Рішення № 104826393, 20.06.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/182/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія",

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Кащука Ярослава Васильовича,

про стягнення заборгованості в сумі 11 147,96 грн., з них: 8 771,96 грн. - інфляційні, 2 376,00 грн. - 3 % річних

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Кащука Ярослава Васильовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 11 147,96 грн., з них: 8 771,96 грн. - інфляційні, 2 376,00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2011 у справі №5010/1550/2011-27/71, в якому суд встановив факт неналежного виконання умов договору купівлі-продажу №1193 від 01.02.2011 та вирішив стягнути з Фізичної особи - підприємця Кащука Ярослава Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" заборгованість в сумі 102 518 грн 18 к. Позивач вказав, що станом на момент звернення з позовом до суду рішення залишається невиконаним в сумі 50 198 грн 56 к., на яку він, керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував інфляційні втрати в сумі 8 771 грн 96 к. та 3 % річних в сумі 2 376 грн 00 к. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 11, 509, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати суду належні докази, які підтверджують відправлення відповідачу - Фізичній особі - підприємцю Кащуку Ярославу Васильовичу копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: опис вкладення у цінний лист та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо); докази які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 379,00 грн.

18.04.2022 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява позивача вх. № 4335/22 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.04.2022 року Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду 19.04.2022 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 76501 0224660 8.

Ухвалою суду 19.04.2022 відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 76501 0224659 4. Однак, на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2022 відзив на позов та будь-яких інших клопотань по справі не подав.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи .

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 сподарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 147 грн 96 к., з яких 8 771 грн 96 к. - індекс інфляції та 3 % річних в сумі 2 376 грн 00 к. за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2011 у справі №5010/1550/2011-27/71.

31.08.2011 Господарський суд Івано-Франківської області у справі №5010/1550/2011-27/71 постановив рішення, відповідно до якого встановив неналежне виконання ФОП Кащуком Я.В. грошового зобов`язання згідно договору купівлі-продажу №1193 від 01.02.2011 і як наслідок вирішив стягнути 102518 грн 18 к. заборгованості.

14.09.2011 на виконання вказаного рішення суд видав наказ №1669.

Відповідно до листа Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №19.17-03/44661 від 19.06.2020 заборгованість в сумі 50198 грн 56 к. згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області №1669 від 14.09.2011 станом на 19.06. 2020 не погашена.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2021 року по справі 909/1006/20 (копія рішення долучена до матеріалів справи), у зв`язку із несплатою відповідачем по справі заборгованості згідно вказаного вище наказу стягнуто 13793 грн 33к. три відсотки річних за період з 13.09.2011 по 10.11.2020 (включно) та 84015 грн 76 к. інфляційних втрат за період з вересень 2011 по вересень 2020 року (включно).

У зв`язку із подальшою несплатою заборгованості позивач керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України на суму непогашеної заборгованості нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 8771 грн 96 к. за період вересень 2020 року - лютий 2022 року та 3 % річних в сумі 2376 грн 00к. за період з 10.11.2020 - 31.03.2022 та звернувся за захистом порушеного права до суду.

З урахуванням наведеного, суд виходить з наступного.

Із змісту ч.5 ст. 11 ЦК України вбачається, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частина 4 ст. 75 ГПК України вказує на те, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд встановив факт невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати частини заборгованості в сумі 50198 грн 56 к. встановленої рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2011 у справі №5010/1550/2011-27/71 та дійшов висновку про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов`язків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості (вказаний розрахунок здійснено у позовній заяві) сума заборгованості складає 11 147 грн 96 к., з яких: інфляційні втрати в сумі 8771 грн 96 к. за період вересень 2020 року - лютий 2022 року та 3 % річних в сумі 2376 грн 00к. за період з 10.11.2020 - 31.03.2022.

Суд враховуючи межі позовних вимог, перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних, встановив, що період нарахування 3% річних повинен починатись з 11.11.2020 (тобто становити з 11.11.2020 -31.03.2022), оскільки за період 10.11.2020 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області задоволено нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в частині сплати 50 198 грн 56к. Згідно здійсненого арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" сума 3% річних за період з 11.11.2020 - 31.03.2022 складає 2083 грн 00к., що є меншою за суму заявлену позивачем до стягнення. З врахуванням наведеного, суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2083 грн 00к. В решті суми нарахованих 3% річних належить відмовити.

Суд також враховуючи межі позовних вимог, встановив, що період нарахування інфляційних втрат повинен починатись з жовтня 2020 (тобто становить з жовтня 2020- лютий 2022), оскільки за період вересень 2020 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області задоволено нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання в частині сплати 50 198 грн 00к. Згідно здійсненого арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" інфляційних втрат за період з жовтня 2020 - лютий 2022 складає 8478 грн 58 к., що є меншою за суму заявлену позивачем до стягнення. З врахуванням наведеного, суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 8478 грн 58 к. В решті суми нарахованих 3% річних належить відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості на суму 10 561 грн 58 к., з них: 2 083 грн 00к. - 3% річних та 8478 грн 58 к. - інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач за подання позову сплатив судовий збір в сумарному розмірі 2481 грн 00к. (платіжні доручення №3067 від 19.11.2020 на суму 2102 грн 00к. та платіжне доручення №5461 від 15.04.2022 на суму 379 грн 00к.), яка відповідає розміру, який повинен бути сплачений за подання даного позову.

Про відшкодування інших судових витрат позивач по справі не просив.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведених правових норм та результату задоволення позову суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору по даній справі, зокрема пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає в розмірі 2350 грн.50к. Решту судового збору, зокрема в розмірі 130 грн 50к. - залишити за позивачем.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 74, 77, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до фізичної особи - підприємця Кащука Ярослава Васильовича про стягнення заборгованості в сумі 11 147,96 грн., з них: 8 771,96 грн. - інфляційні, 2 376,00 грн. - 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кащука Ярослава Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (вул. Богунська, 1/30, м. Івано-Франківськ, код 34535868) - 10 561 грн 58 к. (десять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня п`ятдесят вісім копійки) заборгованості , з них: 2 083 грн 00к. (дві тисячі вісімдесят три гривні) - 3% річних, 8 478 грн 58 к. (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень п`ятдесят вісім копійки) - інфляційних втрат та 2 350 грн 50к. (дві тисячі триста п`ятдесят гривень п`ятдесят копійки) - судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 293 грн 00к. (двісті дев`яносто три гривні) - 3% річних та 293 грн 38 к. (двісті дев`яносто три гривні тридцять вісім копійки) - відмовити.

Судовий збір в сумі 130 грн 50к. (сто тридцять гривень п`ятдесят копійки) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Фанда