Постанова № 10478840, 14.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 р. справа № 2а-8821/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлена у нарадчій кімнаті

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю:

представника позивача Ніякої О.В.,

представника відповідача Рехтік Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання у м. Донецьку адміністративну справу за позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області про визнання дій по застосуванню економічних санкцій неправомірними, скасування рішення про застосування економічних санкцій від 01.04.2010 № 101 та припису від 01.04.2010 № 113-101, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2010 ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (ДП «ДВЕК») звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області про визнання дій по застосуванню економічних санкцій неправомірними, скасування рішення про застосування економічних санкцій від 01.04.2010 № 101 та припису від 01.04.2010 № 113-101.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за період з 01.03.2009 по 01.03.2010 було проведено перевірку гуртожитку ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», за результатами якої складено акт від 25.03.2010 № 179. 01.04.2010 відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким нараховано суму санкцій у розмірі 320426,04 грн. та штраф у двократному розмірі 640852,08 грн. Також на адресу позивача було направлено припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Позивач не погоджується із прийнятими рішенням та приписом, оскільки вважає, що відповідач на власний розсуд трактує діюче законодавство по встановленню тарифів на проживання у гуртожитках. Згідно з п. 12 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548, Держава України регулює розмір тарифів на проживання в гуртожитках для осіб, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах, шляхом встановлення державними обласними адміністраціями його граничного розміру.

Донецькою обласною державною адміністрацією з моменту внесення змін Постановою від 26.03.2008 № 276 до вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 не встановлювався такий граничний розмір тарифів, що підтверджується листами від 03.09.2008 № 9/вх3-055, від 03.03.2010 № 2445-05.

До встановлення діючого тарифу на проживання у гуртожитку позивач звертався до Донецької міської ради із листом від 10.07.2007 № 1-36 щодо включення у план діяльності міської ради з підготовки проектів регуляторних актів проекту про затвердження (погодження) тарифу на проживання у гуртожитку ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», але листом від 06.06.2008 № 01-10/10040 у погодження тарифу було відмовлено. Про поновлення роботи Донецької міської ради щодо погодження тарифів на проживання у гуртожитках в Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, Донецька міська рада повідомила позивача листом від 09.03.2010 № 01-10/272.

Гуртожиток ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстрованій у Донецькій міській раді як гуртожиток для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках) і має тільки один підїзд. Зазначене також підтверджується Положенням про гуртожиток ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». Позивач не мав необхідності звертатися до Донецької міської ради з питання отримання дозволу на виділення приміщень в окремих підїздах (секціях) гуртожитку для проживання сімей, тому що мешканцям надавалися ліжко-місця, а окремим громадянам додаткові ліжко-місця. Всі ордери також видавалися громадянам на ліжко-місця, а не на кімнати.

Відповідачем безпідставно застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затверджений рішенням Донецької міської ради від 10.11.2006 № 6/27 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», як ставка квартирної плати (тарифу) для житлового фонду (гуртожитку) державного підприємства.

Просив позов задовольнити (а.с. 4-6).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову, у яких зазначила, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 та у відповідності до п. 4.1.3 Плану роботи на І квартал 2010 року та звернення громадянина від 01.03.2010 № 14/27 була здійснена планова перевірка гуртожитку № 3 ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з питання порядку формування та застосування плати за проживання у гуртожитку. Проведеною перевіркою були встановлені наступні порушення державної дисципліни цін на послуги з проживання у гуртожитку: розмір плати за проживання у гуртожитку не погоджений з Донецькою міською радою; з громадян, які проживають відокремлено в кімнатах, плата за послуги гуртожитку нараховувалась підприємством виходячи з планової кількості ліжко-місць у кімнатах, а не за тарифами на житлово-комунальні послуги, що встановлені для будинків державного та громадського житлового фонду.

Так, позивачем був самостійно розрахований тариф за проживання у гуртожитку у розмірі 190 грн. за ліжко-місце, що є порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276), підпункту 1.2 пункту 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг», якими передбачено необхідність погодження тарифу з міською радою. Під час здійснення перевірки листи Донецької обласної державної адміністрацій та Донецької міської ради не були надані, і тому в акті відображено факт того, що тариф на проживання у гуртожитку в порушення діючого законодавства не погоджений з міською радою.

В порушення вимог п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, з громадян, які проживають відокремлено в кімнатах, плата за послуги гуртожитку нараховувалась ДП «ДВЕК» виходячи з планової кількості ліжко-місць у займаних ними кімнатах, а не за тарифами на житлово-комунальні послуги, що встановлені для будинків державного та громадського житлового фонду. Листом Донецької обласної державної адміністрації від 13.11.2001 № 5-2/1574 надано розяснення, що громадяни, які мешкають у гуртожитку в приміщеннях, що знаходяться в їх індивідуальному використанні, вносять плату за користування житловою площею і за комунальні послуги за ставками квартирної плати (тарифами), встановленими для будинків державного і громадського житлового фонду. Відповідно до розяснення Донецької обласної державної адміністрації від 20.08.2003 № до 6-9ф-2040 в Донецькій області затверджені єдині тарифи на обслуговування житла, які повинні застосовуватися усіма підприємствами, незалежно від форми власності та системи оподаткування.

Згідно з п. 4 Примірного положення про гуртожитки, у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення мають розташовуватися в окремих підїздах (секціях) жилого будинку, проте не обовязково повністю зайняті родиною. Порядок заселення здійснюється на підставі ордеру, якій передбачає виділення приміщення за наявністю та потребою мешканця. На одну особу не видається кілька ордерів одразу, а інші твердження, що мешканці гуртожитку нібито мають ордери на кілька ліжко-місць не підтверджені документально.

В ході перевірки на підставі списку мешканців гуртожитку з визначенням зайняття ними ліжко-місць або окремих кімнат було здійснено розрахунок вартості послуг гуртожитку для мешканців, які проживають у кімнатах, що знаходяться у їх відокремленому користуванні. Тобто,, мешканцям, які займають більше, ніж 1 ліжко-місце, плата повинна нараховуватись за тарифами на житлово-комунальні послуги, що встановлені для будинків державного та громадського фонду.

Оскільки ДП «ДВЕК» не було здійснено розрахунку власного тарифу на утримання 1м2 площі гуртожитку та не погоджено з міською радою, то при розрахунках було застосовано тариф у розмірі 1,38 грн./м2 з ПДВ відповідно до рішення Донецької міської ради від 10.11.2006 № 6/27 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території». Порядок розрахунку описано в акті перевірки.

Таким чином, на підставі розрахунку суми завищення доходу в результаті необґрунтованого нарахування та стягнення плати з мешканців гуртожитку № 3 ДП «ДВЕК», які проживають відокремлено у кімнатах, зайво нарахована сума склала 320426,04 грн.

Отже, позивачу обґрунтовано були нараховані економічні санкцій оскаржуваним рішенням.

Вважають прийняті рішення та припис правомірними та просять відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 60-62).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстровано як юридична особа 02.09.2004 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 16). Позивача включено до ЄДРПОУ за № 33161769, що підтверджується довідкою Управління статистики у місті Донецьку серії АБ № 21766 від 31.03.2010 (а.с. 17). Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого Міністром вугільної промисловості України наказом № 249 від 21.04.2006 (а.с. 9-15).

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).

У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.

Таким чином, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є субєктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 01.04.2010 № 101 до відповідача застосовані економічні санкції у розмірі 961278,12 грн. (у тому числі безпідставно отримана сума виручки 320426,04 грн., штраф 640852,08 грн.) за порушення державної дисципліни цін (а.с. 42). Відповідно до цього рішення, відповідачем допущено порушення у вигляді застосування у період з 01.03.2009 по 01.03.2010 вільних тарифів за умови запровадження для них режиму державного регулювання, а саме стягнення плати за проживання у гуртожитку на умовах відособленого користування площею за рахунок застосування оплати за ліжко-місце замість оплати за тарифами, встановленими для будинків державного та громадського житлового фонду.

Як вбачається із зазначеного рішення, воно прийняте позивачем на підставі акту перевірки гуртожитку державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» від 25.03.2010 № 179.

