Рішення № 104807604, 17.06.2022, Миронівський районний суд Київської області

17.06.2022 Єдиний унікальний № 371/150/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/150/21

Провадження № 2/371/28/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Марусич А.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що 4 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти в розмірі 5600 доларів США. Вказану суму коштів відповідач зобов`язався повернути в термін до 4 вересня 2017 року.

Також 15 травня 2017 року відповідач отримав від нього грошові кошти у розмірі 10000 доларів США та 5000 доларів США, які зобов`язався повернути в термін до 1 жовтня 2017 року.

19 вересня 2017 року відповідач отримав від нього грошові кошти в розмірі 30000 доларів США, які зобов`язався повернути в термін до 30 жовтня 2017 року.

Про отримання коштів відповідачем власноручно були складені розписки.

Після настання терміну повернення коштів за розписками відповідач свої зобов`язання не виконав, кошти не повернув, тому просив стягнути з відповідача в судовому порядку загальну суму заборгованості, еквівалентній 50600 доларів США, в розмірі 1404 150 гривень.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 24 березня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 279 ЦПК України,розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

24 березня 2021 року відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

19 квітня 2021 року до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання відповідачем копії позовної заяви разом з додатками 13 квітня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами статті 281 ЦПК України, яка регламентує порядок заочного розгляду справи, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

4 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5600 доларів США. Вказану суму коштів відповідач зобов`язався повернути в термін до 4 вересня 2017 року.

15 травня 2017 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 доларів США та 5000 доларів США, які зобов`язався повернути в термін до 1 жовтня 2017 року.

19 вересня 2017 року відповідач отримав від нього грошові кошти в розмірі 30000 доларів США, які зобов`язався повернути в термін до 30 жовтня 2017 року.

Вказані обставини підтверджуються даними розписок віл 4 квітня 2017 року, 15 травня 2017 року, 19 вересня 2017 року, складеними і підписаними відповідачем власноручно (а.с. 30, 31, 32, 33).

Розмір загальної суми заборгованості складає 50600 доларів США, що, відповідно до встановленого Національним Банком України курсу долара США до гривні, станом на 2 квітня 2020 року (на момент складення позивачем позовної заяви), становило 1404 150 гривень.

За даними Міністерства фінансів України, станом на момент складення позивачем позовної заяви 2 квітня 2020 року, курс долара США до гривні Національним Банком України було встановлено у розмірі 2775,38 гривень за 100 доларів США (а.с. 2).

Відповідач, будучи обізнаним з наявністю спору, доказів на погашення заборгованості чи заперечень з приводу обставин, викладених позивачем, не надав.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання субєктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобовязаний зясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

На підставі статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першоюстатті 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.

Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, мотивує їх наявністю зобов?язань, правовою підставою виникнення яких є власноруч складені та підписані відповідачем розписки від 4 квітня 2017 року, 15 травня 2017 року та 19 вересня 2017 року про отримання ним коштів від позивача та зобов`язання повернути вказані кошти у визначений у розписках термін.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК Українипередбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі статті 1047 ЦК України,договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених в постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Таким чином, у разі предявлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобовязання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Тлумачення статей 1046 та 1047ЦК Українисвідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі предявлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобовязання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Вказані висновки відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6статті 13Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Надавши оцінку змісту кожної розписки, суд прийшов до висновку, що розписки містять підтвердження факту наявності у відповідача боргу перед позивачем у загальному розмірі 50 600,00 доларів США та зобов?язання відповідача повернути вказані кошти у встановлений в розписках термін, а тому за своєю правовою природою відносини, що виникли між сторонами, є договором позики.

Так, зі змісту складених відповідачем 4 квітня 2017 року, 15 травня 2017 року, 19 вересня 2017 року розписок вбачається, що відповідач отримав від позивача кошти, які зобов`язався повернути у визначений термін. При цьому слово «отримав» виражає завершену дію, заперечень щодо факту передачі коштів від відповідача не надходило, а тому суд прийшов до висновку, що передача коштів у загальному розмірі 50 600 доларів США від позивача до відповідача відбулася.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту розписок вбачається, що сторони визначили, що повернення коштів, позичених 4 квітня 2017 року в розмірі 5600 доларів США повинне відбутися в термін до 4 вересня 2017 року; позичених 15 травня 2017 року в розмірі 5000 доларів США - в термін до 1 жовтня 2017 року, позичених 15 травня 2017 року в розмірі 10 000 доларів США - в термін до 1 жовтня 2017 року, позичених 19 вересня 2017 року в розмірі 30 000 доларів США - в термін до 30 жовтня 2017 року.

Доказів повного чи часткового виконання зобов?язань за договором позики відповідачем не надано, як не надано і заперечень з приводу обставин виникнення боргових зобов?язан чи оспорення суми боргу.

Відтак, наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення за договором позики з відповідача 50600 доларів США боргу в гривневому еквіваленті, що становить 1404150 гривень (на момент складення позовної заяви).

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зістаттею 13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 6статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики та обґрунтувати відповідність обраного змісту порушеного права обставинам справи.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини укладення договору позики, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики у розмірі 1404150, 00 гривень, що еквівалентно 50 600 доларів США, є доведеними.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 11350 гривень, що підтверджується квитанцією (а.с.16).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 1404150 (один мільйон чотириста чотири тисячі сто п`ятдесят) гривень 00 копійок та понесені судові витрати в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, всього 1415 500 (один мільйон чотириста п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук