Постанова № 10481386, 09.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 р. справа № 2а-12154/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлена у нарадчій кімнаті

час прийняття постанови: 13 год. 55 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю представників позивача: Далеко К.О., Жеболенко Г.М., Марченко О.В.,

представника відповідача 1: Гринюка О.М.

представника відповідача 2: Вертела М.В.

прокурор Вартанова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізій,17 адміністративну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання нечинними, скасування рішення про визначення митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів в розмірі 383481,91грн.-,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (далі - Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Маріупольської митниці (далі Відповідач1), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі Відповідач2) та просить визнати нечинним, скасувати рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № 703000006/2010/000295/1 від 13.04.2010 року; визнати нечинною, скасувати картку відмови Маріупольської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №703070401/0/00033; стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого мита за товари, що ввезені на територію України, в розмірі 34239,46грн. та суму надмірно сплаченого податку на додану вартість, з товарів увезених на територію України, в розмірі 349242, 45грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним: рішення Маріупольською митницею про визначення митної вартості № 703000006/2010/000295/1 від 13.04.2010 року прийнято із перевищенням повноважень, внаслідок достатності документів, поданих товариством для підтвердження митної вартості, відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року за № 1766. Крім того зазначає, що позивачем митна вартість підтверджена у встановлені строки додатково поданими документами, а саме: ЕК ВМД країни відправлення; коносаментом експортним документом; страховим полісом; бухгалтерською довідкою від 27.05.2010 року; карткою рахунком: 20.100 Сировина й матеріали, за квітень 2010р; листом відповіддю Sibelco Ukrainian Trading; комісійним, фрахтовим інвойсом REF.NO 030/2010; страховим сертифікатом до генерального полісу № 22081; листом пропозицією Alabanda Madencilik Dis.Tic.A.S. від 01.01.2010 року; комерційним інвойсом (рахунок - фактура) від 22.03.2010 року, № 552097; випискою банку, по рахунку №0128/9435/10.0004225; висновком Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза». Вказує на безпідставність застосуванням шостого методу визначення митної вартості, без наведення обґрунтованих мотивів неможливості застосування методів з першого по пятий.

Представником відповідача 1, Маріупольською митницею, надано до суду заперечення, відповідно до якого з позовними вимогами не згоден на підставі наступного:

Вважає, що оскаржуване рішення є законним, прийнятим з метою, в рамках повноважень та у спосіб, передбачений нормативно-правововими актами. Так, при здійсненні порівняння митної вартості товарів, яка була заявлена товариством, з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже було здійснене, митним органом виявлено, що товар “польовий шпат дроблений” завозиться на митну территорію України за ціною 0,06 дол. США/кг. значно вищою, ніж заявлена товариством 0,036 дол. США/кг. Обставини заниження ціни товариством також підтверджують висновком Міністерства Фінансів України Державного Гемологічного Центру України № 3203131 Д від 29.03.2010р. При цьому, додатково надані документи, на думку митного органу, не підвтердили заявлену товариством митну вартість товару, що унеможливило визначення митної вартості товару по 1 методу. Неможливість визначення митної вартості за 2 та 3 методами, обґрунтовується відсутністю інформації щодо ідентичних та подібних товарів. Неможливість визначення митної вартості за 4 та 5 методами, обґрунтовується відсутністю інформації щодо додавання та віднімання вартості. За інформацією ЄАІС Держмитслужби, ідентичні та подібні товари завозились на митну территорію України, проте митна вартість цих товарів була визначена за 2, 3 та 6 методами, тобто це була відкоригована вартість, а не вартість операції. Тому, митним органом визначення митної вартості товару здійснювалось, у відповідності до ст.ст. 266, 273 Митного кодексу України, за методом 6 (резервним): джерело інформації - ВМД Київської регіональної митниці № 100000015/0/568942 від 12.04.2010 року. При цьому, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», на думку митного органу, не підтверджує заявлену товариством митну вартість, оскільки носить консультативний характер.

Представником відповідача 2, Головним управління Державного казначейства України у Донецькій області, надано до суду заперечення, відповідно до якого з позовними вимогами не згоден, оскільки вважає, що позивачем не доведений факт, що спірні кошти були перераховані на рахунки з обліку доходів державного бюджету, що відкриті в УДК у м. Маріуполі ГУ ДКУ у Донецькій області.Зазначає, що підприємством не надано доказів перерахування спірних коштів на депозитний рахунок Маріупольської митниці,що відкритий в ГУ ДКУ у м. Києві.

У судовому засіданні представники позивача ЗАТ з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» підтримали заявлені позовні вимоги, надали письмові пояснення на позов. На протязі розгляду справи надали суду додаткові документи, із доказами їх надання митному органу, в підтвердження митної вартості, відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року за № 1766 та п. 10 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року за № 370.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували.

Відповідно до листа від 25.06.2010 року за вих. №05/1-11-10 Прокуратура Донецької області повідомила суд про вступ прокурора у розгляд справи №2-а-10371/10/0570.

У судовому засіданні прокурор повністю підтримав позицію відповідачів та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача1, представника відповідача2, прокурора, вивчивши матеріали справи і дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, згідно із ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступні обставини:

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» є юридичною особою, яка зареєстрована Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області 19.07.1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи 23354002, включено до ЄДРПОУ, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 290262.

19 березня 2010 року між ЗАТ з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (Покупець) та Sibelko Ukrainian Trading, S.A. Іспанія (Продавець) укладений контракт №1-і01/10. Відповідно до п. 1 контракту, Продавець продає а Покупець купує на умовах CIF Маріуполь (Інкотермс 2000) дроблений натрієвий польовий шпат 1080. Кількість кожної партії та описання товару визначаються специфікаціями до контракту. Відповідно до п.6 контракту, розрахунки між сторонами здійснюються прямим банківським переводом відповідно до рахунку, на протязі 90 календарних днів з дати виписки рахунку. Вантажовідправником товару являється Alabanda Madencilik Dis.Tic.A.S. Aydin Karpuzlu Karayolu 33 Km Calti Koyu Cine/Aydin Turkey. Це підтверджується змістом контракту №1-і01/10 від 19 березня 2010 року, поясненнями сторін по справі.

Відповідно до ст. 87 Митного кодексу України, декларантами можуть бути як підприємства, так і уповноважені ним митні брокери.

Відповідальною особою за здійснення митного оформлення товару ЗАТ з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу», за контрактом №1-і01/10, є декларант ТОВ «АТКО»/87510. Це підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України, митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Декларантом ЗАТ з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» ТОВ «АТКО»/87510, для підтвердження митної вартості товару, за контрактом №1-і01/10, було підготовлено та подано Маріупольській митниці документи, передбачені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 року № 1766 (надалі - Порядок), а саме:

-ВМД № 703070401/2010/100468, ДМВ 1 від 12.04.2010 року, лист погодження №700000000/0/000869 від 29.03.2010р., облікову картку субєкта ЗЕД, коносамент від 24.03.2010р., інвойс від 24.03.2010р № 10990012, інвойс від 22.03.2010р. № 552097, контракт №1-і01/10 від 19 березня 2010 року із специфікаціями №1, 2 від 19.03.2010р., екологічну декларацію від 02.04.2010р. № 343, довідку про декларування валютних цінностей № 77/15 16 23/3 від 29.01.2010р., висновок Міністерства Фінансів України Державного гемологічного Центру України № 3203131 Д від 29.03.2010р., сертифікат якості від 22.03.2010р. № б/н, сертифікат про походження від 22.03.2010р. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, поясненнями позивача та відповідача1.

Митна вартість визначалась позивачем відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, за ціною угоди товарів, що імпортуються, а саме на рівні 36 дол. США. за тону.

Керуючись п. 11 Порядку № 1766, посадова особа митного органу, зробивши відмітку на зворотному боці ДМВ, витребувала у позивача наступні додаткові документи: 1) копію експортної ВМД країни відправлення; 2) страховий поліс; 3) договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (в разі наявності); 4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 5) рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору; 6) відповідну бухгалтерську документацію; 7) інші документи на розсуд декларанта, які підтверджують заявлену митну вартість. Відміткою на зворотному боці ДМВ -1, позивач зобовязався надати наявні документи протягом 90 днів.

На підставі ВМД, інших документів, згідно із п. 10 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року за № 370, митним органом здійснено випуск товарів у вільний обіг. У графі «Для відміток митного органу» ДМВ-2, посадовою особою унесено записи «контроль митної вартості після пропуску» та «сплачено до бюджету».

