Рішення № 104790091, 16.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6377/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2021 р., № 134450011285 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, на думку позивача, відмовив у зарахуванні спірного періоду роботи до загального трудового стажу з підстав наявності недоліків у заповненні трудової книжки, у зв`язку з чим позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Позивач не погоджується із рішенням відповідача та вказує, що недоліки у заповненні трудової книжки не можуть були підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у трудовій книжці позивача наявні виправлення при внесенні записів при прийнятті на роботу.

23 травня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив (вх.№35646).

01 червня 2022 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 38373).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 20 квітня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що періоди трудової діяльності позивача відображено у трудовій книжці НОМЕР_2 під № 4, зокрема: з 05.08.1982 по 27.03.1986 та з 05.03.1987 по 27.03.1989.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.09.2021 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви, відповідач рішенням від 22.09.2021 № 134450011285 відмовив у призначенні пенсії.

Також у рішенні зазначено, що підтверджений страховий стаж становить 22 роки 07 місяців 6 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 24.06.2024 року.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2021 року за № 18632/16213/Т-53/8-1300/21, на звернення позивача від 22.10.2021 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком та правильності розрахунку страхового стажу, позивача повідомлено зокрема про наступне: «…..До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.08.1982 по 27.03.1986 та з 05.03.1987 по 27.03.1989, оскільки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 наявні виправлення в записах (датах) про прийняття на роботу. Відповідно до поданих документів загальний (страховий стаж) становить 22 роки 07 місяців 6 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком за нормами Закону № 1058. Для зарахування вищезазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі документи, що підтверджують ці періоди (довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори, та інші документи, які містять відомості про зазначені періоди роботи). Ці документи можуть бути видані як за місцем відповідної роботи так і архівною установою. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р., за № 1566/11246 визначено що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Відділу обслуговування громадян № 18 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області скеровано доручення про надання допомоги в отриманні уточнюючих документів, які підтверджують періоди роботи з 05.08.1982 по 27.03.1986 та з 05.03.1987 по 27.03.1989 на дослідному заводі ЕКТІ Автопрому.».

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо клопотання відповідача, яке зазначене у відзиві на позовну заяву, про розгляд цієї справи з повідомленням сторін за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом частин п`ятої-шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд відзначає, що ця адміністративна справа з огляду на предмет спору, обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність; обсяг та характер доказів; кількість учасників, є справою незначної складності, а тому її розгляд здійснюється у порядку спрощеного провадження.

Проте суд не вбачає підстав для проведення у цій справі судового засідання з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. Жодних таких підстав відповідач у відзиві на позовну заяву не повідомляє.

Тому відповідно до пункту 6 частини 6 статті 262 КАС України підстави для розгляду цієї справи з повідомленням сторін за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162.)

Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності працівників і службовців.

Згідно пп.2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

В позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 під № 4 від 05.08.1982 позивач був зарахований інженером по комплектації у відділ постачання на Дослідному заводі «ЕКТІ автопорома» в м. Львові на вул. Зеленій, 115-б, згідно наказу № 79 від 05.08.1982 р. Вказує, що у даті прийняття на роботу цифра « 3» і цифра « 7» переправлені на цифри « 5» і « 8» відповідно. При цьому у даті наказу прийняття на роботу переправлено тільки цифру « 3» на цифру « 5». Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 під №12 від 05.03.1987 року позивач був прийнятий на посаду майстра у ремонтну дільницю на Дослідному заводі «Екті автопорома» у м. Львові на вул. Зеленій, 115-б, згідно наказу № 22-к від 05.03.1987 р. У даному випадку у порядковому запису прийняття на роботу цифру « 3» переправлено на цифри « 5». При цьому у даті наказу прийняття на роботу жодних переправлень немає.

У позивача є наявна трудова книжка, копія якої долучена до матеріалів справи. Так, судом досліджено записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 щодо спірного періоду роботи, а саме:

Розділ "Відомості про роботу":

Запис №4, Дослідний завод "ЕКТІ автопрома", 05.08.1982, зараховано інженером по комплектації у відділ постачання на Дослідному заводі «ЕКТІ автопорома», згідно наказу № 79 від 05.08.1982 р. У даті прийняття на роботу цифра « 3»і цифра « 7» містить виправлення на цифри « 5» і « 8» відповідно у даті наказу прийняття на роботу є виправлення цифри « 3» на цифру « 5».

Запис №6, 27.03.1986, звільнений з займаної посади за власним бажанням.

Записи про прийняття на роботу та звільнення засвідчені підписом відповідної особи та скріплені печаткою Дослідний завод "ЕКТІ автопрома".

Запис №12, Дослідний завод "ЕКТІ автопрома", 05.03.1987, зараховано на посаду майстра у ремонтну дільницю на Дослідному заводі «ЕКТІ автопорома».

Запис № 15, 02.12.1991, звільнений з займаної посади за власним бажанням.

Записи про прийняття на роботу та звільнення засвідчені підписом відповідної особи та скріплені печаткою, виправлень записи № 12 та № 15 не містять.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи з 05.08.1982 по 27.03.1986, та 05.03.1987 по 27.03.1989 в Дослідному заводі «ЕКТІ автопром», оскільки при внесенні записів про прийняття та звільнення з роботи в трудовій книжці допущено виправлення.

Разом з тим, суд зазначає, що при огляді копії трудової книжки безсумнівно можна встановити дати прийняття на роботу та звільнення з роботи в Дослідному заводі «ЕКТІ автопром».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу. Виправлення допущенні при внесенні записів до трудової книжки при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу

Згідно листа відповіді Державного архіву Львівської області від 09.07.2021 за № Т-1769/07-12, позивача повідомлено, що документи Дослідного заводу ЕКТІ «Автопром» в Державний архів Львівської області на зберігання не надходили, тому надати довідку про стаж праці за період з 15.08.1982 27.03.1986 рр. неможливо.

Згідно листа Головного управління статистики у Львівській області від 18.08.2021 року за № 03.3-09/584/11-21, позивача повідомлено, що Дослідний завод ЕКТІ автопрому в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) по Львівській області не значиться.

Відповідно до довідки Державного підприємства «Львівський дослідно експериментальний завод Технологічного обладнання» від 28.09.2021 року за № 1/09, яка було видано ОСОБА_1 , судом встановлено що дослідний завод «Гіпроспецавтотранс» перейменовано у НВО «Автопромпокриття», (наказ Міністерства автомобільної промисловості № 184 від 17.03.1986 року). З НВО «Автопромпокриття» виділено Львівський Дослідний завод «ЕКТІ автопрому» (Статут від 12.11.1991 року). Львівський Дослідний завод «ЕКТІ автопрому» перейменовано на Державний Львівський дослідно експериментальний завод технологічного обладнання (статут затверджений наказом Мінпромполітики від 06.05.2008 р. № 261).

Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.

Згідно п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

Крім того, пунктом 4.3 Порядку 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (в тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 п.п. 3 п. 4.2 цього розділу) орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без врахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством передбачена обов`язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом, яка, серед іншого, пов`язана з поданням пенсіонером заяви про призначення/перерахунок пенсії та необхідних документів.

Відтак, питання про зарахування періоду роботи особи до його страхового стажу розглядається територіальними органами Пенсійного фонду при розгляді заяви особи про призначення пенсії або після призначення такої пенсії на підставі заяви про її перерахунок.

Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 визначено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодного обгрунтування щодо не зарахування до загального стажу періоду роботи позивача з 05.08.1982 по 27.03.1986 та з 05.03.1987 по 27.03.1989.

Щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу відповідного виду пенсії.

Водночас, згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за № 134450011285 від 22 вересня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, а відтак вимога позивача про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 майстром ремонтної дільниці та інженером технологом в період з 05.08.1982 року по 27.03.1986 року та майстром ремонтної дільниці в період з 05.03.1987 року по 27.03.1989 року на Дослідному заводі «Екті автопорома» в м. Львові, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати досягнення віку 60 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягає задоволенню.

Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У зв`язку з викладеним суд, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України вважає за потрібне визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, № 134450011285 від 22.09.2021 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії та врахувавши висновки суду, викладені у даному рішенні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією № 17 від 12.04.2022.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2021 р., № 134450011285 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, від 22.09.2021 року за № 134450011285.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.09.2021.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у сумі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна