Рішення № 104804619, 10.06.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1067/22

провадження 2/216/1872/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2022 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравець А.С.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про захист права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням зі зняттям її з реєстраційного обліку зі спірного житла,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . З 12.09.2017 у її будинку також зареєстрована ОСОБА_2 , місце проживання якої вона зареєструвала для отримання останньою паспорту для виїзду з України. Однак ОСОБА_2 , жодного дня не проживала у цьому будинку, що підтверджується актом голови квартального комітету № 33, а також поясненнями свідків. Реєстрація відповідача у її домоволодінні призводить до нарахування комунальних платежів, які їй як пенсіонеру вкрай важко сплачувати

У судове засідання позивач не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. До початку розгляду справи від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справипідтверджено,що відповідачбув належнимчином повідомленийпро часта місцеслухання справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі договору довічного утримання серії ВСМ №789421 від 28.09.2005.

Довідкою № 20 від 21.12.2021, яка видана Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою, встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із цим, із акту затвердженого головою квартального комітету № 33 виконавчого комітетуЦентрально-Міськоїрайонної умісті КривомуРозі радивбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає у будинку АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 у судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З`ясовується правильність об`єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов`язаними між собою, для вирішення питання про їх об`єднання або роз`єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з`ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю в ньому понад один рік без поважних причин.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п.33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» - відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до абз. 2 п. 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є власником спірного домоволодіння, а відповідач ОСОБА_2 будучи там зареєстрованою порушує право користування та розпорядження позивачем домоволодінням АДРЕСА_1 , тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 141, 223, 258-259, 263, 265, 268, 354-355 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», п.33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про захист права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням зі зняттям її з реєстраційного обліку зі спірного житла задовольнити.

Усунути перешкоди власнику будинку АДРЕСА_1 і у здійсненні нею права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом визнання ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 грн 40 к. (девятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя М.В. БУТЕНКО