Рішенням про визначення митної вартості № 703000006/2010/000295/1 від 13.04.2010 року Відповідач1, керуючись ст. 267 МК України, визначив:

-неможливість визначення митної вартості товару по 1 методу, у звязку із тим, що декларантом не подано додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару;

-неможливість визначення митної вартості за 2 та 3 методами, оскільки у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо ідентичних та подібних товарів;

-неможливість визначення митної вартості за 4 та 5 методами, оскільки у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо додавання та віднімання вартості;

-визначив митну вартість товару, у відповідності до ст.ст. 266, 273 Митного кодексу України, за методом 6 (резервним). Джерело інформації: ВМД Київської регіональної митниці № 100000015/0/568942 від 12.04.2010 року.

-відкоригував ціну угоди за одиницю товару, внаслідок чого збільшилась митна вартість, та як наслідок: сума мита на товари, що ввозяться на територію України та сума ПДВ з товарів, увезених на територію України, які були сплачені позивачем.

На підставі зазначеного рішення, відповідачем1 відмовлено у митному оформленні товарів позивача та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №703070401/0/00033.

Відповідно до п. 11 Порядку за № 370, строк дії гарантійних зобовязань не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів у вільний обіг, який у даному випадку починає свій перебіг з 13.04.2010 року.

В межах встановленого п. 11 Порядку за № 370 строку, листами позивачем надано відповідачеві1, для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, копії додаткових документів, надання яких вимагалось Відповідачем1 шляхом відмітки на зворотному боці ДМВ 1 від 12.04.2010 року:

- ЕК ВМД країни відправлення, коносамент експортного документа; генеральний страховий поліс; бухгалтерську довідку від 27.05.2010р.; картку рахунок: 20.100 Сировина й матеріали, за квітень 2010р.; висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.06.2010р.; лист відповідь Sibelko Ukrainian Trading, S.A. Іспанія; комісійний, фрахтовий інвойс REF.NO 030/2010; страховий сертифікат до генерального полісу № 22081; лист пропозицію Alabanda Madencilik Dis.Tic.A.S. від 01.01.2010 року; комерційний інвойс (рахунок - фактура) від 22.03.2010р. за №552097; виписку банку по рахунку №0128/9435/10.0004225. При цьому, на виконання ст. 77 Митного кодексу України, документи, складені іноземною мовою, подані позивачем із перекладом.

Разом з тим, листом від 07.06.2020 року, відповідачем1, згідно із п. 14 наказу Держмитслужби від 17.03.2008 року №230, прийнято рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої ЗАТ з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» на товар «польовий дроблений натрієвий польовий шпат» - 36 дол. США/т. Митну вартість залишено на рівні, визначеному за рішенням Маріупольської митниці №703000006/2010/000295/1 від 13.04.2010 року. При цьому, на протязі розгляду справи, запереченнями, письмовими поясненнями проти позову, відповідач1 підтвердив своє рішення неможливості застосування митної вартості, заявленої товариством.

Як вбачається зі змісту рішення про визначення митної вартості, картки відмови, заперечень та письмових пояснень відповідача1, наданих у судовому засідання, митна вартість заявлена товариством не приймається митним органом з наступних підстав: 1) не підтверджується документально, що унеможливлює: а) зясування механізму формування ціни на товар (ціна 17 євро/т нічим не підтверджується), б) оцінку впливу третіх осіб на ціну товару; неможливо простежити за якою ціною Sibelco Ukrainian Trading, S.A., Іспанія здійснено купівлю товару, чи передбачались знижки, яким чином здійснюється оплата товару у повному обсязі або частинами; 2) страховий поліс не підтверджує заявлену декларантом вартість; 3) висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» не приймається відповідачем1, оскільки носить консультативний характер та не виключає можливості встановлення ціни на товар на рівні 30 - 70 дол. США. Крім того, висновок суперечить висновку гемологічного центру України № 3203131 Д від 29.03.2010 року.

Разом з тим, судом встановлено, що вищенаведені відповідачем1 підстави не ґрунтуються на нормах матеріального права України та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачається, що митна вартість товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1-й: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

2-й: за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3-й: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4-й: на основі віднімання вартості;

5-й: на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6-й: резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів які імпортуються. Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного із методів з 1 по 5, вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог установлених ст. 273 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ними відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки, відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачем, із дотриманням строку, подано відповідачеві1 усі наявні документи, витребувані останнім на підставі ВМД-1, згідно із п.11 Порядку декларування митної вартості товарів за №1766. При цьому, висновки відповідача1 про не підтвердження митної вартості товарів документально, неможливості зясування механізму формування ціни на товар, не підтвердження ціни товару - 17 євро/т, неможливості оцінки впливу третіх осіб на ціну товару; неможливості встановлення обставин наявності знижок, того яким чином здійснюється оплата товару у повному обсязі або частинами, спростовуються:

-копією листа відповіді Sibelko Ukrainian Trading, S.A. Іспанія, із якого вбачається, що виходячи із територіальних традицій, які склалися між Sibelko Ukrainian Trading, S.A. Іспанія (Покупцем) та Alabanda Madencilik Dis.Tic.A.S. Aydin Karpuzlu Karayolu 33 Km Calti Koyu Cine/Aydin Turkey (Виробником) єдиний договір, що повязаний із контрактом №1-і01/10, відсутній. Умови купівлі продажу товару визначаються сторонами шляхом письмової переписки та усних переговорів. Цим доказом підтверджується відсутність єдиного письмового договору із третіми особами, що витребуваний п. 3 ВМД-1 та можливість врахування письмової переписки, якою узгоджені істотні умови купівлі-продажу товару;

-копією листа пропозиції Alabanda Madencilik Dis.Tic.A.S. Aydin Karpuzlu Karayolu 33 Km Calti Koyu Cine/Aydin Turkey від 01.01.2010 року, яким підтверджується встановлення виробником ціни з 01.01.2010р. на товар дроблений натрієвий польовий шпат в розмірі 17євро за тону;

-копією комерційного інвойсу від 22.03.2010 року, який підтверджує виставлення Alabanda Madencilik Dis.Tic.A.S. Aydin Karpuzlu Karayolu 33 Km Calti Koyu Cine/Aydin, Turkey рахунку Sibelko Ukrainian Trading, S.A., Іспанія. Ціна за одиницю товару складає 17 євро за тону. Загальна сума складає 153000,00 євро;

-копією виписки банку, по рахунку № 0128/9435/10.0004225, якою підтверджується здійснення оплати Sibelko Ukrainian Trading, S.A., Іспанія в сумі 153,000, розмір якої відповідає сумі виставленій за комерційним інвойсом.

-змістом самого контракту №1-і01/10 від 19 березня 2010 року, із додатками, яким узгоджується між сторонами ціна, як одна із істотних умов контракту;

-ВМД країни відправлення, графа 22 якої містить загальну суму за рахунком в розмірі 153000 євро. Ця сума відповідає сумі попередньо зазначеній в комерційному інвойсі, виписці банку, інших первісних документах.

-бухгалтерською довідкою позивача від 27.05.2010р., карткою рахунком: 20.100 Сировина й матеріали, за квітень 2010р., які підтверджують факт оприбуткування товару за ціною 36 доларів США за тону.

При цьому, дослідивши зміст страхового генерального полісу 2.081/F та страхового сертифікату, суд дійшов висновків про необґрунтованість висновків відповідача1, щодо не підтвердження митної вартості товару страховими документами.

Так, сума 750000 фунт. стерлінгів, що покладається митним органом як основа визначення страхової вартості, являється максимумом. Це підтверджується змістом контракту. За таких обставин, невірність розрахунку страхової вартості, наведеного відповідачем1, підтверджується як страховим полісом 2.081/F так і страховим сертифікатом.

У той же час, розрахунок страхової вартості наведений позивачем у письмових поясненнях, приймається судом як такий що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки проведений розрахунок відповідає формулі визначення страхової вартості, що наведена у страховому полісі 2.081/F, страховому сертифікату, наданим суду документам.

Доводи представника відповідача1, щодо неточностей у розрахунку визначення страхової вартості позивача, не приймаються судом, оскільки із комісійного (фрахтового) інвойсу (REF. NO 030/2010) вбачається розмір фрахту (транспортних витрат) 7, 49є/т, а не 7,677 є/т, як зазначається представником відповідача1. Сума 67, 410,00, із якої виходить відповідач1, є загальною сумою фрахту, яка вже містить в своєму складі суму комісії (2,5%). Разом з тим, відповідач1 безпідставно, проводячи розрахунок, додатково включив суму комісії до загальної суми фрахту, що й стало підставою невірних розрахунків.