Також 01.04.2010 на адресу відповідача позивачем були направлені претензія № 05-04/101-101 (а.с. 42), в якій зазначений розмір економічних санкцій 961278 грн. та розяснений порядок перерахування даної суми до бюджету, та припис № 113-101 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким вимагається в місячний термін усунути порушення порядку застосування тарифів за проживання у гуртожитку шляхом приведення їх у відповідність до вимог п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг», про що повідомити Державну інспекцію з контролю за цінами в Донецькій області (а.с. 41).

09.04.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії по застосуванню економічних санкцій неправомірними, скасувати вищевказані рішення про застосування економічних санкцій від 01.04.2010 № 101 та припис від 01.04.2010 № 113-101.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність його дій по застосуванню економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а також не доведена правомірність прийнятих ним рішення про застосування економічних санкцій та припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Також аналогічні положення містяться у п. 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047/6238 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п. 1.4 цієї Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Відповідно до п. 1.6 зазначеної Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності - порушниками за належністю самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п. 3.1 цієї Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Як вбачається з акту перевірки № 179 від 25.03.2010, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області була проведена планова перевірка гуртожитку Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» за період з 01.03.2009 по 01.03.2010. Перевіркою, у тому числі, встановлено наступне.

З 31.12.2008 по теперішній час нарахування та стягнення плати за користування житловою площею та за житлово-комунальні послуги здійснюється за ставкою 190 грн. за 1 ліжко-місце з ПДВ, розрахованою та встановленою підприємством самостійно. В порушення вимог п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, з громадян, які проживають відокремлено в кімнатах, плата за послуги гуртожитку нараховувалась підприємством виходячи з планової кількості ліжко-місць у займаних ними кімнатах, а не за тарифами на житлово-комунальні послуги, що встановлені для будинків державного та громадського житлового фонду.

В ході перевірки відповідачем було здійснено розрахунок вартості послуг гуртожитку для мешканців, які проживають у кімнатах, що знаходяться у їх відокремленому користуванні.

З цього розрахунку, зокрема, вбачається, що оскільки в порушення вимог п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, підприємством не розраховано тариф на утримання 1м2 площі гуртожитку та не погоджено його з міською радою, для розрахунку взято тариф 1,38 грн. за 1м2 з ПДВ згідно рішення Донецької міської ради від 10.11.2006 № 6/27 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території».

Відповідач дійшов висновку, що внаслідок необґрунтованого нарахування та стягнення плати з мешканців гуртожитку позивачем була зайво нарахована сума 320426,04 грн. Саме цю суму відповідач врахував для обчислення суми економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін спірним рішенням.

Разом із тим, відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» власним (самоврядним) повноваженням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Тобто, повноваження виконкому Донецької міської ради по встановленню тарифів щодо оплати послуг (у т.ч. послуг з надання для проживання гуртожитку) поширюються на послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності територіальної громади. Оскільки ДП «ДВЕК» не належить до підприємств комунальної власності, повноваження виконавчого органу Донецької міської ради у даному випадку поширюються лише на погодження в установленому порядку питання встановлення тарифів на проживання у гуртожитку ДП «ДВЕК».

Такий порядок був встановлений лише 20.05.2009 Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 529, яка набрала чинності 09.06.2009 (з моменту опублікування в офіційному друкованому виданні).

Листом від 09.03.2010 за № 01-10/272 Головне економічне управління Донецької міської ради повідомило позивача про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» позивачу необхідно надати до виконкому Донецької міської ради розрахункові матеріали для узгодження вартості проживання у гуртожитку (а.с. 40).

До набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 позивач також звертався до Донецької міської ради з питання затвердження тарифів по оплаті проживання в гуртожитку, що знаходиться на балансі підприємства, на що отримало відповідь від 06.06.2008 за № 01-10/10040, згідно з якою граничний розмір плати за проживання у гуртожитках у даному випадку встановлюється обласною державною адміністрацією відповідно до змін від 26.03.2008, внесених до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад відносно регулювання цін (тарифів)» (а.с. 39).

Дійсно, відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад відносно регулювання цін (тарифів)» (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. N 276) до повноважень обласної державної адміністрації віднесено регулювання (встановлення) граничного розміру плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

Листом від 09.11.2009 № 1-373 позивач звернувся до Донецької обласної державної адміністрації з питання надання інформації про граничні розміри плати за проживання у гуртожитках (а.с. 38). На цей лист позивач отримав відповідь 04.03.2010 листом № 2445-05 від 03.03.2010, в якій вказано, що згідно з п. 10 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлення плати за проживання в гуртожитку віднесено саме до компетенції органів місцевого самоврядування (а.с. 37).

Отже, враховуючи принципи, закріплені у ч. 4 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку, що у даному випадку підлягає застосуванню саме Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» як нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад відносно регулювання цін (тарифів)».

Пунктом 10 частини 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території.

Таким чином, оскільки порядок погодження тарифів міською радою на проживання у гуртожитку державного підприємства було встановлено лише з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009, тобто з 09.06.2009, то у даному випадку в відповідача були відсутні підстави для висновку щодо неправомірності застосування ДП «ДВЕК» власно затверджених тарифів, які неузгоджені з міською радою, у період з 01.03.2009 по 09.06.2009.

Крім того, як встановлено судом вище, про необхідність узгодження даних тарифів позивача було повідомлено листом Головного економічного управління Донецької міської ради від 09.03.2010 № 01-10/272 (а.с. 40), з якого, зокрема, вбачається, що питання затвердження тарифів після проведення відповідного економічного аналізу буде винесено на розгляд сесії міської ради, що обумовлює відсутність в відповідача законних підстав для висновку щодо неправомірності застосування ДП «ДВЕК» власно затверджених тарифів, які неузгоджені з міською радою, за весь період, що охоплювався плановою перевіркою, тобто з 01.03.2009 по 01.03.2010. Суд зазначає, що відсутність на момент перевірки відповідного рішення Донецької міської ради щодо узгодження тарифів на проживання у гуртожитку державного підприємства не може бути підставою для висновку про протиправність застосування власного тарифу цим підприємством.

З цих самих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг». Крім того, як вбачається з листа Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації від 03.09.2008 № 9/вх.-3-055 «Щодо плати за проживання у гуртожитках» (а.с. 36), спрямованого на адресу начальника головного економічного управління Донецької міської ради, встановлення граничних розмірів плати за проживання у гуртожитках є компетенцією органів місцевого самоврядування. Враховуючи існуючу колізію у законодавстві до Міністерства економіки було спрямовано листа з метою отримання відповідних розяснень.

Також, в даному випадку до спірних правовідносин не можливо застосовувати п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208 та Рішення Донецької міської ради від 10.11.2006 № 6/27 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», на які посилається відповідач, оскільки ними врегульовано порядок та розміри (тарифи) плати за користування жилою площею і за комунальні послуги для будинків державного та громадського житлового фонду, та комунальних підприємств. Гуртожиток ДП «ДВЕК» перебуває на балансі ДП «ДВЕК» та є у його повному господарському віданні, що випливає, зокрема, з п. 4.1 Статуту ДП «ДВЕК» (а.с. 11), і тому на визначення тарифів у ньому не поширюються вказані нормативно-правові акти.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на листи Донецької обласної державної адміністрації від 13.11.2001 № 5-2/1574 та від 20.08.2003 № до 6-9ф-2040, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України. Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, вищезазначені листи Донецької обласної державної адміністрації не можуть застосовуватися судом з огляду на положення ч.3 ст. 9 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у даному випадку не була порушена державна дисципліна цін при застосуванні у період з 01.03.2009 по 01.03.2010 тарифів на проживання у гуртожитку, що обумовлює неправомірність дій відповідача по застосуванню до ДП «ДВЕК» економічних санкцій і незаконність прийнятого рішення від 01.04.2010 № 101 та припису від 01.04.2010 № 113-101.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області про визнання дій по застосуванню економічних санкцій неправомірними, скасування рішення про застосування економічних санкцій від 01.04.2010 № 101 та припису від 01.04.2010 № 113-101 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області по застосуванню до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» економічних санкцій рішенням від 01.04.2010 № 101 на суму 961278,12 грн.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області про застосування до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» економічних санкцій від 01.04.2010 № 101 на суму 961278 (девятсот шістдесят одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 12 коп.

Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області від 01.04.2010 № 113-101 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (вул. Артема, 63, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33161769) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 липня 2010 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.

Суддя Зеленов А. С.