Єдиний державний реєстр судових рішень 16.06.2022
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2070/21
Провадження № 1-кп/553/38/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року м.Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Лунич Ю.Г., прокурора Корнієнка Є.В., обвинуваченої ОСОБА_1 , її захисника Ісаєнко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170460000200 від 08.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
в с т а н о в и в :
На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
В межах даного кримінального провадження до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжено до 01.07.2022.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.
Копія письмового клопотання про продовження строку запобіжного заходу із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченій та її захиснику.
Потерпілий ОСОБА_2 , будучи належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибув.
Обвинувачена ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечила, зазначила, що не ухилялась від слідства і не має наміру ухилятись від суду, раніше не судима, має родину, місце проживання, її донька нещодавно народила дитину і потребує допомоги. Прохала застосувати до неї запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник Ісаєнко Н.І. посилаючись на необґрунтованість та недоведеність наголошених прокурором ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, прохала відмовити у задоволенні клопотання прокурора, про що подала письмове заперечення із детальним викладенням обґрунтувань. Наголосила, що її підзахисна вже тривалий час перебуває під вартою, більш м`який запобіжний захід до неї не застосовувався і всі заявлені ризики жодним чином прокурором не обґрунтовані, а сама лише тяжкість покарання злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прохала змінити застосований до обвинуваченою запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст.331 КПК України).
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Статтею 177 КПК Українипередбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, наразі не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення застави. З огляду на наведене суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та зазначає, що тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вказує, що ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, від якого настали невідворотні наслідки у виді смерті людини, частина свідків у кримінальному провадженні залишається недопитаною і об`єктивних відомостей про те, що встановлені ризики наразі зменшились чи перестали існувати суду надано не було.
Відповідно до ч.1ст.197 КПК Українистрок дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.331 КПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити застосований до обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 14 серпня 2022 рокувключно, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих
Судове рішення № 104793506, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави) було прийнято 16.06.2022. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 553/2070/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: