Рішення № 104820818, 10.06.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4024/18

Провадження № 2/307/85/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

за участі: секретаря Ком`яті Н.А.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

представника Солотвинської селищної ради Шпиток А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Солотвинської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконними і скасування рішення Нижньоапшанської сільської ради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування кадастрового номера земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2019 відділ архітектури та містобудування залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

2 вересня 2021 року протокольною ухвалою суду Нижньоапшанську сільську раду було замінено на Солотвинську селищну раду.

Посилається на те, що позивачі є власниками земельних ділянок, які розташовані на АДРЕСА_1 та межують із землями загального користування - дорогою на вказаній вулиці.

Частина земель загального користування, а саме, частина під`їзної дороги, що веде до земельних ділянок позивачів, ввійшла до складу земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_2 загородив під`їзну дорогу передбачену генеральним планом села Нижня Апша, що перешкоджає доступу позивачів до належних їм земельних ділянок.

16 грудня 2014 року Нижньоапшанська сільська рада прийняла рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0.25 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованої на АДРЕСА_2 .

Надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відбулося з порушенням норм чинного земельного законодавства, а також з порушенням прав позивачів, оскільки до спірної земельної ділянки ввійшла частина земельної ділянки загального користування (вулиця, проїзд), а в силу пункту 1 частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) є землями комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Тому рішення Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району від 16.12.2014 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийняте всупереч норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

На підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , остання є власником спірної земельної ділянки.

Відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_7 послідовно оформлено право власності на земельну ділянку, до складу якої входить частина земельної ділянки загального користування, внаслідок чого позивачів позбавлено можливості користуватися вулицею та під`їзною дорогою до належних їм на праві власності земельних ділянок, створюються перешкоди у забезпеченні вільного під`їзду до земельних ділянок.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку з порушенням норм чинного земельного законодавства, тому подальше відчуження земельної ділянки ОСОБА_7 також здійснено з порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу від 09.04.2015, предметом якого є спірна земельна ділянка, підлягає визнанню недійсним.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просять визнати незаконним та скасувати рішення Нижньоапшанської сільської ради від 16.12.2014, № 5, в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0.25 га, розташованої на АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 0.25 га, розташованої на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124482400:03:003:0070, у державному земельному кадастрі; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09 квітня 2015 року; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0.25 га, розташовану на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_11 демонтувати огорожу встановлену на земельній ділянці загальною площею 0.25 га на АДРЕСА_1 .

Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі начальника головного управління Мельничука С.С. надав суду відзив, у якому заперечує проти позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зокрема, з тих підстав, що при розробленні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки не було допущено порушень чинного законодавства, які б стали підставою для відмови у наданні такого дозволу, також не було допущено порушень чинного законодавства під час прийняття Нижньоапшанською сільською радою рішення від 16.12.2014, № 5, в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0.25 га, розташованої на АДРЕСА_2 , проект містить погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, відділом містобудування та архітектури Тячівського районної державної адміністрації, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення Нижньоапшанської сільської ради від 16.12.2014, № 5, немає, як немає підстав і для скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що всі три позивачі мають безперешкодний доступ до дороги загального користування, що підтверджується листом відділу містобудування та архітектури Тячівської РДА. Надання земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_2 не порушує прав та законних інтересів позивачів.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Можливість мати і здійснювати цивільні права і нести цивільні обов`язки нерозривно пов`язана із наявністю способів захисту цих прав і інтересів і дієвою процедурою їх застосування.

Пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя статті 152 ЗК України).

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування віднесено законодавцем згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України до одного із способів захисту прав громадян на земельні ділянки.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 08 серпня 2008 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 0.15 га, розташованої на АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 листопада 2015 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки загальною площею 0.1165 га, розташованої на АДРЕСА_4 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 листопада 2015 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,1183 га, розташованої на АДРЕСА_5 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Рішенням Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району від 02 жовтня 2014 року № 2 відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою на відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0.25 га, розташованої на АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Рішенням Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району від 16 грудня 2014 року № 5 відповідачу ОСОБА_2 затверджено проект із землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 0.25 га, розташовану на АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

24 листопада 2014 року управлінням Держземагенства у Тячівському районі здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, загальною площею 0.25 га, розташованої на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124482400:03:003:0070.

09 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_7 придбала земельну ділянку загальною площею 0.25 га, розташовану на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124482400:03:003:0070.

Згідно з листом відділу містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області від 23 травня 2019 року та доданою до листа викопіровкою з генерального плану села Нижня Апша та частини вулиці Керпініщ Тячівського району підтверджується, що генеральним планом, поєднаним з детальним планом території села Нижня Апша, затвердженого восьмою сесією сьомого скликання Нижньоапшанської сільської ради № 2 від 18 серпня 2016 року (діючий), передбачено вільний доступ до земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 .

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.06.2018 № 388-ДК/337/АП/09/01/-18, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Малько І.В., у місці розташування земельної ділянки, яка виділена у власність ОСОБА_2 , проходить вулиця Керпініщ (колишня назва - Думбрава). Ця вулиця є дорогою загального користування та відноситься до земель комунальної власності. Разом з тим, частина вулиці (дороги загального користування), що веде до земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , включена до складу земельної ділянки загальною площею 0.25 га, розташованої на АДРЕСА_2 .

Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Софія-Проект» від 2014 року, на земельну ділянку обмежень чи сервітутів не встановлено. Також згідно з пояснювальною запискою до проекту відведення - відведення земельної ділянки не вплине на використання суміжних земельних ділянок та погоджено зі всіма відповідними службами. Згідно з вихідною земельно-кадастровою реєстрацією обмежень немає.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо, зокрема, земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

У статті 39 ЗК України, у редакції, чинній на час прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, було зазначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

До компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій (частина перша статті 12 Закону України «Про основи містобудування»).

За змістом статті 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для, зокрема, передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством.

Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до пунктів а-г частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Отже, судом установлено, що земельна ділянка, яка являється предметом спору, була передана ОСОБА_2 у приватну власність у 2014 році. (02 жовтня надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою на відведення у власність, 24 листопада ділянці присвоєно кадастровий номер 2124482400:03:003:0070, 16 грудня 2014 року затверджено проект із землеустрою та надано земельну ділянку у власність).

Генеральний план села Нижня Апша, згідно якого земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_2 накладається на землі загального користування, тобто АДРЕСА_1 , затверджений восьмою сесією сьомого скликання Нижньоапшанської сільської ради № 2 від 18 серпня 2016 року.

Тобто суд констатує ту обставину, що не спірна земельна ділянка ОСОБА_2 передана йому у власність із порушенням генерального плану села Нижня Апша, а генеральний план виготовлений і затверджений без врахування права власності ОСОБА_2 на спірну ділянку, оскільки позивачі не надали суду доказів наявності генерального плану на частину села Нижня Апша, в якій розташовані земельні ділянки сторін, до жовтня 2014 року.

Даних про те, що орган місцевого самоврядування у відповідності до Закону вживав заходів для викупу частини земельної ділянки, яка знаходиться у приватній власності громадянина для суспільних потреб, а саме для прокладання дороги до будинків позивачів, суду надано не було.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження обставин про допущення порушень закону при передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати покласти на позивачів.

Керуючись стст. 2, 4, 10-13, 18, 133-141, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити.

Судові витрати покласти на позивачів

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.06.2022 року.

Головуючий В.І. Гримут