Вирок № 104821535, 16.06.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29616/19

Провадження № 1-кп/947/489/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Завальнюк Е.В., Маркової О.І., Кондрашевої К.С., Заїченко О.Є.,

прокурорів Гробован О.С., Волобоєва А.Г., Злого Л., Шадріна Ю.С.,

захисників Нестеренко Д.Г., Мельниченко В.В.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160480003065 від 27.08.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоцьк, Арцизський район, Одеської області, громадянина України, українця, з середньо освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , м.т. НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Плоцьк, Арцизський район, Одеської області, громадянина України, українця, з середньо освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , м.т. НОМЕР_2 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 26.08.2019 року приблизно о 19:00 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи ТЦ «Вузовський» разом з ОСОБА_2 , а саме в приміщенні супермаркету «Таврія В», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, діючи умисно, з метою особистої наживи, маючи корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 переконавшись в тому,що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до зачиненої скляної вітрини, шляхом відкриття дверцят, проникли до сховища, звідки здійснили таємне викрадення належних ТОВ «Таврія В» предметів, а саме: карти пам`яті торгової марки «SanDisk Acaper micro SDXC UHS-I ULTRA» ємкістю 128 ГБ, вартістю 1221 гривень 07 копійок. Надалі перебуваючи у приміщенні супермаркету ТОВ «Таврія В» ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 викрали наступні речі: коректор - ручка марки «КІТЕ», у корпусі біло кольору, ємкістю 8 мл. у кількості 2 шт. вартістю 13,40 гривень за одну одиницю, на загальну суму 26,81 гривень, металевий бокоріз, з розміром різка 200 мм., вартістю 96 гривень, дитячі сонцезахисні окуляри маки «Aras» вартістю 78,33 гривень, тим самим спричинивши ТОВ «Таврія В» майнову шкоду на суму 1422 гривень 54 копійки.

Однак, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 довести свій злочинний намір до кінця та розпорядитися викраденим майном не змогли, з причин що не залежали від його волі, оскільки були затримані охоронцями супермаркету та співробітниками поліції.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до сховища, вчинене повторно.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до сховища, вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин разом зі ОСОБА_2 при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованого йому злочину, майно яким він заволодів, правову кваліфікацію своїх діянь. У скоєному щиро кається, злочини вчинив у зв`язку з тяжких матеріальним становищем, та просив суворо його не карати.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин разом зі ОСОБА_1 при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованого йому злочину, майно яким він заволодів, правову кваліфікацію своїх діянь. У скоєному щиро кається, злочини вчинив у зв`язку з тяжких матеріальним становищем, та просив суворо його не карати.

Окрім повного визнання обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, їх винуватість у вчиненому доведена письмовими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, якими підтверджуються їх покази стосовно часу, місця та обставин вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, а саме:

-Витягом з ЄРДР за № №12019160480003065 від 27.08.2019р.;

-Заявою представника ООО «Таврія В» Кіосе М.І. про прийняття заходів до невстановленим особам, які 26.08.2019 року скоїли крадіжку товару з магазину;

-Актом інвентаризації товару № ИНН VUZ 0267017 від 18.09.2019 року;

-Протоколом огляду місця події від 26.08.2019 року з фото таблицею;

-Протоколом огляду предмету від 05.09.2019 року з фото таблицею;

-Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 05.09.2019 року;

-Розпискою представника потерпілого Кіосе М.І. про отримання на відповідальне зберігання викраденого з ТОВ «Таврія В» товару;

-Висновком експерта судово - товарознавчої експертизи №394 ТГ від 11.10.2019;

-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 11.10.2019 року;

-Протоколом огляду відеозапису від 11.10.2019 року;

-Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11.10.2019 року;

-Протоколом огляду відеозапису від 25.10.2019 року;

-Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.10.2019 року;

В ходе судового розгляду в залі суду в присутності учасників кримінального провадження, переглянуто відеозаписи з камер відеозпостереження розташовані в приміщенні мазанину ТОВ Таврія В. за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1.

Представник потерпілого Кіосе М.І. надав до суду письмову заяву про розгляд зазначеного кримінального провадження за його відсутністю, вимоги матеріального характеру до обвинувачених відсутні, покарання обвинуваченим призначити на розсуд суду.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість протягом практично необмеженого періоду часу створював необхідні умови для виконання стороною обвинувачення і захистом їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Також, відповідно до ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Даний обов`язок закону стороною обвинувачення був виконаний частково. Свідок ОСОБА_3 викликалися повістками у судові засідання, однак у визначений судом час до суду не з`явилися, у зв`язку з чим до них застосовувався примусовий привід, який виконано не було. Судом було вжито всі можливі заходи для забезпечення явки в судове засідання вказаних свідків. З метою дотримання розумних строків розгляду справи, сторона обвинувачення відмовилась від їх допиту, сторона захисту не наполягала на їх допиті.

Вислухав думку учасників судового провадження, користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються і вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дослідженням письмових матеріалів кримінального провадження, та матеріли характеризуючи їх особи.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні докази по справі в умовах повної змагальності в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до сховища, вчинене повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК Україниза кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до сховища, вчинене повторно.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, завдані потерпілому матеріальні збитки відшкодовані шляхом повернення викрадених речей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, завдані потерпілому матеріальні збитки відшкодовані шляхом повернення викрадених речей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, позитивно характеризується за місцем мешкання, та враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна, відсутність вимог матеріального характеру у представника потерпілого, та відсутність обставин які обтяжують покарання, враховуючи вищезазначені обставини, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання,суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

В судових дебатах, прокурор просив обвинуваченому ОСОБА_1 остаточно призначити покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком, не відбутої частини покарання за попереднім вироком Арцизського районного суду Одеської області від 22.03.2018 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75,76 КК України, звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік 6 місяців.

У відповідності до змісту ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, з вимоги УІТ при ГУНП України в Одеській області від 24.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 раніше судимий вироком Арцизського районного суду Одеської області від 22.03.2018 року за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75,76 КК України, звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ухвали Арцизського районного суду Одеської області від 30.09.2019 року ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання призначеного вироком Арцизського районного суду Одеської області від 22.03.2018 року у зв`язку з закінченням іспитового строку, зазначена ухвала набрала чинності, в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Таким чином, згідно вимог ст. 89 КК України, ОСОБА_1 вважається особою у якої не має судимості, тому суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 не застосовує вимоги статті 71 КК України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, позитивно характеризується за місцем мешкання, вчинив умисний корисливий злочин, та враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна, відсутність вимог матеріального характеру у представника потерпілого, та відсутність обставин які обтяжують покарання, враховуючи вищезазначені обставини, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання,суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання.

Представник потерпілого Кіосе М.І. з цивільним позовом про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди до суду не звертався.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягнути в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1(один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1(один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави за проведення судово - товарознавчої експертизи №394 ТГ від 11.10.2019 року грошові кошти у розмірі 1884 гривні 12 копійок.

Речові докази: СД - диски, зберігати при матеріалах справи.

Речові докази: коректор - ручка марки «КІТЕ», у корпусі біло кольору, ємкістю 8 мл. у кількості 2 шт. металевий бокоріз, з розміром різка 200 мм., дитячі сонцезахисні окуляри маки «Aras», вважати повернутими за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.