Постанова № 10477589, 11.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010 року Справа № 3/99

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А (доповідач),

суддів: Тищик І.В., Сизько І.А.

представники сторін та третьої особи у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровограді”

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2007 року у даній справі

за позовом приватного підприємства “Співдружність” (вул. Червоного Козацтва, 37, кв. 23, м. Олександрія Кіровоградської області, 28000)

до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області” (вул. Першотравнева, 14, м. Олександрія, Кіровоградської області, 28000).

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Куліш Людмили Григорівни (АДРЕСА_1)

про визнання виконавчого напису нотаріуса № 742, вчиненого 05.03.2007 року таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2007 року (суддя Н.В.Болгар) у справі № 3/99 за позовом приватного підприємства “Співдружність” до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Куліш Людмили Григорівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса № 742, вчиненого 05.03.2007 року таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги задоволено.

Визнано виконавчий напис № 72, вчинений 05.03.2007 року приватним нотаріусом Олександрійського нотаріального округу Кіровоградської області Куліш Людмилою Григорівною таким, що не підлягає виконанню та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Рішення мотивовано тим, що:

- відповідно до п. 6.8 кредитного договору спори, що виникають при виконанні зобовязань, підлягають у першу чергу врегулюванню самими сторонами, однак відповідач до позивача з питань сплати заборгованості не звертався;.

- відповідачем не додержано порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання, який викладено у ст.27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”;

- відповідачем приватному нотаріусу не надано документи, що підтверджують безспірність заявлених відповідачем вимог;

- акт про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до п.5.2.1 договору застави відповідач не складав.

В сукупності цих обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для вчинення оспорюваного позивачем виконавчого напису.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати, в задоволенні вимог позивачу відмовити.

Посилається на те, що висновки суду не ґрунтуються на діючому законодавстві. Зазначає, що письмове повідомлення боржнику було направлено через нотаріуса, який посвідчив договір застави, та тричі особисто банком. Пунктом 5.2.1 договору застави передбачено право заставодержателя вчинити виконавчий напис і воно не повязано з обовязковістю складання акту про звернення стягнення на заставлене майно, який укладається за ініціативою заставодержателя, про що замовчує позивач.

У поясненнях на апеляційну скаргу третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Куліш Людмила Григорівна зазначає, що звернення стягнення на предмет застави передбачено п.5.2.1 договору застави №10/2 від 23.02.2006 року. Відсутність будь-яких заперечень боржника на направлену йому нотаріусом заяву заставодержателя свідчить про безспірність вимог банку. При вчиненні виконавчого напису нею було дотримано умови, передбачені Законом України “Про нотаріат”, положення Цивільного кодексу України, Законів України “Про заставу”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного:

Згідно із змінами до статуту Акціонерного комерційного промислово інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), затвердженими загальними зборами акціонерів Промінвестбанку 21 травня 2009 року і узгодженими з Національним банком України 10 липня 2009 року (далі по тексту Статут) змінилося найменування Банку: повна назва Банку - публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” скорочена назва “ ПАТ Промінвестбанк”.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Статуту Банку (в новій редакції), публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” є правонаступником прав та зобовязань Акціонерного комерційного промислово інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства).

Від імені публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” діє філія “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровограді”.

Таким чином філія “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровограді” є належною стороною по даній справі.

Ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року проведена заміна неналежної сторони. Замінено відповідача - Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство), в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області” на публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровограді”.

Представник скаржника в судове засідання не зявився, в поданому клопотанні просив суд розглядати справу за його відсутністю.

При розгляді апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного суду надійшло повідомлення представника приватного підприємства “Співдружність” О.М.Кондратенко про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 року власника та засновника приватного підприємства ОСОБА_3 та відкладення розгляду справи до завершення переоформлення прав власника на 1 місяць.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання в силу наступного:

Відповідно до п.1.3 Статуту приватне підприємство “Співдружність” є юридичною особою (том 2 а.с.149). Будь-яких даних про виключення цієї юридичної особи з Державного реєстру суду не надано.

Відповідно до ст.246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Частина 2 ст.248 ЦК України передбачає, що у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю на ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Як вбачається з рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2009 року по справі №16/57, що набрало законної сили 04.01.2010 року (том 2 а.с.114), яким були задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровоград” та стягнуто з приватного підприємства “Співдружність” 1 030 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 17 546 грн. 42 коп. прострочених відсотків та судові витрати, представником приватного підприємства “Співдружність” за довіреністю №1 від 20.01.2009 року був О.М.Кондратенко.

