Ухвала суду № 104825038, 20.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7159/22

Провадження № 1-кс/344/2914/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Маланія Ю.А., прокурора Вишиванюк І.І., слідчого Ковалюк Ю.П., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Душенко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091010000790, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулась з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликалась на те, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування, внесене 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022091010000790, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не став та вчинив новий умисний корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, 16.06.2022, близько 18 год., ОСОБА_1 знаходився неподалік приміщення поліцейської станції №5 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, що по вул. Целевича, 11, у м. Івано-Франківську, де у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_1 , в період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента №341/2022 від 17.05.22, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.22), підійшов до вхідних дверей вказаного приміщення, які складаються із двох скляних частин, та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, шляхом розбиття нижньої скляної частини вхідних дверей поліцейської станції №5, незаконно проник до приміщення.

Перебуваючи в одному із службових кабінетів поліцейської станції, ОСОБА_1 , реалізуючи свій протиправний корисливий намір, таємно викрав ноутбук марки «Asus» чорного кольору, взявши його до рук, та направився до виходу з приміщення.

Однак, в подальшому, ОСОБА_1 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не закінчив кримінальне правопорушення з причин, які не залежали від його волі, оскільки при спробі вийти з викраденим майном з приміщення станції через раніше розбитий ним отвір в вхідних дверях поліцейської станції, та не маючи можливості розпорядитися викраденим, був зупинений працівником поліції.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 попереджено нанесення майнової шкоди у розмірі 8000 гривень.

Таким чином ОСОБА_1 підозрюється у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

16 червня 2022 року ОСОБА_1 , в порядку ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

17 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Як зазначено у клопотанні, обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілої ОСОБА_2 , протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій, а також в інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 5

ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, на думку слідчого, є те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому може виїхати за межі м. Івано-Франківська з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, також ОСОБА_1 неодноразово судимий за майнові злочини.

Окрім того, як зазначено слідчим у клопотанні, підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має міцних соціальних зв`язків, постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий за майнові злочини, тому може вчиняти кримінальні правопорушення з метою незаконного збагачення.

Враховуючи вище наведені ризики, репутацію підозрюваного, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки, як зазначено у клопотанні, неможливе.

Інший вид запобіжного заходу - заставу застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки він не працює, не має постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки не зможе запобігти зазначеним вище ризикам.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити.

В рамках даного судового розгляду захисником підозрюваного подано письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання про визнання незаконним затримання ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12022091010000790, в якій захисник посилається на ст. 206 КПК України.

Так, згідно статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.

Слідчий суддя зобов`язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

Фактично, як на підстави незаконності затримання ОСОБА_1 захисник у клопотанні та в судовому засіданні покликається на неспівпадіння, на її думку, зазначення часу (конкретної години і хвилини) у протоколі затримання ОСОБА_1 та часом вчинення кримінального правопорушення, про яке заявила потерпіла, а також часом фактичного затримання ОСОБА_1 . Крім того, покликається на відсутність підстав для затримання ОСОБА_1 , оскільки останній заперечує вчинення інкримінованих йому дій.

В той же час, слідчий суддя зауважує, що в судовому засіданні встановлено, що:

16.06.2022 року о 18:53 год. на лінію 102 надійшло повідомлення про намагання невідомої особи вчинити крадіжку ноутбука на поліцейській станції №5 по вул. Целевича у м. Івано-Франківську;

16.06.2022 року у період часу з 19:03 год. до 19:32 год. слідчим проведено огляд місця події (Протокол огладу місця події від 16.06.2022 року (а.с.8);

16.06.2022 року о 19:24 год. відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР (а.с.4);

16.06.2022 року о 19:32 год. (фактичний час затримання) в порядку статті 208 КПК України (п.1 ч.1 ст.208) затримано ОСОБА_1 (Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.6.2022 року (а.с.12-13). В судовому засіданні слідча пояснила, що підкреслення лінією у тексті протоколу затримання змісту пункту 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, як підставу затримання, є технічною опискою, оскільки ОСОБА_1 було затримано як особу, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, тобто на підставі п.1 ч.1 ст. 208 КПК України.

Таким чином, зі змісту вищенаведеного вбачається, що зазначений у відповідних процесуальних документах та у витязі з ЄРДР час вчинення відповідних процесуальних дій відповідає хронології подій, які відбувалися.

Щодо посилання захисника в судовому засіданні на те, що обставиною, яка свідчить про незаконність затримання, є те, що фактичного ОСОБА_1 було затримано 16.06.2022 року о 17:30 год., а не 19:32 год, як про це зазначено у протоколі затриманні, то слідчий суддя зауважує, що вказане випливає виключно зі слів ОСОБА_1 , однак не підтверджуються належними засобами доказування.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 було затримано як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення в порядку п.1 ч.1 ст.208 КПК України.

17.06.2022 року о 12:30 год. ОСОБА_1 оголошено Повідомлення про підозру (а.с.24-27).

17.06.2022 року о 14:07 год. в Івано-Франківському міському суді зареєстровано клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відтак, станом на час судового засідання підстав вважати, що ОСОБА_1 є незаконно затриманою особою немає, як і відсутні підстави реагування слідчого судді в порядку ст. 206 КПК України, оскільки ОСОБА_1 було затримано у порядку статті 208 КПК України (що оформлено відповідним протоколом), оголошено йому Повідомлення про підозру, вручено клопотання про застосування запобіжного заходу та станом на даний час він є таким, щодо якого вирішується питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу.

Іншими словами, слідчим та прокурором доведено наявність інших правових підстав (окрім судового рішення, яке набрало законної сили) для позбавлення особи свободи, як і доведено:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Посилання захисника на відсутність підстав для затримання (оскільки, зі слів ОСОБА_1 , він не вчиняв інкримінованих йому дій) є запереченням сторони захисту на предмет обґрунтованості підозри, а тому такі доводи підялгають перевірці в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Отже, клопотання захисника про незаконність затримання слід відхилити.

Стосовно клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили, просили застосоувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Аргументи на обґрунтування заперечень щодо клопотання слідчого захисником підозрюваного викладено у письмових запереченнях на клопотання.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, оскільки зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме: відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілої ОСОБА_2 , протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій, а також в інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема

можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення, оскільки підозрюваний офіційно не працює та не має постійного місця проживання.

В контексті ризику вчинення інших правопорушень слідчий суддя враховує факт наявності непогашеної судимості у ОСОБА_1 за корисливі злочини, а також факт здійснення на даний час іншого досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_1 оголошено підозру.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_1 участь у кримінальному правопорушенні, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як особиста порука, як про це клопотали підозрюваний та його захисник, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.

Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави чи особистої поруки є неможливим, оскільки у підозрюваного відповідно відсутня адреса місця реєстрації чи підтверджене право користування певним житловим приміщенням; відсутнє офіційне місце праці та законний дохід; до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Крім того, слідчим суддею не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує те, що у підозрюваного відсутні підтверджені соціальні зв`язки, відсутнє офіційне місце роботи та законні джерела доходів, він в минулому піддавався кримінальним переслідуванням, на даний час має непогашену судимість, є підозрюваним у кримінальному провадженні.

За таких обставин, враховуючи також і виховну мету застосування запобіжного заходу щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника підозрюваного про незаконність затримання та звільнення підозрюваного відхилити.

Клопотання слідчого за погодженням з прокурорм про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 13 серпня 2022 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури м. Івано-Франківська Вишиванюк І.І.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.06.2022 року.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська