Рішення № 104790341, 15.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21836/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управлінню ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року залишено позов без руху.

22.11.2021 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-1102-25 у від 26.09.2019 р. у виконавчому провадженні №64633761 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) коштів у сумі 30943,05 грн., що перебуває на примусовому виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного мiжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/21836/21.

За вх.№65965/21 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 06.08.2009 р. була зареєстрована як фізична особа підприємець, проте підприємницька діяльність не була успішною, тому з початку 2012 р. підприємницьку діяльність не здійснює та доходів від такої діяльності не отримує, а тому звернулась до податкової служби про припинення підприємницької діяльності.

З цього моменту, вказує позивач, вона вважала, що припинила свою діяльність, та немає жодних зобов`язань, жодних звітів з 2012 року до сьогоднішнього дня позивач не надавала до податкового органу, а податковий орган не мав будь-яких претензій до позивача весь період часу. З 2012 року позивач працює за наймом в різних підприємствах та організаціях, де працює до теперішнього часу, що вбачається з довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та копії трудової книжки.

Також, позивач зазначає, що 26.09.2019 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області з посиланням на приписи ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1102-25 У від 26.09.2019 р. на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої сума заборгованості становить 30943,05 грн.

На думку позивача, дії контролюючого органу щодо нарахування штрафної санкції у вигляді складення вимоги про сплату боргу № Ф-1102-25 У від 26.09.2019 р. є протиправними.

Також, позивач зазначає, що вона звернулася до відповідача із заявою про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1102-25 У від 26.09.2019 р., але Головним управлінням ДПС в Одеській області було відмовлено.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року і відкрито провадження в адміністративній справі.

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

Ухвалою суду від 15.06.2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) та розпочато розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті.

При цьому ще 12.01.2022 року (вх.№1985/22) від представника Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області не погоджується з доводами позивача у зв`язку з таким.

Позивач, перебувала на податковому обліку в Приморській ДПІ з 06.09.2008 року, як фізична особа-підприємець, на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2013 року по 31.12.2014 року (2 група єдиного податку), з 01.01.2015 року на загальній системі оподаткування. ФОП ОСОБА_1 згідно п.2 ч. 1 ст.7 та абзацу третього частини восьмої ст.9 Закону 2464 (у редакції Закону №2148) зобов`язана була сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал в термін до 19 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування та з 01.01.2017 - як фізична особа на загальній системі оподаткування.

У відзиві вказано, що відповідно до інформації з Електронної картки платника податків позивач - фізична особа підприємець, у тому числі яка обрала спрощену систему оподаткування та особи які проводять незалежну професійну діяльність. Код класифікації доходів до бюджету що зазначений у ЕКП - 71040000. У зв`язку із зазначеним недоїмка зі сплати єдиного внеску почала формуватись саме з 2013 року по 2014 рік, та з 2017 року до 2019 рік. станом на 2013 рік - 1194,03 грн., 2014 рік - 5890,02 грн. 2017 рік - 7157,97 грн., 2018 рік - 22977,51 грн., 2019 рік - 30943,05 грн.

Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

26.01.2022 року (вх.№5663/22) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.08.2009 року (номер запису: 25560000000081218) та здійснювала наступний вид діяльності за КВЕД: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний).

22.09.2021 року на підставі власного рішення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запису № 2005560060003081218 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

З наданої до суду інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному внеску судом встановлено, що у позивача:

- станом на 31.12.2013 року рахується недоїмка в сумі 867,50 грн.;

- станом на 31.10.2014 року рахується недоїмка в сумі 5890,02 грн.;

- станом на 31.12.2017 року рахується недоїмка в сумі 7157,97 грн.;

- станом на 31.12.2018 року рахується недоїмка в сумі 22977,51 грн.;

- станом на 19.07.2019 року рахується недоїмка в сумі 30943,05 грн.

26.09.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1102-25 У, в якій визначено, що станом на 09.11.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 30943,05 грн. (а.с.26).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.09.2019 року № Ф-1102-25 У протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи (пункт 3-1);

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в первісній редакції, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України №1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ внесено зміни, замінивши у першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно" словом "зобов`язаний".

Крім того, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 викладено пункт другий частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в такій редакції: «для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч. 5 статті 8 Закону №2464-VI (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015) єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній станом на 31.10.2014 року єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

В частині 1 статті 25 Закону № 2464-VІ зазначено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (частина 4 статі 25 Закону).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (в подальшому - Інструкція № 449, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 1 роз. VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач з дати його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця по дату внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності був платником єдиного внеску, а відповідач був вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.31-35) позивач;

- у період з 01.03.2018 по 06.07.2018 працювала у СПТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ»;

- у період з 13.07.2018 по 11.06.2019 працювала у ТОВ «ТРАНС МАРІН СЕРВІС».

При цьому, відповідно до відомостей з індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 (а.с.28-30), за позивача страхові внески сплачувались:

- за період січень 2018 року по липень 2018 року сплачувались СПТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ»;

- за період липень 2018 року по червень 2019 року сплачувались ТОВ «ТРАНС МАРІН СЕРВІС».

13 травня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 592-IX (далі Закон № 592-IX, яким внесено, зміни, зокрема, до ч.6 ст.4 Закону № 2464-VI.

Розділом II «Прикінцеві положення» Закону № 592-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, відповідно до ч.6 ст.4 Закону № 2464-VI в редакції Закону № 592-IX особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час лише з 01.01.2021 діє частина шоста статті 4 Закону № 2464-VI із змінами внесеними Законом № 592-IX.

Водночас, єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №140/1777/19, від 22.09.2020 року у справі №620/2772/19, від 18.02.2022 року у справі №420/4911/20.

Отже, в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у періоди 2018 - червень 2019 року (включно) сплачували СПТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» та ТОВ «ТРАНС МАРІН СЕРВІС» в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.

Відтак, за вказані періоди податковий орган протиправно нарахував позивачу заборгованість по сплаті ЄСВ у розмірі 9828,72 грн за 2018 рік та 5508,36 грн за січень - червень 2019 року, а тому податкова вимога №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року у частині нарахування позивачу заборгованості у розмірі 15337,08 грн підлягає скасуванню.

Водночас, враховуючи те, що ОСОБА_1 доказів сплати нею як ФОП чи сплати за неї як за найманого працівника єдиного соціального внеску за 2013-2017 роки до суду не надала та не обґрунтувала, в чому полягає протиправність дій податкового органу під час нарахування їх заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за вказаний період, відтак вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року в частині недоїмки по сплаті єдиного внеску у розмірі 15605,97 грн задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. та сплачено 681,00 грн судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, що у відсотковому розмірі до заявлених становить 49,57% (відсотковий розмір заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску, яку скасовано судом), суд доходить висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь позивача судового збору у розмірі 787,67 грн. (908+681*49,57%).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управлінню ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу №Ф-1102-25 У від 26.09.2019 року в частині недоїмки по сплаті єдиного внеску у розмірі 15337,08 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 787,67 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі:

Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);

Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя Корой С.М.