Рішення № 104790094, 16.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5099/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп"як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування висновку, зобов`язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601. м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ - 00032684), Ліквідаційної Комісії ГУ МВС України у Львівській області (Пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ 08592247) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 05.08.2021 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, прийняти рішення (висновок) відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» про призначення та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року у справі № 380/10018/20. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та зазначає, що невиплата зазначеної грошової допомоги порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити.

Відповідачі у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву не подали, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 09 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року у справі 10018/20 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року по справі №380/10018/20 складеного на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 у зв`язку з інвалідністю з 20.02.2020 року на підставі п.3.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року одноразову грошову допомогу йому призначено у розмірі 315 300 грн. 00 коп.

Листом № 36949/15-2021 від 11.08.2021 року Міністерство внутрішніх справ України повідомило Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що при його огляді медико-соціальною експертною комісією допущено порушення п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались. При цьому, поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 , для проходження МСЕК не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Враховуючи викладене, прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відмова позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ).

Згідно з частиною шостою статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З 07.11.2015 Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ).

Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, норми статті 23 Закону № 565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.

Суд встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 380/10018/20 та на підставі поданих позивачем матеріалів, Ліквідаційна комісія ГУ МВС у Львівській області склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами Висновок від 30.06.2021 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 315 300 грн.

З листа Департаменту фінансово-облікової політки Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2021 № 196/31/01-2021 судом встановлено, що підставою відмови у затвердженні Висновку порушення медико-соціальною експертною комісією пункту 10 Положення, відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.

Як вказано у листі, не залучення представників закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії при огляді позивача та не направлення лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на МСЕК, а також невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливили прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно з Порядком.

Даючи оцінку відмови відповідача, оформлену листом від 30.06.2021 № 196/31/01-2021, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Зміст наведених норм зумовлює висновок про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Суд звертає увагу, що рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги повинно містити вичерпні підстави, передбачені пунктом 14 Порядку № 850, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються.

Однак, в даному випадку, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги шляхом проставлення закреслення слова «Погодив» у висновку, складеному Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області, без належного обґрунтування. Мотиви ж відмови викладені відповідачем в листі від 30.06.2021 № 196/31/01-2021, який не є рішенням відповідача, прийнятим відповідно до Порядку № 850.

Щодо посилання відповідача на те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, суд зазначає таке.

На час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності пункт 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення №1317) чинний у такій редакції:

Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Суд зазначає, що позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також процедуру прийняття нею рішень.

За таких обставин, суд вважає безпідставним посилання відповідача на ту обставину, що при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, позаяк вказане не доведене відповідачем в установленому порядку.

Також, суд звертає увагу, що пункт 14 Порядку №850 не передбачає можливості відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров`я МВС, які до складу комісії не залучалися.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що позивачу відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які не передбачені пунктом 14 Порядку № 850.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформлені листом від 30.06.2021 № 196/31/01-2021, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що такі не відповідають вимогам Порядку №850 та визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому їх слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.

Щодо зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.

Натомість, відповідач ухиляється від призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено в ході розгляду даної справи обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у прийняті рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850.

Оскільки відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що підтверджено судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року у справі №380/10018/20, яке набрало законної сили та позивачем виконано всі умови, визначені законом для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850.

Відтак, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Окрім того, судом береться до уваги ч.4 ст.159 КАС України, відповідно до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на викладене, відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Як наслідок, підлягають задоволенню також і вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити вказану грошову допомогу.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992 грн 40 к., сплаченого за квитанцією № Р24А1922383505С2521 від 20.01.2022.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (с. Вербіж, Миколаївський район, Львівська область, 81631) до Міністерства внутрішніх справ України (01601. м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ - 00032684), Ліквідаційної Комісії ГУ МВС України у Львівській області (Пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ 08592247) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволити повністю.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (адреса: м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для проведення виплати.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна