Постанова № 10481028, 16.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.07.10Справа №2а-4735/10/8/0170 (15:48) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Александрова Кристина Олександрівна, довіреність № 23 від 12.01.10 року,

від відповідача: Лєбєдєв Владислав Вікторович, довіреність № 28/10-0 від 05.07.10 року,

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Криммолоко" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі № 0000494001 від 23.03.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1149643,5 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача адміністративний позов підтримала, пояснила, що з 24.02.2010р. по 26.02.2010р. відповідачем проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої було складено акт № 003339/37/01/30/40-1/00450693, у висновках якого вказано на порушення ВАТ "Криммолоко" п.п.1,6,10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині проведення розрахунків за готівку без застосування РРО при здійсненні ВАТ "Криммолоко" роздрібної торгівлі молочною продукцією власного виробництва через засоби пересувної торгівельної мережі з застосуванням КОРО, з відображенням у ней торгівельної виручки у сумі, що значно перевищує граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, за якими дозволяється застосування КОРО; незабезпечення зберігання використаних КОРО та контрольних стрічок.

Представник позивача зазначила, що на підставі акту перевірки 003339/37/01/30/40-1/00450693 відповідачем рішенням № 0000494001 від 23.03.2010 року до ВАТ "Криммолоко" застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п.1,3,5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1149643,5 гривень, застосування яких позивач вважає безпідставним та необгрунтованим.

Представник позивача підкреслила, що податковим органом не враховано те, що ВАТ «Криммолоко» здійснює оптову торгівлю молочними продуктами продукцією власного виробництва.

Представник позивача зауважила, що податковим органом не прийнято до уваги, що відповідно до ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Проводячи аналіз зазначеної норми представник позивача зазначила, що РРО і РК не застосовуються при наявності наступних умов:

-торгівля здійснюється продукцією власного виробництва;

-продавець не повинен бути підприємством торгівлі й громадського харчування;

-розрахунки повинні проводитися в касах підприємств продавців з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів.

Представник позивача пояснила, що господарська діяльність ВАТ «Криммолоко» повністю відповідає вищезазначеним умовам.

З посиланням на Статут ВАТ «Криммолоко» та його види діяльності згідно довідки про включення до ЄДРПОУ представник позивача вказує на те, що реалізована ВАТ «Криммолоко» продукція є продукцією власного виробництва.

Крім того, представник позивача зазначила, що проведення розрахунків у касі підприємства здійснюється шляхом оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів.

Представник позивача також вважає безпідставним доводи відповідача стосовно того, що ВАТ «Криммолоко» здійснюється роздрібна торгівля молочною продукцією власного виробництва через засоби пересувної торівельної мережі, у звязку з тим, що позивачем здійснювалася доставка та розгрузка товару, а не роздрібна торгівля через засоби пересувної торгівельної мережі. Доставка та розвантаження (поставка) товару працівниками ВАТ «Криммолоко» не є реалізацією товару, тому що транспортні засоби, які здійснюють доставку молочної продукції покупцям, не є пунктами реалізації товару.

Представник позивача також зазначила, що вимога п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині «проведення розрахунків у касі підприємства», що є обов'язковою умовою для здійснення торгівлі продукцією власного виробництва без застосування РРО та РК вказує не на фізичне місце проведення розрахунків, а припускає сам факт здійснення касових операцій, внаслідок яких покупцеві продукції видається відповідна квитанція, підписана та завірена печаткою у встановленому порядку та проводиться оформлення прибуткового ордера.

Представник позивача підкреслила, що здійснення розрахунків з покупцями молочної продукції шляхом проведення касових операцій у касі підприємства підтверджується наступним:

-кошти, передані покупцями продукції в порядку розрахунку за неї через працівника ВАТ «Криммолоко», оприбутковані в повному обсязі та відображені у касовій книзі;

-оформлені прибуткові касові ордери про приймання готівки від зазначених покупців, покупцям вручені квитанції про оплату продукції, що не заперечується податковим органом;

-з прибуткових касових ордерів і касових звітів за перевіряємий термін випливає, що в касу підприємства вносився не торгівельний виторг від об'єктів торгівлі при реалізації продукції, а кошти від покупців продукції в порядку розрахунку за неї;

-згідно п.3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку від 19.02.2001 року № 72, квитанція завірена печаткою підприємства з підписами бухгалтера та касира видається саме на підтвердження факту прийняття готівки в касу підприємства, тобто вказує на проведення розрахунків у касі підприємства.

