Рішення № 104787861, 07.06.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3904/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача Тодорашко А.В.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення заборгованості в загальній сумі 3735358,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення заборгованості в загальній сумі 3735358,63 грн., в т.ч. 3313650,65 грн. основної заборгованості, 262779,34 грн. пені, 61208,30 грн. 3% річних та 97720,34 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Між державним підприємством Адміністрація морських портів України та Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ (замовник) було укладено договір про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р., згідно якого в порядку та на умовах, визначених договором, ЧФ ДП АМПУ зобов`язується забезпечити постачання електричної енергії ДП МТП Чорноморськ, а останній зобов`язується відшкодувати витрати за поставлену електричну енергію відповідно до умов договору.

Так, позивач зазначає, що права та обов`язки Державного підприємства Адміністрація морських портів України за договором реалізує Чорноморська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (виконавець).

Розрахунковим періодом для відшкодування витрат за поставлену електричну енергію приймається один місяць з 1 по 30 (31) число (п. 7.1 договору).

Також позивач зазначає, що згідно п.7.4 договору оплата вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії здійснюється за фактом їх надання протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати підписання акту наданих послуг.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, при цьому сторони домовились, що даний договір регламентує взаємовідносини між сторонами, що виникли з 01.03.2021 р. згідно ст. 631 ЦК України і діє до 31.05.2021 р., а в частині здійснення розрахунків замовником - до повного виконання зобов`язань.

За ствердженнями позивача, для оплати вартості наданих у березні-квітні 2021 року послуг ЧФ ДП АМПУ було виставлено ДП МТП Чорноморськ наступні рахунки: № Пр/3094 від 31.03.2021 р. на суму 1836727,73 грн.; № Пр/4671 від 30.04.2021 р. на суму 1476922,92 грн. При цьому позивач зауважує, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято, підписано уповноваженою особою ДП МТП Чорноморськ та засвідчено печаткою підприємства.

Водночас, як вказує позивач, в порушення зазначених статей законодавства та умов договору відповідачем вищезазначені рахунки до теперішнього часу не сплачено, у зв`язку з чим за Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ рахується заборгованість у сумі 3313650,65 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України складає 262779,34 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманої електричної енергії, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 61208,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 97720,34 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2021 р. позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3904/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 17 січня 2022 р. о 12 год. 30 хв.

06.01.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 17.01.2022 р. о 12 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2022 р. у справі № 916/3904/21 задоволено заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/3904/21, яке призначене на 17 січня 2022 р. о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

17.01.2022 р. відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру пені. В обґрунтування поданого клопотання відповідач наголошує на стрімкому погіршенні фінансового стану ДП МТП Чорноморськ, що виражається у збитках. При цьому відповідач вказує, що у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме: наказом від 20.12.2019 р. № 469 Про зміну істотних умов праці було встановлено з 01.03.2020 р. неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день; наказом від 31.12.2019 р. № 500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання; наказом від 31.12.2019 р. № 501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; наказами від 31.12.2019 р. №№ 503, 505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених колективним договором ДП МТП Чорноморськ. Таким чином, за ствердженнями відповідача, ДП МТП Чорноморськ знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному зі зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні, а отриманих від господарської діяльності коштів вистачає лише на обов`язкові платежі і заробітну плату. Проте, як вказує відповідач, ДП МТП Чорноморськ докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи та оплати існуючої заборгованості перед контрагентами.

Разом з тим відповідач наголошує, що позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесення таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП АМПУ. Між тим відповідач звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду (Касаційний господарський суд) по справі № 917/101/19 від 23.10.2019 р. зазначено, що правильно встановив суд апеляційної інстанції, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Окрім того відповідач зауважує, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). При цьому відповідач зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція, як вказує відповідач, викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Так, відповідач зазначає, що згідно інформації щодо суми дебіторської заборгованості станом на 31.12.2021 р., заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП МТП Чорноморськ становить 487564344,16 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, а також приймаючи до уваги майновий стан підприємства (збитки), причини неналежного виконання зобов`язання (зокрема заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП МТП Чорноморськ), відсутність будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП МТП Чорноморськ порушення грошових зобов`язань, незначність прострочення виконання, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану, ДП МТП Чорноморськ просить зменшити нараховану позивачем пеню до 5000,00 грн.

Також 17.01.2022 р. відповідачем подано до суду клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд визнати причини неявки представника в підготовче засідання поважними та відкласти підготовче засідання. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що наказом Міністерства інфраструктури України від 05.01.2022 р. у ДП Морський торговельний порт Чорноморськ призначено нового керівника, у зв`язку з чим підприємства знаходиться на стадії заміни керівництва, а особа, яка була уповноважена здійснювати представництво у суді Марченко Д.В., знаходиться у відпустці, що підтверджується наказом № 5544 від 30.12.2021 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2022 р. підготовче засідання відкладено на 01 лютого 2022 р. о 15 год. 00 хв.

25.01.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Так, позивач вказує, що в даному випадку період прострочення оплати рахунків, зазначених у позовній заяві, є значним. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про його скрутне матеріальне становище, внаслідок якого відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за надані послуги за цим договором, а саме не надано, наприклад, доказів відсутності грошових коштів на рахунках на момент (період) виникнення заборгованості. При цьому із посиланнями на п. 29 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р. № 10 позивач вказує, що сам по собі важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення та, відповідно, не є доказом винятковості такого випадку. За ствердженнями позивача, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Крім того позивач додає, що як вбачається із додатків до клопотання, відповідач з усього об`єму фінансової звітності за 9 місяців 2021 року надав тільки звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за формою № 2, та не надав, наприклад, баланси (звіти про фінансовий стан) за формою № 1, згідно преамбули якого одиницею виміру в звітності є тис. грн., ймовірно для того, щоб суд не зміг оцінити, що прибутки (рядок 2120 форми № 2) та розмір грошових коштів на рахунках у банках (рядок 1167 форми № 1) обчислюються десятками мільйонів гривень.

Також позивач звертає увагу суду, що у відповідача були наявні грошові кошти для виконання зобов`язань як на початок, так і на кінець звітного періоду згідно звіту про фінансовий стан за 1 півріччя 2021 року, а саме по рядку 1167 балансу на рахунках відповідача у банках станом на 30.06.2021 р. було 19933000,00 грн., а згідно звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2021 року по рядку 1167 балансу на рахунках відповідача у банках станом на 30.09.2021 р. вже було 35321000,00 грн.

В свою чергу позивач вказує, що з аналізу інформації, яка також міститься у відкритому електронному доступі вбачається, щ проблем із отриманням запланованого прибутку від власної господарської діяльності у відповідача протягом періоду прострочення зобов`язання не виникало.

Також позивач додає, що з аналізу інформації за електронними посиланнями (вказуються позивачем по тексту) вбачається, що за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. ДП МТП Чорноморськ здійснено 53 процедури закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 500 тис. грн. кожна, на загальну суму більше 145 млн. грн.

Зважаючи на викладене позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що ДП МТП Чорноморськ за звітами про фінансові результати за 1 півріччя 2021 року має збиток жодним чином не є доказом винятковості випадку в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. Таким чином, за ствердженнями позивача, на кінець 1 півріччя 2021 року відповідач мав усі можливості сплатити заборгованість.

Також позивач наголошує, що посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед останнім за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої значної дебіторської заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів. Крім того, позивач на підставі ст. 80 ГПК України заявляє, що подана відповідачем Інформація щодо суми дебіторської заборгованості станом на 31.12.2021 викликає сумніви з приводу її достовірності, є неналежним та недопустимим доказом, виходячи з наступного: 1) жодна сторінка такої інформації не містить ознак оригіналу та бланку; 2) така інформація не містить буд-якого посилання на джерело даних, з якого вона роздрукована. Також позивач звертає увагу суду, що при вибірковому аналізі відомих на ринку суб`єктів підприємницької діяльності в якості дебіторів відповідача, які не перебувають у стані припинення, із сумою заборгованості понад 1 млн. грн., а саме наприклад: ТОВ Одеська стивідорна компанія (код ЄДРПОУ 42197434) - 2156609,11 грн.; ТОВ Рисоіл руда (код ЄДРПОУ 39880732) - 3774999,51 грн.; ТОВ Тек-Транс Груп Форвард (код ЄДРПОУ 39591876) - 4954483,43 грн.; ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі (код ЄДРПОУ 39611492) - 2885972,84 грн., при цьому за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні навіть ухвали про відкриття проваджень за позовами відповідача про стягнення, що свідчить про відсутність дій щодо стягнення такої заборгованості.