Крім того, суд приймає доводи позивача щодо того, що термін правил Інкотермс - СІF зобовязує продавця забезпечити страхування на користь покупця. Відповідно, страхування здійснювалось Sibelko Ukrainian Trading, S.A. Іспанія. ЗАТ «А/Т Глини Донбасу» не має впливу та відношення до відносин страхування, валюти страхування, не може впливати й на умови страхування, надати докази суми податку, що приблизно наведена у розрахунку як 2%. Правильність використання коефіцієнта 0,5, що покладався позивачем у формулу при проведенні розрахунків, підтверджується змістом страхового полісу, за яким ця ставка є найвищою сумою страхового взносу, яка розраховується виходячи із віку судна. Товариством не занижено ставку. При цьому, вид валюти страхування (фунт стерлінг), зазначений у страховому полісі, не спростовує правильність визначення позивачем митної вартості, оскільки при проведенні перерахунків валют підтверджується заявлена митна вартість.

Доводи відповідача1 щодо неможливості визначення валюти страхування у фунтах стерлінгах також не приймаються судом, оскільки вид валюти ніяким чином не впливає на суму страхування та ціну товару, митну вартість, оскільки при проведенні перерахунків із однієї валюти на іншу підтверджується заявлена декларантом митна вартість товару.

Відповідно до п.9 порядку за № 1766, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватись висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Суду, відповідно до п.9 порядку № 1766, надано:

-висновок Державного Гемологічного Центру України Міністерства Фінансів України № 3203131 Д від 29.03.2010р.;

-висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» № 1258 від 07.06.2010р.

Разом з тим, висновок Державного Гемологічного Центру України Міністерства Фінансів України № 3203131 Д від 29.03.2010р. не приймається судом як належний доказ, в розумінні ст. 70 КАС України.

Відповідно до постанови КМУ від 27.07.1994р. за № 512, на Державний гемологічний центр покладено оцінку вартості природного каміння. Природне каміння класифікується на: дорогоцінне каміння, напівдорогоцінне каміння, декоративне каміння. До напівдорогоцінного каміння (порядок другий) відноситься шпат іризуючий польовий. Аналогічне вбачається із ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями за ними».

Суду не надано доказів того що польовий шпат, який являється предметом контракту, відноситься до іризуючого. Сама установа - Державний Гемологічний Центр України, відносить польовий шпат до декоративного каміння. Разом з тим, постанова КМУ від 27.07.1994р. № 512, класифікуючи природне каміння, не відносить польовий шпат до декоративного каміння.

Закон України «Про митний тариф» встановлюючи ставки ввізного мита на товари, польовий шпат відносить до мінеральних продуктів (групи 25-27), а не до дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (група 71).

Таким чином, суд приймає доводи позивача щодо того, що у Державного гемологічного центру відсутні повноваження на оцінку вартості поставленого товариству польового шпату.

Крім того, як вбачається із висновку Державного гемологічного центру України, оцінка вартості товарної партії здійснювалась центром на умовах DAF. Разом з тим, поставка товару товариству здійснювалась на умовах CIF, що підтверджується змістом контракту.

За таких обставин, Державним гемологічним центром здійснено оцінку товару на умовах поставки що відрізняються від умов за якими товар отримав позивач.

При цьому, суд приймає як належний доказ висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», який не прийнятий відповідачем1, що являється спеціалізованою експертною установою, відноситься до Міністерства промислової політики України та встановлює, виходячи із комерційних пропозицій підприємств постачальників відповідної продукції середній розрахунковий рівень цін на натрієвий польовий шпат на умовах поставки - CIF, в межах 30 70 дол. США за т. Ціна встановлена позивачем відповідає зазначеним критеріям.

Крім того, ч.4 ст. 267 Митного кодексу України визначено випадки, за наявності яких неможливо застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

За даних обставин, судом не встановлені випадки, обмеження для застосування першого методу визначення ціни товару щодо ЗАТ з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу». Не наведені ці випадки і відповідачем1.

При цьому, відповідачем1 не наведено обґрунтованих підстав неможливості застосування методів визначення митної вартості з 1 по 5.

Так, визначаючи митну вартість за 6 (резервним) методом, митний орган виходить із митної вартості на аналогічні товари, встановленої ВМД Київської регіональної митниці №100000015/2010/568942 від 12.04.2010р. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні митний орган посилається на відсутність інформації про ціни на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, що обумовило неможливість застосування третього методу визначення митної вартості товару.

Наявність права на визначення митної вартості, у даному випадку, не надає митному органу права на її визначення на власний розсуд без доведення підстав необхідності та обґрунтованості застосування методу іншого, ніж застосований позивачем.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За даних обставин, посилаючись у рішенні на визначення митної вартості товару у відповідності до ст.ст. 266, 273 Митного кодексу України, за методом 6 (резервним) - джерело інформації: ВМД Київської регіональної митниці № 100000015/0/568942 від 12.04.2010 року, відповідач1 так і не надав суду зазначену ВМД.

В свою чергу, на запит суду, листом від 08.07.2010 року за № 35/6-18/6659, Київська регіональна митниця відмовила у наданні як декларації, так і відомостей щодо методу митної вартості, зазначеному в декларації.

Таким чином, відповідачем1 не надано суду доказів, які б спростували правильність та достовірність визначення позивачем митної вартості.

За таких обставин, рішення про визначення митної вартості товару №703000006/2010/000295/1 від 13.04.2010 року суперечить: ст. 266, 267, 272, 273 Митного Кодексу України, п. 7, 10, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 року № 1766, що є підставою, відповідно до п.1, 2, 3 ч.3 ст. 2 КАС України, для визнання його нечинним (скасування).

Засобом реалізації владних повноважень митницею є прийняття картки відмови, за наявності достатніх підстав, встановлених законодавством України (п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю).

Нечинність (скасування) картки відмови, за наведених вище підстав, обумовлена недоведеністю підстав її складання.

З огляду на зазначене, існують всі підстави для стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених платежів, так як позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів є вартість визначена за першим методом (ціною договору).Розрахунок надмірно сплачених платежів, у розрізі вантажної митної декларації № 703070401/0/100485, є наступним:

-ввізне мито: 34239,46 грн.

-податок на додану вартість: 349242, 45 грн.

Також необґрунтованими суд вважає доводи відповідача3, щодо відсутності підтвердження фактичної сплати коштів до державного бюджету, оскільки наведені доводи спростовуються наявними в матеріалах справи виписками банку.

Так згідно з платіжним дорученням № 174 позивачем сплачено за митне оформлення імпортного товару 580 тис. грн., платіжним дорученням №179 380 тис.грн.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 року № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів та інших доходів бюджету проводиться органами Державного казначейства.

Згідно підпунктів 4, 5 п. 4 Положення «Про державне казначейство України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232, відповідно до покладених на нього завдань проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування та повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Відповідно, суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ з іноземними інвестиціями “А/Т Глини Донбасу” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання нечинними, скасування рішення про визначення митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів в розмірі 383481,91грн. задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № 703000006/2010/000295/1 від 13.04.2010 року.

Визнати нечинним та скасувати картку відмови Маріупольської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703070401/0/00033.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (85053, Донецька область, Добропільській район, с. Дорожнє, ст.Мерцалово, р\р 26002506923000 в філії ПАТ «ПУМБ» в м.Донецьку, код ЄДРПОУ 23354002) суму надмірно сплаченого мита за товари, що ввезені на територію України в розмірі 34239,46 грн. (тридцять чотири тисячі двісті тридцять девять грн. 46 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (85053, Донецька область, Добропільській район, с. Дорожнє, ст..Мерцалово, р\р 26002506923000 в філії ПАТ «ПУМБ» в м.Донецьку, код ЄДРПОУ 23354002) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 349242,45 грн. (триста сорок девять тисяч двісті сорок дві грн. 45 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» (85053, Донецька область, Добропільській район, с. Дорожнє, ст.Мерцалово, р\р 26002506923000 в філії ПАТ «ПУМБ» в м.Донецьку, код ЄДРПОУ 23354002) судовий збір у сумі 1706,8 грн. (одна тисяча сімсот шість грн. 80 коп.).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови в присутності представників сторін та прокурора.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. У разі , якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 статті 160 КАС України виготовлений та підписаний 14.07.2010р.

Суддя Мозговая Н. А.