відомствами, державними, кооперативними та іншими громадськими підприємствами, установами, організаціями, житлово-будівельними кооперативами, службовими особами та громадянами порядку розподілу жилої площі і надання громадянам жилих приміщень, правил користування житловим фондом і утримання його в технічно справному стані.

Згідно частин першої та другої статті 30 ЖК України державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється радами, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством.

Спеціально уповноваженим органом державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду в Україні є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику.

За визначенням, наведеним у абзаці одинадцятому статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи міських рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України (ч. 1 вказаної статті). У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад (ч. 2 вказаної статті).

Тобто, органом державної влади відповідно до Законів України «Про місцеві державні адмінстрації» та «Про столицю України місто - герой Київ», який здійснює виконавчу владу на території Печерського району міста Києва та реалізує повноваження, делеговані Київською міською радою, є Печерська районна в місті Києві державна адміністрація.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо обліку житлового фонду, а також здійснення контролю за використанням житлового фонду.

Такі ж положення містить і пункт 10 Додатку 4 до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», де до повноважень районних в місті Києві державних адміністрацій віднесено облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Вказані делеговані повноваження конкретизовані у Житловому кодексі України, згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 15 і частиною першою статті 30 якого виконавчі органи міських рад у межах і в порядку, встановлених законодавством, на території міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду та керують житловим господарством. Такий контроль має завданням забезпечити додержання всіма суб`єктами, зокрема, правил користування житловим фондом і утримання його в технічно справному стані (стаття 29 ЖК України).

Позивач зазначає про виявлення ним факту самочинного перепланування й позовні вимоги звернуті на усунення порушення шляхом приведення майна у початковий стан, відповідно до технічної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В силу приписів ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

За приписами ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Тобто, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) видання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Наведене свідчить про те, що спору про знесення самочинного будівництва притаманні ознаки публічно-правового, оскільки суб`єкт владних повноважень звертається до суду на виконання управлінських функцій з контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду будь-якої форми власності.

При цьому наявність функцій контролю за використанням житлового фонду не може реалізовуватися у довільний спосіб шляхом покладання на особу за результатами розгляду цивільного позову обов`язку припинити нецільове використання власності.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про те, що спори за аналогічних правовідносин є публічно-правовими, і їх слід вирішувати за правилами адміністративного судочинства (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11), від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (пункт 64), від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13-ц,від 13 березня 2019 року у справі № 461/12053/15-ц (пункт 43), від 2 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17 (пункт 6.24), від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12, від 20 листопада 2019 року у справі № 462/4783/16-ц (пункт 5.18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 462/348/15-ц (пункт 45).

Натомість в даному випадку з позовом звернулось Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", що змінює юрисдикційну підсудність спору та унеможливлює передання такого спору на вирішення адміністративного суду.

У якості підстави для звернення до суду позивач посилається на закріплений у пунктах 2.2.19, 5.1.13 його Статуту предмет діяльності підприємства щодо здійснення контролю за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням допоміжних приміщень та вжиттям відповідних заходів.

Отже, позов мотивований не необхідністю захисту права комунальної власності, що свідчило б про приватноправовий характер спірних правовідносин, а саме виконанням статутних функцій, делегованих Київською міською радою як власником позивача.

Більше того, згідно ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає коло питань, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно пункту 31 частини 1 цієї статті до кола таких питань віднесено прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Наведене свідчить про те, що державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду маже бути делегований лише органові, тобто носієві державної влади. Здійснення означеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Відповідно до розділу 2 Статуту КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", функціями комунального підприємства є надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та надання інших супутніх послуг. Будь-яких владних повноважень у відношенні житла (нежилого приміщення), яке належить на праві приватної власності фізичним та/або юридичним особам, дане підприємство не має і взаємодіє з такими особами лише як виконавець комунальної послуги у договірних відносинах у відповідності до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пункт 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає виконавцю комунальної послуги право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Натомість в матеріалах справи відсутні як докази порушення відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг, так і доказів укладення такого договору.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач не має права звертатися до суду з вимогами про зобов`язання відповідача відновити підлогу в приміщенні № 8 в початковий стан, адже таким правом наділені виключно органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси такої особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому виключно порушене право підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, у разі якщо суд установить, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не є порушеним, суд має відмовити в задоволенні пред`явленого позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

У такому випадку питання про належність та ефективність конкретного способу захисту права не вирішується, оскільки такі способи, закріплені у статті 16 ЦК України, покликані на забезпечення та поновлення лише порушеного права позивача.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не уповноважений здійснювати державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, зокрема, щодо належного відповідачеві нежилого приміщення, а відтак не має права звертатись до суду з даним позовом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 185, 191, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн покласти на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.06.2022

Суддя О.В. Нечай