Рішення № 104820228, 26.05.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3181/21

2/0203/253/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 рокуКіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обгрунтування якого посилалась на те, що з 29.06.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.01.2016 року шлюб з відповідачем було розірвано. Після припинення спільного проживання з відповідачем, дитина залишилась проживати разом із нею за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_1 . Вона працює у Кредитний спілці «Катеринослав» та займає посаду голови правління кредитної спілки з 01.04.2015 року по теперішній час, має стабільний заробіток, за місцем роботи характеризується позитивно. Дитина навчається в 3-Д класі КЗО «Навчально-виховний комплекс №100 «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів- ліцей» ДМР, характеризується позитивно. Вона приділяє багато уваги вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори. Посилаючись на вказані обставини, з метою забезпечення інтересів дитини, позивачка просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03.09.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2022 року підготовче провадження по справі було закрито та останню призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

В призначене судове засідання позивачка та її представник не з`явились. При цьому, представником позивачки було подано клопотання, в якому остання просила проводити розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, зазначивши про підтримання позовних вимог та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучі обізнаним про наявність в провадженні суду розглядаємої цивільної справи та ознайомленим із матеріалами останньої, у т.ч. із позовною заявою та додатками до неї, про що свідчить його заява з розпискою про ознайомлення з матеріалами справи в суді особисто 24.09.2021 року, в подальші судові засідання не з`являвся, про поважність причин своєї неявки не повідомляв, відзиву на позов не надав та будь-яких клопотань по справі не заявляв.

Третя особа в наданій заяви просила проводити розгляд справи за відсутності її представника, надавши висновок по суті спору.

За вказаних обставин, враховуючи подану представником позивачки заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, неодноразову неявку відповідача в судові засідання без повідомлення та надання доказів щодо поважності причин такої неявки, не надання останнім відзиву на позов, а також враховуючи подану третьою особою заяву про розгляд справи за відсутності її представника, з наданням висновку про розв`язання спору в порядку ст.19 СК України, суд у відповідності до цього та положень ст.ст.211,223,247,280,281 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи по суті в заочному порядку, за відсутності сторін та третьої особи, на підставі наявних у справі матеріалів та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу фіксації.

Перевіривши викладені в позовній заяві доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.2,8,9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частинами 1,2 ст.161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Частинами 4,6 ст.19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 року в справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) викладено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 року та Закону №1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 29.06.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.01.2016 року у справі №203/6544/15, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано.

Як зазначила позивачка та не спростовано відповідачем, після припинення ними спільного проживання та шлюбних відносин, дитина залишилась проживати разом із позивачкою за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_1 .

Факт реєстрації та проживання позивачки з дитиною за вказаною вище адресою підтверджується також довідкою Центру надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради від 29.07.2021 року.

Також з долучених позивачкою до позову довідок вбачається, що вона працює у Кредитний спілці «Катеринослав» та займає посаду голови правління кредитної спілки з 01.04.2015 року по теперішній час, має стабільний заробіток.

Відповідно до довідки КЗО «Навчально-виховний комплекс №100 «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів- ліцей» ДМР від 02.08.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у вказаному закладі в 3-Д класі.

Згідно характеристики класного керівника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у закладі з 1-го класу. Має навчальні досягнення високого та достатнього рівня, добрий загальний розвиток. Врівноважений, розсудливий, ввічливий. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Підтримує дружні стосунки з усіма учнями. Відповідально виконує доручення. Мати приділяє багато уваги вихованню сина. Систематично відвідує батьківські збори.

Таким чином, судом встановлено, що після припинення сторонами спільного проживання та шлюбних відносин дитина залишилась проживати та після цього постійно, тривалий час мешкає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де вони також зареєстровані.

Дитина відвідує начальний заклад за місцем проживання, де характеризується позитивно. З характеристики дитини за місцем навчання вбачається, що мати приділяє належну увагу вихованню та навчанню дитини.

Позивачка має постійне місце роботи та доходу.

Згідно наданого третьою особою під час розгляду справи висновку в порядку ст.19 СК України, затвердженого рішенням виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №574 від 24.11.2021 року, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Вказаний висновок узгоджується із встановленими судом під час розгляду справи обставинами, є обгрунтованим, не протирічить інтересам дитини, а тому приймається до уваги судом при розв`язанні спору.

Також суд приймає до уваги, що відповідач під час розгляду справи заперечень проти позову не надав. Згідно висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідач при розгляді відповідного питання комісією з питань захисту прав дітей проти визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не заперечував, надавши до служби у справах дітей відповідну заяву.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог, визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , що за встановлених судом фактичних обставин буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,19,141,161 СК України, ст.29 ЦК України, ст.ст.8,11,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280,28 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31 травня 2022 року.

Суддя С.Ю.Казак