Щодо застосованих до ВАТ «Криммолоко» штрафних санкцій за порушення п.п.6,10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» представник позивача зазначила, що висновки акту перевірки в цій частині є невірними, оскільки ВАТ «Криммолоко» у ході перевірки були надані докази зворотнього (акти), що унеможливлює застосування до позивача щтрафних санкцій за вищевстановлені перевіркою порушення.

Крім того, представник позивача зазначила, що ВАТ «Криммолоко» не зобов'язано вести КОРО (на нього поширюється дія п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), отже, відсутні підстави для застосування до ВАТ «Криммолоко» штрафних санкцій щодо незбереження КОРО.

У судовому засіданні 07.07.2010 року представник позивача надала письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що перевіркою встановлений факт незабезпечення зберігання ВАТ «Криммолоко» використаних КОРО. При цьому, позивачем в ході перевірки було надано акт комісії від 30.12.2009 року, який свідчить про списання КОРО, які при вбиранні складу, де вони зберігалися, були по недбалості прибиральницею викинуті.Отже, відсутні підстави для застосування до позивача санкцій за незбереження КОРО протягом встановленого терміну.

В поясненнях по справі також зазначено, шо КОРО, про які зазначено в акті перевірки, відносяться до 2002, 2006,2007 років, тобто, строк зберігання їх вже сплив, отже, штрафні санкції не повинні застосовуватися.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив, що проведеною відносно позивача перевіркою встановлено, що ВАТ «Криммолоко» в 2009 2010 роках здійснювало реалізацію продукції через засоби роздрібної торгової мережі, в тому числі й пересувної торгової мережі виїзна торгівля з автомобілю.

Представник відповідача зазначив, що для проведення розрахункових операцій зі споживачами ВАТ «Криммолоко» зареєструвало 7 реєстраторів розрахункових операцій на стаціонарні об'єкти торгівлі та КОРО на пересувний об'єкт торгівлі.

Представник відповідача підкреслив, що п.2 преамбули до Постанови КМУ від 23.08.2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлється граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у п.п.2,3,5,6,13,14,16,17,22,23,27 переліку, 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності, а визначених у пунктах 4 і 7 переліку, 75 тис.гривень на один сруктурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Представник відповідача підкреслив, що роздрібна торгівля через засоби пересувної торгової мережі, які розміщені за межами стаціонарних приміщень, відноситься до п.2 зазначеного Переліку.

Представник відповідача зауважив, що згідно звітам про використання РРО та КОРО ВАТ «Криммолоко» в січні 2009 року відобразило торгову виручку в розмірі 2134048,18 гривень, тобто, перевисило річний об'єм розрахункових операцій з продажу товарів, при якому дозволяється використання КОРО.

Представник відповідача пояснив, що за результатами проведеної відносно позивача перевірки встановлено факт проведення розрахункових операцій без засосування РРО за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року, факт незбереження КОРО протягом встановленого терміну, факт незбереження контрольної стрічки протягом встановленого терміну.

Представник відповідача зазначив, що рішенням про застосування штрафних санкцій № 0000494001 від 23.03.2010 року до платника застосовані штрафні санкції у сумі 1149643,5 гривень (228942,70 гривень х 5 + 11 х 340 гривень + 7 х 170 гривень).

Представник відповідача зазначив, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі № 0000494001 від 23.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,допитавши свідка, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 року посадовими особами ДПА в АР Крим на підставі направлення № 11/23-3 від 18.02.2010 року (а.с.166, т.I), плану графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на лютий 2010 року (а.с.5-6, т.IV) було проведено перевірку господарської одиниці - бухгалтерії ВАТ «Криммолоко», яка розташована за адресою:м.Сімферополь, вул.Севастопольська,35, щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 3339/37/01/30/40-1/00450693 від 01.03.2010 року (а.с.167-168, т.I, надалі акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про надання позивачем до перевірки КОРО № 0130000056/1 від 22.12.2009 року, яка зареєстрована в ДПІ в м.Сімферополі, для використання за адресою: м.Сімферополь, вул.Севастопольська,35, та розрахункової книжки № 0130000056/1 від 22.12.2009 року, розрахункові квитанції якої використані з № АСГЮ 145301 по № АСГЮ 145315; невикористані з № АСГЮ 145316 по № АСГЮ 145400.

В акті перевірки також зазначено, що до перевірки надано дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі № 3026.

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Криммолоко» в 2009-2010 роках здійснювало діяльність через засоби роздрібної торгівельної мережі (в тому числі пересувної торівельної мережі виїзна торгівля), через РРО та з застосуванням розрахункових квитанцій (КОРО).

На підставі наданих до перевірки звітів про використання РРО (КОРО) встановлено, що виторг ВАТ «Криммолоко» за січень 2009 року склав 2134048,18 гривень, т.ч. в січні 2009 року ВАТ «Криммолоко» перевищено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (200 тис.грн.), у випадку перевищення якого застосування РРО є обов'язковим.

В акті перевірки зазначено, що згідно Постанови КМУ від 07.02.2001 року № 121, строк переведення СПД на облік розрахункових операцій в готівковій формі з застосуванням РРО складає 1 місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

Перевіркою встановлено факт проведення розрахункових операцій без застосування РРО за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року (операції проведені в КОРО, фіскальний номер 0109002116, що зареєстрована на виїзну торгівлю по м.Сімферополю, та КОРО, фіскальний номер 0130000056, що зареєстрована на виїзну торгівлю по м.Сімферополю) на суму 228942,70 гривень.

В акті перевірки зазначено про незабезпечення зберігання використаних КОРО на протязі встановленого строку, вказано, що до перевірки не надані КОРО №0109006873 р/3 (зареєстрована в органах ДПС 04.08.2008 року), № 0109007367 р/3 (зареєстрована в органах ДПС 08.01.2009 року), № 0109007367 р/2 (зареєстрована в органах ДПС 15.01.2007 року), №0109006193 р/2 (зареєстрована в органах ДПС 11.07.2006 року), № 0109006433 р/3 (зареєстрована в органах ДПС 20.12.2007 року), № 0109007546 р/2 (зареєстрована в органах ДПС 05.07.2002 року), № 0109008904 (зареєстрована в органах ДПС 13.01.2009 року), № 0109008904 р/2 (зареєстрована в органах ДПС 12.02.2008 року), № 0109009158 р/2 (зареєстрована в органах ДПС 09.07.2009 року), № 0109009158 р/1 (зареєстрована в органах ДПС 03.04.2002 року), № 0109002116/1.

Перевіркою також встановлений факт незабезпечення зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 реєстраторів розрахункових операцій.

Під час перевірки встановлено порушення ВАТ «Криммолоко» п.п. 1, 6, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що зазначено в акті перевірки.

Перевірку проведено в присутності головного бухгалтера Кузнецової С.П., яка з актом перевірки ознайомилася, від підпису та отримання примірнику акту перевірки відмовилася, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 0339/01/01/23/00450693 (а.с.173, т.I).

Позивач, у звязку з незгодою з матеріалами перевірки, надав до ДПА в АРК заперечення на матеріали перевірки.

Листом № 631/10/2330/7/2330 від 18.03.2010 року (а.с.16-18, т. I) заступник голови ДПА в АРК надав відповідь на заперечення позивача на матеріали перевірки, з якої вбачається, що за результатами розгляду запереченнь позивача ДПА в АРК прийшла до висновку про наявність порушень ВАТ «Криммолоко» норм діючого законодавства, які відображені в акті перевірки.

Акт № 3339/37/01/30/40-1/00450693 від 01.03.2010 року було покладено в основу рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим№ 0000494001 від 23.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 175, т.I) за порушення п.п.1,6,10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.п.1,3,5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1149643,5 гривень.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача з зазначеним позовом до суду.

При дослідженні юридичного статусу позивача судом встановлено наступне.

ВАТ «Криммолоко» має статус юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.72, т. I) та Статутом ВАТ «Криммолоко», затвердженим Протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Криммолоко» № 9 від 14.06.2002 року (а.с.62-64, т. IV).

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ № 05-3-06-19/706 року ВАТ «Криммолоко» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, основними видами діяльності за КВЕД є: перероблення молока та виробництво сиру, виробництво морозива, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (а.с.28, т. I).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 629-0 від 16.11.2009 року (а.с.19, т. I) ВАТ «Криммолоко» є платником податку на додану вартість.

Господарська одиниця, майновий комплекс, розташований за адресою: м.Сімферополь, вул.Севастопольська, буд.35, в якому розташована бухгалтерія позивача, що була обєктом перевірки, належить ВАТ «Криммолоко» на праві приватної власності, що підтверджується витягом зі свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.33, т. I).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як встановлено вище, податковим органом до позивача за порушення п.п.1,6,10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, які виразилися в проведенні розрахункових операцій без застосування РРО за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року на суму 228942,70 гривень, незабезпеченні зберігання використаних КОРО на протязі встановленого строку, незабезпеченні зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 реєстраторів розрахункових операцій на підставі п.п.1,3,5 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні санкції в розмірі 1149643,5 гривень (228942,7 гривень х 5 + 340,00 гривень х 11 + 170,00 гривень х 7).

Оцінюючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1144713,5 гривень (228942,7 гривень х 5) за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд прийшов до висновку про необґрунтованість їх застосування, з приводу чого зазначає наступне.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №265).

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом встановлено, що ВАТ «Криммолоко» не є підприємством торгівлі та громадського харчування, а здійснює торгівлю молочними продуктами продукцією власного виробництва.

Так, зі змісту п. 2.2. Статуту ВАТ «Криммолоко», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Криммолоко» № 9 від 14.06.2002 року (а.с. 62-64, т. IV), вбачається, що предметом діяльності товариства є: виробництво цільномолочної продукції, нежирної продукції, масла, сирів, казеїну, молочних консервів, сухих молочних продуктів та іншої молочної продукції, реалізація отриманої в результаті виробничої діяльності продукції через торгову мережу.

З наявної у матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ № 05-3-06-19/706 від 16.10.2006 року (а.с.28, т. I) вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: перероблення молока та виробництво сиру, виробництво морозива, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку, що молочна продукція, продаж якої здійснює ВАТ «Криммолоко», є продукцією власного виробництва.

Отже, на позивача розповсюджуються вимоги п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо незастосування РРО та РК.

Суд зазначає, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (надалі - Положення №637).

В п.1.2. Положення №637 надано визначення наступних термінів:

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п.3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п.3.3 Положення №637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Проаналізувавши вищевикладене, враховуючи, що на позивача розповсюджуються вимоги п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо незастосування РРО та РК, суд зазначає, що позивач має право проводити розрахунки у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом встановлено, що позивач здійснює торгівлю молочними продуктами продукцією власного виробництва за наступною схемою: згідно поданих покупцями замовлень ведучий спеціаліст ВАТ «Криммолоко» отримує на складі заводу молочні продукти та видаткові накладні на цю продукцію, гроші за поставлену продукцію у той же день здаються у касу підприємства, а корінець прибуткового касового ордера ведучий спеціаліст позивача передає безпосередньо покупцям молочної продукції юридичним і фізичним особам.

Судом встановлено, що спеціалістом, який виконує вищевказані функції у позивача, є ведучий економіст з сировини, функціональні обов'язки якого передбачені посадовою інструкцією, затвердженою 12.02.2007 року Головою правління ВАТ «Криммолоко» (а.с.53,т. I).

Суд зазначає, що з акту перевірки вбачається, що податковим органом сума непроведених позивачем через РРО розрахункових операцій за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року визначена за даними КОРО № 0109002116 та № 0130000056, які зареєстровані в ДПІ м.Сімферополя.

Суд зазначає, що КОРО № 0130000056/1, яка зареєстрована 22.12.2009 року в ДПІ м.Сімферополя, була оглянута судом в судовому засіданні, копія КОРО долучена до матеріалів справи (а.с.65-68, т.IV).

При цьому, з письмових пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні 07.07.2010 року, судом встановлено, що КОРО № 0109002116/1 була списана позивачем, на підтвердження чого ВАТ «Криммолоко» складено акт, з якого вбачається, що КОРО позивача, в т.ч. КОРО № 0109002116/1, при вбиранні складу, де вони зберігалися, були по недбалості викинуті прибиральницею.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у податкового органу можливість визначити суму розрахунків, зазначених в КОРО № 0109002116/1, була відсутня, а, отже, і була відсутня можливість достовірно визначити суму непроведених позивачем через РРО розрахункових операцій за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року.

Суд зазначає, що допитаний у судовому засіданні свідок головний державний податковий ревізор інспектор ДПА в АР Крим Бондар Ю.М. пояснила, що інформація щодо суми непроведених позивачем через РРО розрахункових операцій за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року визначена на підставі наданих позивачем звітів про використання РРО та КОРО (РК), в яких містяться дані щодо КОРО ВАТ «Криммолоко» та сум розрахунків, відображених в КОРО. При цьому, ці звіти були наявними у працівників контролюючого органу ще до початку проведення перевірки, тобто, в ході підготовки до проведення перевірки.

Суд звертає увагу відповідача на те, що підставою для фіксування в акті перевірки допущених позивачем порушень є первинні документи, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В даному випадку звіти про використання РРО та КОРО (РК), що подаються ВАТ «Криммолоко» до податкового органу, не є первинними документами, на підставі яких податковим органом можуть бути визначені суми розрахунків, що відображаються позивачем в КОРО, відтак, їх використання в ході перевірки суд не може визнати правомірним.

Суд підкреслює, що відповідач мав право посилатися на КОРО позивача як на джерело доказової інформації лише після огляду самої КОРО, тоді як матеріалами справи підтверджується відсутність однієї з КОРО, а саме: КОРО № 0109002116/1, по що свідчить акт про списання КОРО (а.с.30, т. I) та не заперечувалось свідком, допитаним судом.

Судом встановлено, що сума в розмірі 228942,7 гривень, яка була покладена відповідачем в основу застосованих до позивача штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, була оприбуткована ВАТ «Криммолоко» в касовій книзі підприємства.

Суд зазначає, що у перевіряємий відповідачем період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року ВАТ «Криммолоко» розрахунки з покупцями здійснювало у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отримана позивачем від покупців готівка в розмірі 228942,7 гривень за період з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року була проведена в касовій книзі на повну суму її фактичних надходжень, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями касової книги ВАТ «Криммолоко» (а.с.181-247, т. I, 1 -237, т. II, 1-263, т. III).

Приймаючи до уваги, що законом не вимагається застосування РРО та РК у зв'язку з продажем продукції власного виробництва з оформленням готівкових розрахунків прибутковими касовими ордерами, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку по застосуванню РРО та РК при здійсненні таких розрахункових операцій безвідносно до тієї обставини, що позивач вів розрахункові книжки та видавав розрахункові квитанції покупцям.

Судом встановлено, що відповідач, застосовуючи до ВАТ «Криммолоко» штрафні санкції на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, керувався Постановою Кабінету Міністрів України від23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо необхідності застосування РРО у зв'язку з перевищення суб'єктом господарської діяльності граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів.

Так, відповідно до ст.10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Такий перелік встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зокрема згідно п.2 абз.1 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності, а визначених у пунктах 4 і 7 переліку, 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

При цьому, відповідач відносить діяльність ВАТ «Криммолоко» до п.2 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. N 1336, до якого відноситься роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі.

Однак, суд зауважує, що за відсутності у позивача обов'язку вести облік розрахункових операцій при здійсненні продажу продукції власного виробництва із застосуванням РРО та РК, обсяг цих операцій не повинен враховуватися при визначенні річного обсягу розрахункових операцій, з досягненням граничного розміру якого ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 N 1336 "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" пов'язують обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Такий висновок випливає із змісту ст. 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій пов'язується з окремими формами та умовами проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. При цьому вказана стаття містить застереження, що розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених ст. 9 цього Закону.

