Постанова № 10481920, 22.07.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7272/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Іподром» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000022200/0 від 12.01.2009 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.11.2004р. між Відкритим акціонерним товариством «Іподром»(далі ВАТ) та компанією Pancrass Limited, Республіка Кіпр, був укладений кредитний договір №39/11-2004, згідно з яким кредитор надає позичальнику кредит у виді кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 10 000 000 доларів США. Кредит надається позичальнику під 11% річних на строк до 20.12.2007 року. Зазначений договір було зареєстровано в Управлінні НБУ в Одеській області, про що видано реєстраційне свідоцтво №120 від 19.11.2004 року, а кошти позики надійшли на валютний рахунок позивача 24.12.2003р. Згідно з Додатковою угодою №1 від 22.05.2006р. відбулася заміна компанії Pancrass Limited, Республіка Кіпр, на компанію Kinsly Investment Ltd, Республіка Кіпр. Додаткова угода зареєстрована в Управлінні НБУ в Одеській області, про що виданий додаток №1 від 31.07.2006р. до реєстраційного свідоцтва №120 від 19.11.2004 року. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було отримано 460 700 дол. США. Відповідачем (далі ДПІ) в період 05.11.2008 року по 16.12.2008 року була проведена планова виїзна перевірка ВАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року. За результатами цієї перевірки складено акт від 23.12.2008 року №14042/23-1/31505914, в якому зафіксовано порушення підприємством п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було завищено податковий кредит у перевіряємому періоді на суму 1543195 грн., що призвело до від’ємного значення ПДВ в розмірі 1406391 грн., вимог п.п. а) п.13.1,п.13.2 ст.13, п.16.13, ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в частині не нарахування та не сплати податку в розмірі 77344,95 грн. вт.ч. за 4 квартал 2007 року. На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200/0 від 12.01.2009 року, якими ВАТ було нараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток нерезидентів на суму 232034,86 грн. (в тому числі за основним платежем –77344,95 грн. та за штрафними санкціями –154689,91 грн.). Позивач вважає неправомірними висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладених в акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000022200/0 від 12.01.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 3-6).

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 77-79).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані  сторонами докази, суд встановив наступне.

03.11.2004р. між ВАТ та компанією Pancrass Limited, Республіка Кіпр, був укладений кредитний договір №39/11-2004, згідно з яким кредитор надає позичальнику кредит у виді кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 10 000 000 доларів США. Кредит надається позичальнику під 11% річних на строк до 20.12.2007 року.

Зазначений договір було зареєстровано в Управлінні НБУ в Одеській області, про що видано реєстраційне свідоцтво №120 від 19.11.2004 року, а кошти позики надійшли на валютний рахунок позивача 24.12.2003р.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 22.05.2006р. відбулася заміна сторони-кредитора. Новим кредитором по договору стала компанія Kinsly Investment Ltd, Республіка Кіпр. Додаткова угода зареєстрована в Управлінні НБУ в Одеській області, про що виданий додаток №1 від 31.07.2006р. до реєстраційного свідоцтва №120 від 19.11.2004 року (а.с.54).

Відповідно до умов кредитного договору позивачем було отримано 460 700 дол. США.

Відповідачем, в період 05.11.2008 року по 16.12.2008 року, була проведена планова виїзна перевірка ВАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 23.12.2008 року №14042/23-1/31505914, в якому зафіксовано порушення підприємством п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було завищено податковий кредит у перевіряємому періоді на суму 1543195 грн., що призвело до від’ємного значення ПДВ в загальній сумі 1406391 грн., вимог п.п. а) п.13.1,п.13.2 ст.13, п.16.13, ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в частині не нарахування та не сплати податку в розмірі 77344,95 грн. в т.ч. за 4 квартал 2007 року (а.с.7-43).

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200/0 від 12.01.2009 року, якими ВАТ було нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток нерезидентів на суму 232034,86 грн. (в тому числі за основним платежем –77344,95 грн. та за штрафними санкціями –154689,91 грн.) (а.с.47).

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, викладені у спірному акті перевірки, про наявність зазначених порушень та прийняті на підставі цих висновків рішення про нарахування позивачу податкових зобов’язань, з наступних підстав.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно п.13.1 ст.13 цього Закону, під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт "а" п. 13.1 ст. 13 вищезазначеного Закону).

Згідно п.13.2 ст.13 цього ж Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3, 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України положення міжнародних договорів є частиною національного законодавства, які мають пріоритет, згідно з ст.19 Закону України "Про систему оподаткування" та ч. 2 ст.19 Закону України "Міжнародні договори України", над положеннями національного законодавства.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.

29.10.1982р. між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр було укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982р., яка набула чинності 26 серпня 1983 року.

Згідно з ст.1 цієї Угоди її положення застосовуються до осіб, які з метою оподаткування мають постійне місце перебування в одній або в обох Договірних Державах.

Відповідно до ст.2 цієї Угоди, ця Угода розповсюджується на загальнодержавні і місцеві податки, незалежно від методу їх стягнення і, зокрема, податки з доходів, що стягуються з загальної суми доходів або з окремих їх елементів, податки з доходів від відчудження рухомого або нерухомого майна, з доходів від приросту вартості майна і податки з майна.

Такими податками є:

а) стосовно до Союзу Радянських Соціалістичних Республік: прибутковий податок з іноземних юридичних осіб, прибутковий податок з населення, сільськогосподарський податок, податок з власників будівель і земельний податок;

б) стосовно до Республіки Кіпр: прибутковий податок, податок на приріст вартості майна, спеціальний внесок у фонд біженців і податок на нерухомість.

Також ця Угода застосовується до будь-яких податків і зборів, по суті аналогічних перерахованим з пункті 1, які стягуються в доповнення до існуючих податків і зборів або замість них після підписання цієї Угоди.

Згідно до ст.8 Угоди проценти, що отримуються із джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцем перебуванням у другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Договірній Державі. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доходи від позик, банківських вкладів, державних позик, боргових зобов’язань, а також будь-які інші доходи, які з метою оподаткування, підлягають такому ж режиму, як проценти, згідно із законодавством тієї Договірної Держави, в якому особа, що виплачує такі доходи, має постійне місце перебування.

Таким чином, положення вищезазначеної Угоди визначають, що оподаткування процентів при виплаті процентів на користь резидента Договірної Держави буде відбуватись саме на території цієї Договірної Держави.

Порядок застосування цієї Угоди регламентується положеннями Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470.

Відповідно до положень п.4 вищезгаданого Порядку підставою для звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України при виплаті їх нерезиденту (резиденту Договірної Держави) є подання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Таким чином, аналіз положень Угоди та зазначеного вище Порядку свідчить, що для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зокрема при виплаті на користь нерезидента (резидента Договірної держави) процентів за борговими зобов'язаннями буде відбуватись у випадку підтвердження того, що нерезидент, на користь якого здійснюється виплата, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, у розумінні цього міжнародного договору.

Судом було встановлено, що компанія Kinsly Investment Ltd є резидентом Республіки Кіпр, що підтверджується документами (реєстраційне свідоцтво від 05 серпня 1998 року, що підтверджує реєстрацію компанії Kinsly Investment Ltd з 1998 року у Республіці Кіпр, та сертифікат утворення компанії Kinsly Investment Ltd та іншими документами), що були легалізовані за процедурою, встановленою Угодою, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Таким чином, позивач при виплаті процентів по кредитному договору на користь компанія Kinsly Investment Ltd, Республіки Кіпр, не повинен був утримувати податок, оскільки оподаткування таких процентів згідно міжнародних договорів мало здійснюватись на території Республіки Кіпр.

При цьому посилання податкового органу на недотримання позивачем вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, в частині надання саме довідки за формою, встановленою цим Порядком, та донарахування на цій підставі податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України є безпідставним з урахуванням того, що в Угоді надання такої довідки не передбачено, а Кабінет Міністрів України має повноваження приймати відповідні рішення для забезпечення реалізації Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), які прямо віднесені цим Законом до його компетенції п.22.32 цього Закону), однак не має повноваження встановлювати підстави звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та підстави відмови у звільненні від оподаткування таких доходів, якщо це не передбачено в міжнародному договорі.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про нарахування позивачу податкових зобов’язань на суму 232034,86 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ВАТ «Іподром»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.01.2009 року №0000022200/0, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, підлягають частковому задоволенню шляхом його скасування, а не визнання недійсним, оскільки саме такий спосіб є необхідним для повного захисту порушених прав позивача.

Доводи відповідача в обґрунтування правомірності прийнятого рішення про нарахування позивачу податкових зобов’язань, спростовуються наведеними вище у рішення суду обставинами.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.  

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Угодою між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982р., Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Іподром»задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №0000022200/0 від 12.01.2009 року про нарахування Відкритому акціонерному товариству «Іподром» податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також поданням апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                            А.Г.Федусик

22 липня 2010 року