Постанова № 10481962, 22.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 року <ЧАС > м.Полтава Справа № 2а-2313/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Фищук В.В.,

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чапаєвапро стягнення санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чапаєвапро стягнення санкцій у розмірі 19 584,54 грн. та пені в сумі 235,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

В 2009 році на підприємстві відповідача працювало 110 осіб. Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць на яких повинні працювати інваліди становить 4 місця. Фактично у відповідача працював 1 інвалід. Таким чином, за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити 19 584,54 грн. Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16 квітня 2010 року не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 235,20 грн. Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 19 819,74 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити.

В судове засідання відповідач не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідач подав до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), відповідно до якого, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 110 осіб. Відповідно до статей 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві становить 4 робочих місця. Разом з тим, згідно цього ж Звіту, на підприємстві в 2009 році працював лише 1 інвалід.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з 01 серпня 2001 року для всіх підприємств, установи і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та забезпечують працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у сільськогосподарському товаристві становить 4 робочих місця. Разом з тим, згідно Звіту, у відповідача в 2009 році працював 1 штатний працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. При розрахунку позивачем заборгованості по сплаті адміністративно господарський санкцій та пені до уваги береться кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що пропрацювали більше півроку. Підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 3 робочих місця.

Згідно листа Чорнухинського районного центру зайнятості від 18 травня 2010 року № 505 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями від СТОВ ім. Чапаєва в 2009 році не надходила. Не надавались така інформація й до Управління праці та соціального захисту населення Чорнухинської РДА, що підтверджується листом від 17.05.2010 р. № 02-1034.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність” від 23.02.2006 р. № 3483-IV, яким було внесено зміни до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно якої обов'язок працевлаштування інвалідів покладався на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, а обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжувався його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Натомість, тепер у ст. 18 вказаного Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу реалізується шляхом їх безпосереднього звернення на підприємства, установи, організації або до центру зайнятості. Вищевказані підприємства, установи організації згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, встановлених цим же Законом.

Доказів самостійного пошуку інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2010 р. (термін сплати встановлено ч. 4 ст. 20 вищевказаного Закону до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19 584,54 грн.

В зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 235,20 грн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню за несплату цих санкцій, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Сягнути з "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Чапаєва"(с.Хейлівщина, Чорнухинського р-ну ; р/р 26001000807003 в «Індекс-банк», МФО 331661, код 03770365) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1 р/р 31211230700485 в ГУДК України в Полтавській обл., МФО 831019, отримувач - УДК у Чорнухинському р-ні, код ЄДРПОУ 34698372) адміністративно-господарські санкції у розмірі 19584,54 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 54 копійки) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 235,20 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 20 копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено до 27 липня 2010 року.

СуддяС.С. Бойко