Зазначена позиція підтверджується також Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2007 року по справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 року у справі № АС-27/597-05 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуїв-продукт" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу відповідача, що в даному випадку спеціальною нормою закону, що визначає порядок проведення розрахунків, є п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яка надає можливість підприємствам не застосовувати РРО та РК при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва.

Отже, ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Постанова Кабінету Міністрів України від23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якими визначено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в яких дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, в даному випадку не застосовуються.

Таким чином, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, на позивача не розповсюджується.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що доводи податкового органу щодо перевищення ВАТ «Криммолоко» граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (200 тис. грн.), при якому дозволяється використання КОРО, та незастосування позивачем РРО при встановленому законом обов'язку його використання, суд вважає необгрунтованими.

Проаналізувавши вищезазначене, суд встановив, що застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 1144713,5 гривень на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за встановлені перевіркою порушення п.п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3740,00 гривень за порушення п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд зазначає наступне.

Згідно з п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Відповідно до п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено незабезпечення позивачем зберігання використаних КОРО на протязі встановленого строку, зазначеного в акті перевірки, який є носієм доказової інформації.

Так, зазначено, що до перевірки не надані КОРО №0109006873 р/3 (зареєстрована органом ДПС 04.08.2008 року), № 0109007367 р/3 (зареєстрована органом ДПС 08.01.2009 року), № 0109007367 р/2 (зареєстрована органом ДПС 15.01.2007 року), №0109006193 р/2 (зареєстрована органом ДПС 11.07.2006 року), № 0109006433 р/3 (зареєстрована органом ДПС 20.12.2007 року), № 0109007546 р/2 (зареєстрована органом ДПС 05.07.2002 року), №0109008904 (зареєстрована органом ДПС 13.01.2009 року), № 0109008904 р/2 (зареєстрована органом ДПС 12.02.2008 року), №0109009158 р/2 (зареєстрована органом ДПС 09.07.2009 року), № 0109009158 р/1 (зареєстрована органом ДПС 03.04.2002 року), № 0109002116/1.

Отже, судом встановлено, що позивачем допущено порушення п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Надання позивачем акту на списання КОРО (а.с.30, т. I), в якому зазначено, що при прибиранні приміщення, в якому зберігалися КОРО, прибиральницею зазначені КОРО були викинуті, суд не приймає до уваги та зазначає, що зафіксовані в акті обставини не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за незбереження КОРО, а, навпроти, є доказом допущення позивачем порушення п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд також вважає безпідставними доводи представника позивача щодо відсутності обов'язку у ВАТ «Криммолоко» вести КОРО у зв'язку з поширенням на позивача п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд підкреслює, що п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” надає право підприємствам не застосовувати РРО та РК при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва. При цьому, при застосуванні позивачем РК проведення обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у КОРО є обов'язковим.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 3740,00 гривень за порушення п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1190,00 гривень за порушення п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд зазначає наступне.

Згідно з п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до п.5 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено незабезпечення позивачем зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 РРО, що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд підкреслює, що зазначення в акті перевірки про незабезпечення позивачем зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 РРО без їх персоналізації в акті перевірки, відсутності відомостей про модифікацію РРО, заводський та фіскальний номери РРО, відомостей про реєстрацію їх в органах ДПС не дає підстав вважати акт перевірки доказом порушення позивачем п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Надання у судовому засіданні представником відповідача довідок про скасування реєстрації РРО Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі, щодо яких позивачем не забезпечено збереження контрольних стрічок на протязі встановленого строку, суд не приймає до уваги.

Суд підкреслює, що саме акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Надання у судовому засіданні додаткових доказів податковим органом на підтвердження допущеного позивачем порушення при відсутності про це належних відомостей в акті перевірки, суд не приймає до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висноку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1190,00 гривень за порушення п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі № 0000494001 від 23.03.2010 року про застосування штрафних санкцій на суму 1145903,5 гривень (1144713,5 + 1190,00 гривень).

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі № 0000494001 від 23.03.2010 року про застосування штрафних санкцій на суму 3740,00 задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У звязку зі складністю справи судом 16.07.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20.07.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим№ 0000494001 від 23.03.2010 року в частині застосування до ВАТ «Криммолоко» штрафних (фінансових) санкцій на суму 1145903,5 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Криммолоко» 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.