Враховуючи, що після смерті ОСОБА_3 минув передбачений діючим законодавством України строк на прийняття спадщини, враховуючи відсутність будь-яких доказів в обґрунтування клопотання та наявність у представника ПП “Співдружність” О.М.Кондратенко довіреності, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Куліш Л. Г. Надала письмові пояснення по даній справі та заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Колегією суддів встановлено, 22.02.2006 року між сторонами укладено кредитний договір №10 (том 1 а.с 23-28).

Відповідно до умов договору банк надає позичальнику (позивачу) кредит у сумі 1 030 000 грн. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 21.02.2008 року.

Пунктом 2.2 зазначено наступний графік погашення кредиту:

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 29 вересня 2006 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 31 жовтня 2006 року;

150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень - не пізніше 30 листопада 2006 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 28 грудня 2006 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 28 вересня 2007 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 31 жовтня 2007 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 30 листопада 2007 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 28 грудня 2007 року;

100000,00 (сто тисяч) гривень - не пізніше 29 січня 2008 року;

80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень - не пізніше 21 лютого 2008 року (том 1 а.с.23-28)

Забезпечення кредиту здійснювалось на підставі укладеного сторонами договору застави №10/2 від 23.02.2006 року (том 1 а.с. 17-22).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст.589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою. Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.20 Закону України “Про заставу“.

Позивачем було порушено графік погашення платежів за кредитним договором №10 від 22 лютого 2006 року, про що відповідач надав приватному нотаріусу розрахунок заборгованості. Отже, у заставодержателя виникло право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 1 ст.590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 5.2.1 договору застави №10/2 від 23.02.2006 року одним із позасудових способів реалізації майна на вибір заставодержателя передбачено звернення стягнення на заставлене майно за виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України “Про заставу“ звернення стягнення на заставлене майно може здійснюватись за рішенням суду або третейського суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В силу вищенаведеного не має підстав вважати за необхідність звернення відповідача до позивача з питань сплати заборгованості, як то зазначив суд з посиланням на п.6.8 кредитного договору.

05.03.2007 року за реєстровим номером 742 приватним нотаріусом Куліш Л.Г. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на бурякозбиральний комбайн марки Matrot-41, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, заводський номер № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2 та за рахунок коштів від його реалізації запропоновано задовольнити вимоги відповідача в наступних сумах: 39 060 грн. - відсотків за неправомірне користування кредитом, 22682 грн. 19 коп. - пені за неповернення кредиту, 309 000 грн. штрафу за несвоєчасне надання інформації про фінансово-господарську діяльність, звітність станом на 05.03.2007 року у розмірі 5% від суми кредиту у сумі 309000 грн. 00 коп., що у загальній сумі становить 370 742 грн. 19 коп., з витратами по вчиненню цього напису у сумі 1 700 грн., а всього - 372 442 грн. 19 коп. (том 1 а.с .14).

Погоджуючись з доводами позивача, господарський суд зазначив на порушення відповідачем умов п.5.2.1 договору застави щодо складення акту про звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому суд не взяв до уваги, що відповідно до даного пункту заставодержатель майна може звернутися до заставодавця із пропозицією скласти акт про звернення стягнення на заставлене майно, в якому сторони зазначають про свою добровільну згоду щодо звернення стягнення на майно і визначають один із способів реалізації майна, серед яких визначено і звернення стягнення на майно на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Виходячи з наведеного, висновок господарського суду про відсутність такого акту як порушення відповідачем порядку, передбаченого умовами договору, необхідність звернення заставодержателя до суду для винесення рішення про звернення стягнення на майно є безпідставний.

Суд не звернув також увагу на те, що п.5.2.1 договору сторони зазначили про те, що при недосягненні згоди на укладання акту про звернення стягнення на заставлене майно або відсутності ініціативи заставодержателя щодо її досягнення майно реалізується відповідно до звернення заставодержателя державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, тобто передбачили право банку на ініціативу щодо вчинення таких дій.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2007 року за реєстровим №305 боржнику (позивачу) відповідно до вимог ст.84 Закону України “Про нотаріат” та п.32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5 приватним нотаріусом Куліш Л.Г., якою також було посвідчено і кредитний договір і договір застави, було направлено заяву відповідача з вимогою про сплату заборгованості згідно кредитного договору №10 від 22.02.2006 року в розмірі 1 030 000 грн. 00 коп., з яких 580 000 грн. 00 коп. строкова заборгованість за кредитом, 450 000 грн. 00 коп. сума простроченої заборгованості та про примусове стягнення боргу у разі несплати (том 1 а.с. 34).

Із змісту вищезгаданої заяви банку вбачається, що ним вказано позивачу на проценти, передбачені кредитним договором за користування кредитом та за прострочення платежу. Розрахунок даних сум дійсно не приведено, однак це є підставою для висновку про відсутність в заяві вимог щодо сплати 39 060 грн. відсотків за неправомірне користування кредитом, 22 682 грн. 19 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 309 000 грн. штрафу, як то зазначив суд.

Позивач не заявив нотаріусу будь-яких заперечень щодо сум, зазначених в заяві банку. До вчинення виконавчого напису не оскаржував згідно чинного законодавства незаконні (на його думку) вимоги кредитора.

У разі здійснення позивачем зазначених дій нотаріус згідно ст.42 Закону України “Про нотаріат” зобовязаний би був відмовити у вчиненні виконавчого напису та розяснити порядок стягнення заборгованості у судовому порядку.

Вищезазначені можливості боржником не були використанні, що підтверджує доводи скаржника про безспірність заборгованості і за таких обставин для нотаріуса при вчиненні виконавчого напису це було очевидно.

Господарський суд правильно зазначив, що п.6.8 кредитного договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду.

Однак у даному випадку будь-які спори між сторонами на час вчинення виконавчого напису були взагалі відсутні,

В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів було встановлено, що позивач заперечував сам факт отримання грошових коштів за кредитним договором № 10 від 22.02.2006 року, про що свідчать лист директора ПП

”Співдружність” Голові правління Акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного банку (том 2 а.с.8-11), пояснення представника позивача в обґрунтування клопотання про зупинення провадження по даній справі, які зафіксовані в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2008 року (том 2 а.с.36-38), письмові пояснення представника позивача від 14.01.2008 року (том 2 а.с 33-36), обставини, встановлені в рішенні господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2009 року по справі №16/57 (том 2 а.с.129-132).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2009 року по справі №16/57, яке набрало законної сили 04.01.2010 року (том 2 а.с.114) були задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровоград” та стягнуто з приватного

підприємства “Співдружність” 1 030 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 17 546 грн. 42 коп. прострочених відсотків та судові витрати.

Вказане також підтверджує необґрунтованість заперечень позивача щодо стягнення з нього належних банку сум відсотків та штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

Таким чином, висновок господарського суду про недоведеність нотаріусу безспірності вимог заставодержателя суперечить обставинам справи.

Не погоджується колегія суддів і з висновком господарського суду про недодержання відповідачем Порядку повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання який викладений у ст. 27 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, що є на його думку також підставою для задоволення позову.

Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, на який посилається позивач, визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, до яких відноситься не тільки застава, а й інші види обтяжень. Відповідно до ст.4 Закону обтяження поділяються на приватні та публічні, а приватні, в свою чергу, - на забезпечувальні та інші договірні.

Відповідно до ст.21 вказаного Закону до забезпечувальних обтяжувань, окрім застави рухомого майна, належать також право притримання рухомого майна, інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні.

На відміну від положень Закону України “Про заставу”, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” регулює загальні умови звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до яких, окрім застави, відносяться також і інші обтяження.

Стаття 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду та у позасудовому порядку. Цією нормою Закону визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але перелік способів, зазначений в статті, не є виключним і не віднесення виконавчих написів до позасудових способів звернення стягнення немає правових підстав.

Таким чином, частина 6 ст.20 Закону України “Про заставу” є спеціальною нормою по відношенню до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” в частині звернення стягнення на предмет застави.

Отже, звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є обґрунтованим і будь-яких порушень Порядку повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання не вбачається.

Таким чином, при вирішенні даного спору господарський суд дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, що відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп., які підтверджуються платіжним дорученням №1679 від 04.05.2007 року (том 1 а.с.107).

Оскільки вимоги приватного підприємства “Співдружність” не підлягають задоволенню, слід скасувати заходи щодо забезпечення позову, накладені ухвалою господарського суду Кіровоградської області по даній справі від 25.04.2007 року, якою зупинено звернення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису.

Керуючись ст. ст. 68, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2007 року у справі № 3/99 скасувати.

В задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Заходи щодо забезпечення позову, накладені ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2007 року по справі №3/99, скасувати.

Стягнути з приватного підприємства “Співдружність” (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Червоного Козацтва, буд. 37, кв. 23, код ЄДРПОУ 31116054) на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровограді” (25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, буд. 76, код ЄДРПОУ 09323302) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддяТ.А. Верхогляд

СуддяІ.В. Тищик

СуддяІ.А. Сизько

31.05.2010 року.