Ухвала суду № 104789450, 15.06.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову в ухваленні додаткового судового рішення)

15 червня 2022 року м. Житомир справа № 806/2056/18

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року - без змін.

Позивач подав до суду клопотання, у якому просить ухвалити додаткове рішення у справі №806/2056/18 про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної поліції нарахувати та виплатити йому заборгованість по додатковому грошовому забезпеченню надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.12.2013 року по 06.11.2015 року.

В обґрунтування клопотання про ухвалення додаткового рішення у даній справі позивач зазначає, що Житомирським окружним адміністративним судом при ухваленні рішення від 05.10.2020 року не було розглянуто вимогу щодо нарахування та виплати позивачу заборгованості по додатковому грошовому забезпеченню надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.12.2013 року по 06.11.2015 року.

Розглянувши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до частини третьої ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, з огляду на наведену вище норму, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.

Частинами першою та другою ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року по справі № 818/1783/17 зазначив, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.

Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі позовні вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови якщо такі були заявленими і з приводу цих позовних вимог досліджувались докази.

Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення, охоплювати правовідносини які не були спірними або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 1540/4122/18.

Слід зауважити, що ухвалюючи додаткове рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а процедура ухвалення додаткового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення та можливе лише з підстав, визначених частиною першою ст. 252 КАС України.

Проаналізувавши доводи та вимоги клопотання, суд вважає, що вказані доводи позивача зводяться виключно до незгоди з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року, яке залишено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 року без змін.

Разом з цим, інститут додаткового судового рішення призначений для забезпечення повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок не розгляду окремих позовних вимог, клопотань у справі, питання про судові витрати, визначення способу виконання судового рішення.

Однак, шляхом ухвалення додаткового судового рішення суд не може змінювати основне судове рішення по суті. У разі незгоди особи з рішенням суду така особа вправі оскаржити відповідне рішення до суду вищої інстанції.

Наведені доводи позивача, які на його думку не вирішені судом, не є клопотаннями не вирішення яких шляхом винесення окремого рішення або зазначення у тексті судового рішення зумовлює необхідність ухвалення додаткового судового рішення, адже такі клопотання зводяться до пропозиції та вимог позивача до суду врахувати суб`єктивні судження позивача при вирішенні даної справи.

При цьому, під час ухвалення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України» згідно якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З огляду на наведене, суд надав правову оцінку визначальним доводам та доказам, які було надано учасниками справи, на підставі чого ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Більше того, як вже зазначалось, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року залишено без змін.

Тобто, судом апеляційної інстанції підтверджено повноту та об`єктивність дослідження судом першої інстанції обставин справи.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає необґрунтованим, а тому й таким, що не підлягає задоволенню, клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, у той час як передбачені ч.1 ст.252 КАС України обов`язкові підстави для ухвалення додаткового судового рішення, у даному випадку, відсутні.

Частиною четвертою ст. 252 КАС України передбачено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.М.Шимонович