Крім того позивач вказує, що твердження відповідача про відсутність у позивача будь-яких збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строку виконання грошового зобов`язання за договором не відповідає дійсності з огляду на наступне. Так, позивач зазначає, що за п. 1.1 договору його предметом є саме відшкодування витрат з використання електричної енергії, спожитої відповідачем, а саме витрат на закупівлю такої електроенергії у постачальників енергоринку, які позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив таким постачальникам, бо в іншому випадку всі об`єкти і обладнання відповідача, які споживають електричну енергію, були б дуже оперативно відключені. Таким чином, за ствердженнями позивача, ним фактично витрачено власні кошти на авансування відповідних витрат відповідача та не отримання відшкодування вже більше 9 місяців. Зазначене, як вказує позивач, також спростовує твердження відповідача про незначність прострочення виконання, адже таке прострочення склало від 3 місяців та більше півроку. Таким чином, на думку позивача, зменшення розміру штрафних санкцій лише спонукатиме відповідача і в подальшому ухилятися від своєчасної оплати виставлених рахунків. Разом з цим позивач додає, що частиною першою ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Отже, як вказує позивач, при вирішенні спору щодо стягнення суми неустойки наявність чи відсутність збитків у кредитора не мають значення.

25.01.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 01.02.2022 р. о 15 год. 00 хв., та наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2022 р. у справі № 916/3904/21 задоволено клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 01 лютого 2022 р. о 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

01.02.2022 р. представником відповідача подано до суду клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд визнати причини неявки представників в підготовче засідання поважними та відкласти підготовче засідання. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що особи, які уповноважені здійснювати представництво у суді, не можуть бути присутніми в засіданні суду, оскільки Ільченко К.Р. знаходиться у відряджені з 01.02.2022 р. по 03.02.2022 р., а Белоусова К.К. знаходиться у відпустці.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2022 р. у справі № 916/3904/21 підготовче засідання відкладено на 17 лютого 2022 р. о 15 год. 00 хв.

14.02.2022 р. від представника відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки наразі більше 30 працівників ДП Морський торговельний порт Чорноморськ хворіють на COVID-19 та перебувають на самоізоляції.

14.02.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 17.02.2022 р. о 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2022 р. у справі № 916/3904/21 задоволено клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 17 лютого 2022 р. о 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2022 р. строк підготовчого провадження у справі № 916/3904/21 продовжено на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 10 березня 2022 р. о 12:30.

10.03.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 10.03.2022 р. о 12 год. 30 хв., а також в наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 10.03.2022 р. о 12 год. 30 хв. не відбувся у зв`язку із запровадженням 24.02.2022 р. воєнного стану указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Крім того, 14.03.2022 р. указом Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено воєнний стан до 25.04.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2022 р. підготовче засідання у справі призначено на 13 травня 2022 р.; заяву ДП Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/3904/21, яке призначене на 13 травня 2022 р. об 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON задоволено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2022 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3904/21 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 07 червня 2022 р. Також вказаною ухвалою суду задоволено клопотання ДП АМПУ в особі Чорноморської філії ДП АМПУ (адміністрація морського порту Чорноморськ) про участь у судовому засіданні 07 червня 2022 р. об 11 год. 00 хв. по справі № 916/3904/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 07.06.2022 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 квітня 2021 р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) (виконавець) та Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ (замовник) був укладений договір про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21, відповідно до п. 1.1 якого найменування послуг: відшкодування витрат з використання електричної енергії (код ДК 021:2015 09310000 - 5 Електрична енергія).

Розділом 2 договору від 19.04.2021 р. сторони погодили, що виконавець зобов`язується: забезпечити постачання електричної енергії, а замовник відшкодувати витрати за поставлену електричну енергію відповідно до умов договору (п. 2.1); своєчасно виставляти замовникові рахунки на оплату та оформлення документів відповідно до умов розділу 7 цього договору (п. 2.2); здійснювати контрольно-наглядові функції в сфері електробезпеки згідно з діючим законодавством України (п. 2.3); щомісячно з 25 по останній день розрахункового періоду проводити зняття показників приладів обліку та розрахунок використаних потужностей, при цьому уповноваженими представниками замовника та виконавця складається відповідний акт розподілення електричної енергії за підрозділами ЧФ ДП АМПУ та ДП МТП Чорноморськ, яким визначаються доля участі в сумарному об`ємі спожитої електричної енергії, на підставі якого виконавцем формується рахунок та акт наданих послуг (п. 2.4).

В розділі 3 договору від 19.04.2021 р. сторони передбачили, що замовник зобов`язаний: здійснювати відшкодування витрат за поставлену електричну енергію технологічними електричними мережами виконавця за додатком № 1 Порядок формування вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії замовником (п. 3.1); не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, укласти з виконавцем двосторонній акт розподілення електричної енергії за підрозділами ЧФ ДП АМПУ та ДП МТП Чорноморськ (п. 3.2); у разі ненадання замовником показників приладів обліку та розрахунку використаних потужностей без мотивованої відмови, не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, розрахунок відшкодування за поставлену електричну енергію здійснюється виконавцем за показниками фактично поставленої електричної енергії за середньодобовим обсягом підключення за попередній розрахунковий період, про що виконавцем складається відповідний односторонній акт. В такому випадку відповідний односторонній акт вважається прийнятим замовником, а обсяг відшкодування витрат погодженим (п. 3.3); не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом,

отримати рахунок на оплату та акт наданих послуг (п. 3.4); не перешкоджати в денний час, а при аваріях і в нічний час, входженню в приміщення замовника представникам виконавця для проведення огляду і усунення неполадок електрообладнання виконавця (п. 3.5).

Згідно п. 4.1 договору від 19.04.2021 р. виконавець має право на отримання від замовника відшкодування витрат щодо використання ним електричної енергії від технологічних електричних мереж виконавця за додатком № 1 Порядок формування вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії замовником.

Відповідно до п. 6.1 договору від 19.04.2021 р. загальна сума даного договору становить орієнтовано 4065959,02 грн. (чотири мільйона шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн. 02 коп.), у тому числі ПДВ 20% 677659,84 грн. (шістсот сімдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять грн. 84 коп.).

В п. 6.2 договору від 19.04.2021 р. сторони визначили, що сума компенсації замовником витрат за поставлену виконавцем електричну енергію, визначається за тарифами виконавця: у березні місяці 2021 року на рівні 1,70306 грн. без ПДВ; у квітні місяці 2021 року на рівні 1,70306 грн. без ПДВ.

Умовами п. 2.4 договору від 19.04.2021 р. визначено, що фактична ціна даного договору визначається відповідно до обсягів спожитої електричної енергії згідно із додатком № 1 Порядок формування вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії замовником до даного договору.

Розрахунковим періодом для обчислення вартості відшкодування витрат з

використання електричної енергії приймається один місяць з 1 по 30(31) число (п. 7.1 договору від 19.04.2021 р.).

Пунктом 7.2 договору від 19.04.2021 р. передбачено, що розрахунки по відшкодуванню виконавцю розміру величини вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії замовником, здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок виконавця, відповідно за додатком № 1 Порядок формування вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії замовником.

Положеннями п. 7.3 договору від 19.04.2021 р. визначено, що датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п. 7.4 договору від 19.04.2021 р. оплата вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії здійснюється за фактом їх надання, на протязі 15 календарних днів з дати підписання акту наданих послуг.

Відповідно до п. 7.5 договору від 19.04.2021 р. прийом-передача акту наданих послуг для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі його уповноваженим представникам під особистий підпис.

Замовник зобов`язаний не пізніше п`ятого дня після отримання екземплярів акту наданих послуг повернути виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою екземпляр виконавця.

У разі невиконання замовником зазначеного зобов`язання, акт наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного замовником. При цьому, у разі неотримання замовником з його вини акту наданих послуг, належний йому екземпляр надсилається виконавцем на поштову адресу замовника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Умовами п. 8.1 договору від 19.04.2021 р. визначено, що у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору (надалі іменується порушення договору), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

В разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору від 19.04.2021 р.).

Пунктом 8.3 договору від 19.04.2021 р. передбачено, що сплата пені не звільняє замовника від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Положеннями п. 9.1 договору від 19.04.2021 р. визначено, що усі спори, що виникають з цього договору, або пов`язані з ним, сторони вирішують шляхом переговорів, докладаючи усіх можливих зусиль для врегулювання суперечностей і розбіжностей.

Згідно п. 9.2 договору від 19.04.2021 р. якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно чинного в Україні законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору від 19.04.2021 р. даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, при цьому сторони домовились, що даний договір регламентує взаємовідносини між сторонами, що виникли з 01.03.2021 року, згідно ст. 631 ЦК України, і діє до 31.05.2021 року, а в частині здійснення розрахунків

замовником - до повного виконання зобов`язань. Послуги, зазначені в п. 1.1 договору, згідно із пропозицією виконавця, надаються з 01.03.2021 по 30.04.2021 року.

Умовами п. 11.2 договору від 19.04.2021 р. визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Положеннями п. 13.1 договору від 19.04.2021 р. сторони погодили, що зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до повного виконання сторонами зобов`язань, крім випадків, передбачених чинним законодавством України у сфері публічних закупівель.

Також сторонами до договору про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р. було підписано додаток № 1 Порядок формування вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії замовником.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між ДП АМПУ в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) (виконавець) та ДП Морський торговельний порт Чорноморськ (замовник) договір про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з`ясовано судом, позивачем були виставлені відповідачу рахунки за надані послуги (відшкодування витрат з використання електричної енергії), а також оформлювались відповідні акти надання послуг, а саме:

-рахунок № Пр/3 094 від 31.03.2021 р. за березень 2021 р. на суму 1836727,73 грн. (в т.ч. ПДВ 306121,29 грн.), акт надання послуг № Пр/3 094 від 31.03.2021 р. за березень 2021 р. на суму 1836727,73 грн. (в т.ч. ПДВ 306121,29 грн.), при цьому акт підписано уповноваженими представниками підприємств та скріплено печатками останніх;

-рахунок № Пр/4 671 від 30.04.2021 р. за квітень 2021 р. на суму 1476922,92 грн. (в т.ч. ПДВ 246153,82 грн.), акт надання послуг № Пр/4 671 від 30.04.2021 р. за квітень 2021 р. на суму 1476922,92 грн. (в т.ч. ПДВ 246153,82 грн.), при цьому акт підписано уповноваженими представниками підприємств та скріплено печатками останніх.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених вищезазначених рахунків та актів надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 7.4 договору про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р. оплата вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії здійснюється за фактом їх надання, на протязі 15 календарних днів з дати підписання акту наданих послуг.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив оплату наданих позивачем послуг за спірним договором про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р., у зв`язку з чим у останнього існує заборгованість перед Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) в загальній сумі 3313650,65 грн.

Разом з тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Наразі відповідач не оспорив наявність у нього невиконаного зобов`язання зі сплати послуг з відшкодування витрат з використання електричної енергії за березень 2021 р. та квітень 2021 р. в загальному розмірі 3313650,65 грн. за спірним договором про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р. Так, несплатою позивачу суми заборгованості згідно вказаного договору від 19.04.2021р. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021р., що не спростовано відповідачем належним доказами, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 3313650,65 грн.

Також згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 8.2 договору № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р. передбачено, що в разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р. щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з відшкодування витрат з використання електричної енергії за березень 2021 р. та квітень 2021 р., а також те, що сторонами у п. 8.2 договору погоджено нарахування пені за несвоєчасну оплату платежів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення. Дослідивши та перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені в загальному розмірі 262779,34 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 262779,34 грн.

Поряд з вказаним відповідачем 17.01.2022 р. заявлено клопотання про зменшення розміру пені (вх. № 1175/22), відповідно до якого відповідач просить суд зменшити нараховані суми пені до 5000,00 грн., посилаючись на тяжкий фінансовий стан ДП МТП Чорноморськ, а також на відсутність в матеріалах даної справи доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором № 80-Пп-ЧФ-21 від 19.04.2021 р.

Так, норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 5000,00 грн., суд, враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд, дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини щодо майнового стану дійсно мають місце, про що свідчать в тому числі звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2021 р., який засвідчує погіршення фінансового стану підприємства порівняно із аналогічним періодом попереднього року; наказ ДП МТП Чорноморськ № 469 від 20.12.2019 р. Про зміну істотних умов праці; наказ ДП МТП Чорноморськ № 500 від 31.12.2019 р. Про скасування надбавок за виконання особливо важкої роботи та термін її виконання; наказ ДП МТП Чорноморськ № 501 від 31.12.2019 р. Про скасування надбавок за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; накази ДП МТП Чорноморськ № 503 та № 505 від 31.12.2019 р. Про заходи щодо подолання фінансової кризи ДП МТП Чорноморськ; інформація щодо суми дебіторської заборгованості станом на 31.12.2021 р., сума якої складає 487564344,16 грн.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання в результаті дій відповідача позивачу збитків, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.

Доводи позивача про наявність збитків, викладені у заперечення щодо зменшення пені, документально не обґрунтовані.

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов`язання відповідачем не виконано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Водночас зменшення розміру пені до заявленого відповідачем розміру фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права необхідність зменшення розміру пені на 40%, а саме до 157667,60 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості наданих позивачем послуг за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 61208,30 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 61208,30 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та наведені положення законодавства, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 97720,34 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, але підлягають частковому задоволенню з огляду на зменшення судом розміру пені.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 56030,38 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру нарахованої пені.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення заборгованості в загальній сумі 3735358,63 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд 6; код ЄДРПОУ 01125672) заборгованість у розмірі 3313650/три мільйони триста тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят/грн. 65 коп., інфляційні втрати в сумі 97720/дев`яносто сім тисяч сімсот двадцять/грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 61208/шістдесят одна тисяча двісті вісім/грн. 30 коп., пеню в сумі 157667/сто п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят сім/грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 56030/п`ятдесят шість тисяч тридцять/грн. 38 коп.

3. В задоволені решти вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16 червня 2022 р.

Суддя В.С. Петров