Рішення № 104777850, 09.06.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/220/22

Провадження 2/193/257/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 червня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Томинця О. В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2022 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов вищевказаний позов ТОВ «Авентус Україна» до відповідача ОСОБА_1 ,в обґрунтування якого позивач вказує на те, що між сторонами 09.12.2020 було укладено договір №3316479 про надання споживчого кредиту в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав в кредит 15000 гривень на умовах строковості, зворотності та платності.

Зазначив позивач свої договірні зобов`язання виконав, надавши обумовлену суму грошових коштів у кредит, а відповідач отримані кошти в обумовлений договором строк не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 16.02.2022 становить в загальному розмірі 49200 гривень.

За викладених обставин позивач просив задовольнити його позов в повному обсязі, стягнувши вказану суму боргу, а також поклавши на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач ТОВ «Авентус Україна», явку свого представника не забезпечив, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу буз його участі.

13.05.2022 до суду ним подано відзив на позов, згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, того що він вважає, що вказаний договір має ознаки кредитного договору, однак відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державнерегулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами підприємцями.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 цього Закону надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа, а надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до вимог цього Закону, тому кошти в позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється.

Вважає, що вказаний договір, за своєю правовою природою є позикою, та враховуючи положення гл. 71 ЦК України повинен мати характерні йому ознаки, але останній таких ознак не має.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували та були доказами наявності у нього такої заборгованості, що суперечить ст. 77 ЦПК України.

Окрім того, відповідач вказує, що розмір неустойки передбачена ст. 549 ЦК України, та становить у даному випадку 34200 грн., що значно перевищує заборгованості за тілом кредиту, яка складає 15 000 грн., а тому на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, що узгоджується з правовою позицією викладена в постанові ВСУ від 03.09.2014 №6-100цс14, і ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів, за правилами п.1 ч 2 ст. 258 України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п`ятої статті 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Позивачем також не було надано підтверджень щодо звернення до відповідача з досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позичальник був зобов`язаний сплатити на користь позивача, належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій. У зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

01.06.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого представник позивача просить відмовити у задоволенні заявлених вимог відповідача. В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про умови та порядок кредитування, адже до 09.12.2020 між відповідачем та ТзОВ "Авентус" вже були укладені кредитні договори.

Відповідач перед подачею заявки на отримання кредиту ознайомлюється з умовами та порядком надання кредиту, та підтверджує, що їх розуміє. Інформація яка є необхідна відповідачу для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання кредиту, розміщена Товариством на власному Веб-сайті та є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення та містить всі необхідні відомості, що передбачені вимогами чинного законодавства. Після чого відповідач проходить відповідну ідентифікацію, шляхом внесення ідентифікуючих даних, що доступні тільки відповідачу у електронному вигляді через особистий кабінет клієнта. Наголошує на тому, що відповідач не був обмежений у часі для ознайомлення з умовами та порядком надання кредиту у електронному вигляді. Після проходження відповідного порядку необхідний для надання споживчого кредиту (реєстрація, вхід до особистого кабінету, заповнення заявки на отримання кредиту, внесення банківських даних платіжних карток, особистих даних і т.д.) відповідач накладає електронно- цифровий підпис.

Товариство після одержання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправило відповідачу його примірник кредитного договору у формі електронного документу на електронну адресу відповідача. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено 09.12.2020р., шляхом перерахування на банківську картку Клієнта № НОМЕР_1 Visa відкриту в АТ «Приватбанк», яку останнім вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією Інформаційної довідки платіжного провайдера ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» №1784 від 24.01.2022р., яка складена у відповідності до вимог законодавства та містить усі необхідні реквізити. Наголошує, що доказом підтвердження отримання коштів відповідачем є повідомлення ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 1784 від 24.01.2022р., яке долучено до позовної заяви, в якому зазначені: дата проведення операції; сума операції; номер картки; номер транзакції. Окрім викладеного, представник позивача вказує, що у разі незгоди з умовами та порядком укладення Кредитного договору, відповідач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним статтею 15 Закону України "Про споживче кредитування", і, відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору. Натомість таких дій відповідач не вчинив. В результаті здійснення відповідачем всіх дій необхідних для досягнення згоди передбачені договором, чим відповідач добровільно погодився на умови кредитного договору запропоновані кредитною установою, чим взяв на себе відповідні зобов`язання. Представник позивача наголошує на тому, що договором були також передбачені розмір відсотків, викладені у п. 1. 5. 1, 1. 5. 2 Договору № 3316479 від 09.12.2020 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, не повернуто отримані кредитні кошти, позивачем було здійснено нарахування передбачених договором.

Представником позивача одночасно з відповіддю на відзив, просив витребувати у АТ «ПриватБанк» виписку по операціям карткового рахунку банківської картки № НОМЕР_1 відкрита в АТ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_1 , на підтвердження отримання ним кредитних коштів.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 223 ЦПК України провести судове засідання та здійснити розгляд справи за відсутності сторін, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 09 грудня 2020 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір №3316479 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу на підставі заявки позичальника для отримання кредиту на відповідному інтернет-ресурсі https://creditpllus.ua. З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктами 1.3-1.8 вказаного кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 15000 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит у визначені договором строки, а також сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредитування складає 30 днів та має бути повернутий до 08.01.2021, а розмір процентів, що має бути сплачений позичальником за вказаний період згідно графіку, становить 4275,00 гривень.

Через ТОВ ФК «Контактовий Дім», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів №087/20-П від 08.07.2020, позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 15000 гривень на платіжну картку відповідача.

Також судом встановлено, що позивачем із посиланням на невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання із своєчасного повернення кредиту нараховано відповідачу заборгованість, загальний розмір якої станом на 08 січня 2021 року становить 49200 гривень, з яких: 15000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4275,00 гривень проценти за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживчий кредит», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст. ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст. 3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в ходу розгляду справи на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами договору №3316479 про надання споживчого кредиту від 09.12.2020 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової, шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі https://creditplus.ua, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти означений договір здійснено шляхом заповнення ним формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За таких обставин укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов`язання позивачем виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі шляхом перерахування на визначений відповідачем банківський рахунок. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала, оскільки тіло кредиту та проценти за його користування у повному розмірі та строки згідно графіку платежів, а також станом на час розгляду справи не повернула.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про можливість їх задоволення, однак частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 19275 гривень, з яких: 15000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4275,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом протягом передбаченого договором строку кредитування.

Відмова у стягненні процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, зумовлена наступним. Так, відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору з додатком до нього, строк кредитування встановлено 30 днів, тобто до 08.01.2021, і за спливом цього строку позичальник зобов`язався повернути кредит в загальному розмірі 19275,00 гривень, з яких: 15000 гривень тіло кредиту, 4275 гривень процентами за користування кредитом. Однак, позивачем нараховано заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 29925 гривень, тобто поза межами тридцятиденного строку кредитування. При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на пролонгацію кредитного договору на підставі п.4 кредитного договору, оскільки така пролонгація за означеними умовами договору мала здійснюватися шляхом погодження кредитодавцем пропозиції (оферти) позичальника про це, докази чого в матеріалах справи відсутні. З цих підстав не підлягають застосуванню і положення п.1.5.2 кредитного договору, оскільки строк кредитування не було пролонговано.

Не приймає до уваги суд заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у його відзиві, оскільки такі твердження спростовуються наведеним вище положенням законодавства та висновками суду, а тому оцінюються судом як обраний відповідачем спосіб свого захисту від пред`явлених до нього позовних вимог, спрямований на уникнення цивільної (майнової) відповідальності за невиконання взятих на себе договірних зобов`язань із повернення кредиту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 971,98 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за кредитним договором № 3316479 від 09.12.2020, яка виникла за тілом кредиту (основним боргом) у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 971 (дев`ятсот сімдесят одна) гривня 98 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Дані позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 90-А, ЄДРПОУ: 41078230.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2022 року.

Суддя О. В. Томинець