Рішення № 104819311, 07.06.2022, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2636/21

номер провадження 2/695/556/22

07 червня 2022 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.

за участю секретаря судового засідання - Солдат К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.02.2019 та 12.06.2019 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Відповідно до цієї заяви позивальник приєднався до Умов та правил наданні банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» http://privatbank.ua. Таким чином, між позичальником та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №б/н. На виконання умов договору банк перерахував позичальнику грошові кошти на його поточний рахунок. В порушення умов договору та приписів законодавства позичальник не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив у повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер. 12.02.2021 позивачем була направлена претензія кредитора до Золотоніської міської державної нотаріальної контори. 02.03.2021 згідно відповіді Золотоніської міської державної нотаріальної контори спадкоємцями померлого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . 23.06.2021 до спадкоємців позичальника направлено листи-претензії, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, які не були виконані. Станом на дату смерті заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.02.2019 становить 13959,67 грн., яка складається з: 11643,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 76,37 грн. - нарахована пеня, 2240,00 грн. - нарахована комісія; за кредитним договором №б/н від 12.06.2019 становить 4504,24 грн., яка складається з: 37500,00 грн. - заборгованість за тілом кредита, 170,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 144,24 грн. - нарахована пеня, 7200,00 грн. - нарахована комісія; за кредитним договором №б/н від 24.02.2015 становить 35807,57 грн., яка складається з: 35807,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту. Враховуючи викладене та посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитними договорами та судові витрати.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.01.2022 відкрито позовне провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в матеріалах справи є заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлені відповідачі не з`явилися в судове засідання, причини неявки не повідомили, відзиви на позовну заяву не надали, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

12.02.2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва ПАТ КБ "ПриватБанк") на Акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" (скорочена назва АТ КБ "ПриватБанк").

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_5 заяви б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

З довідки АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що за укладеним між позичальником та банком договором б/н про надання банківських послуг, ОСОБА_5 надано кредитні картки: НОМЕР_1 термін дії до вересня 2018 року; НОМЕР_2 термін дії до травня 2021 року

Згідно з наданою Банком довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача (договір б/н) дата старту карткового рахунку 18.09.2014, 17.04.2019 збільшено кредитний ліміт до 35981,78 грн., 07.02.2020 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

З виписки по рахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_5 регулярно користувався кредитною карткою.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.02.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.02.2021 АТ КБ «ПриватБанк» направило на адресу Золотоніської міської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило: включити кредиторській вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 58973,91 грн.; повідомити АТ КБ «ПриватБанк», чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; повідомити АТ КБ «ПриватБанк» відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже прийняли спадщину.

У відповідь на вказану претензію, Золотоніськаміська державна нотаріальна контора надіслала лист, в якому повідомила, що претензію внесено в книгу обліку спадкових справ та повідомлено спадкоємців про наявність заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».

04.06.2021 позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 направлено листи-претензії, якими останніх повідомлено, що вони є спадкоємцями ОСОБА_5 за законом, відтак зобов`язані сплатити банку заборгованість у сумі 116322,35 грн.

Відповідно до ст.ст. 1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному ст.1282 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі №14-53цс18.

Таким чином, ст.1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Не визначено такого порядку і іншим законодавством. Отже, пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо до спадкоємця, так і через нотаріуса.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №495/1933/15-ц.

Відповідно до положень ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст.1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, у неї не виникає обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При дотриманні кредитором строків, визначених ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини), а при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.

Що стосується дійсного розміру вимог кредитора, то слід врахувати наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, заборгованість за кредитними договорами №б/н від 19.02.2019 становить 13959,67 грн., №б/н від 12.06.2019 становить 45014,24 грн., №б/н від 24.02.2015 становить 35807,57 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договорами, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, як на невід`ємні частини спірного договору.

Однак, надані позивачем Умови та Правила особисто не підписані позичальником, а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що позичальник розумів Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи банку, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву.

Отже, додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, суд розцінює як належний доказ, що відповідає висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15, і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

При вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

З огляду на викладене, позивач не надав доказів на підтвердження того, що хтось із спадкоємців вступив у спадщину та що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно.

Враховуючи те, що позивач не підтвердив доказами факт укладення кредитних договорів, відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , суд не знайшов підстав для стягнення з відповідачів боргу кредитора.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавцявідмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення буде складено 17.06.2022.

Суддя: К.М. Ушакова