Рішення № 104789880, 14.06.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року Справа № 280/2135/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, Управління), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.05.2019 №Ф-15227-49 на суму 21030,90 грн.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Писаренком С.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1080429 від 23.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), оскільки він статусу фізичної особи-підприємця не має, підприємницьку діяльність не веде. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні записи про реєстрацію ОСОБА_1 суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, тому нарахування та стягнення недоїмки за спірною вимогою є безпідставним. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.02.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 23.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25.05.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області подало відзив на позов, в якому зазначає, що за даними інформаційної системи «Податковий блок» з 13.06.2022 внесене запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 13.06.2022 платника взято на облік у ГУ ДПС у Запорізькій області (Олександрівське управління у м.Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район, м.Запоріжжя). Звертає увагу, що в порушення положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) позивачем з 2017 року не сплачувався єдиний внесок, у зв`язку з чим за період з 01.01.2017 по 30.04.2019 позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 21030,90 грн. за спірною вимогою №Ф-15227-49 від 14.05.2019 складає 21030,90 грн. Звертає увагу, що згідно даних ІТС «Податковий Блок» в інтегрованій картці позивача обліковується фактична сплата на загальну суму 21030,90 грн., а саме 28.07.2021 обліковується в ІКП «Стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення №6840 від 27.07.2021 на суму 21030,90 грн. Сплата позивачем за виконавчим провадженням фактично є згодою позивача із зобов`язанням, яке виникло внаслідок нарахування єдиного внеску та за несвоєчасну сплату якого було відкрито виконавче провадження. Просить у задоволенні позову відмовити.

02.06.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з аргументами відповідача з підстав, викладених у позовній заяві. Звернув увагу, що відповідачем не надано жодного доказу того, що позивач був або є фізичною особою-підприємцем в період 2017-2022 роки. У вказаний період позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця, тому не нараховував та не сплачував єдиний внесок за себе та відповідних звітів не подавав. Наголосив на тому, що сплата боргу по виконавчому провадженню та неоскарження дій державного виконавця ніяк не свідчить про згоду позивача з боргом по єдиному внеску та не надає оскаржуваній вимозі правомірності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15227-49, відповідно до якої станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 21030,90 грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:

- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн. (за 2017 рік);

- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн. (IV квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн. (І квартал 2019 року);

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15227-49 від 14.05.2019 направлена позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом про вручення поштового відправлення, однак повернута до контролюючого органу без вручення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15227-49 від 14.05.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464-VI.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску зокрема є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і

організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

Згідно доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 13.06.2002, у зв`язку з чим має обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску.

В свою чергу позивач стверджує, що він не має статусу підприємця, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні записи про реєстрацію ОСОБА_1 суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

Позивач надав до матеріалів справи картку платника податків, згідно якого реєстраційним номером облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ОСОБА_1 є НОМЕР_1 .

Крім того, до матеріалів справи надано скріншоти з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за змістом яких за критерієм пошуку «фізичні особи-підприємці» «РНОКПП»: НОМЕР_1 , а також «Прізвище, ім`я та по-батькові»: ОСОБА_1 , відсутня інформація про реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Судом перевірено та встановлено, що в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV, тут і в подальшому в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом

Частина 4 статті 9 Закону №755-IV вмістить перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу - підприємця, зокрема, п. 7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; п.16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 10 Закону №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку про відсутність доказів наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця на час розгляду справи та суд не приймає посилання відповідача на дані інформаційної системи «Податковий блок» про реєстрацію позивача з 13.06.2002 як фізичної особи-підприємця. Жодного належного та допустимого доказу того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, до суду не надано

Оскільки позивач у період 2017-2019 роки не мав статусу фізичної особи-підприємця, суд вважає, що самостійне визначення контролюючим органом форми діяльності позивача як особи, яка займається підприємницькою діяльністю, а також нарахування на цій підставі єдиного внеску, є протиправним.

За таких підстав суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач сплатив заборгованість за спірною вимогою в межах виконавчого провадження, що свідчить про згоду останнього з нарахованою недоїмкою, суд зазначає, що погашення недоїмки з єдиного внеску не породжує правових наслідків у вигляді відсутності предмету спору у даній справі та не є перешкодою для її скасування у судовому порядку.

Щодо строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд зазначає таке

Згідно частиною 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2021 у справі 640/9172/20 висловив правову позицію, згідно з якою платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 2464-VI (далі - Закон 2464-VI).

Позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка винесена 14.05.2019, однак з даним позовом звернувся до суду 25.01.2022 (засобами поштового зв`язку).

З матеріалів справи слідує, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-15227-49 направлялась на адресу, яка не відповідає зареєстрованій адресі місця проживання позивача, та ним не отримувалась.

Натомість, наявні в матеріалах справи письмові докази дозволяють дійти висновку, що позивач отримав копію оскаржуваної вимоги в жовтні 2021 року від ГУ ДПС у Запорізькій області у відповідь на відповідне звернення.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущений.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 257, 259-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15227-49 від 14.05.2019, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області, 69107, м.Запоріжжя, вул.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Повне судове рішення складено 14.06.2022.

Суддя К.В. Мінаєва