Ухвала суду № 104774334, 15.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6982/22

УХВАЛА

15 червня 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,

розглянувши матеріали:

за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про відшкодування шкоди, завданої державі,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати дії ОСОБА_1 протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі на загальну суму 50585 грн. 00 коп.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 50585 грн. 00 коп. по речовій службі, яка встановлена службовим розслідуванням, за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2018 року №1325 року.

Ухвалою від 23.05.2022 року визнано неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) строку звернення до суду з даним позовом.

Адміністративний позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою інших поважних причин його пропуску; надання виправленої позовної заяви (із зазначенням місця реєстрації проживання, дати та року народження відповідача, як фізичної особи) з доказами її надіслання відповідачу.

Для усунення вказаних недоліків позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

10.06.2022 року до суду від представника позивача надійшов уточнений позов.

Разом з уточненим позовом представником позивача надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, яка обґрунтована неналежним виконанням попередніми начальниками юридичної служби військової частини своїх функціональних обов`язків.

Також позивач вказує, що особовий склад та представники юридичної служби військової частини НОМЕР_1 постійно залучалися для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, внаслідок чого не було із об`єктивних причин можливості належним чином організовувати позовну роботу в інтересах військової частини НОМЕР_1 у строки, визначені КАС України, перебуваючи не у пункті постійної дислокації частини, без можливості доступу до всіх необхідних документів, які б потрібні були для обґрунтування позовних вимог.

Розглянувши заяву представника позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно з ст.12 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм слідує, що особа притягується до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, факт завданої майнової шкоди відповідачем підтверджується копією Книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 , яка розпочата 01.01.2018 року, та станом на 25.05.2018 року залишок відшкодування складає 50585 грн.

Тобто, про факт завдання відповідачем майнової шкоди позивачу було відомо ще у травні 2018 року, разом з тим, з позовом останній звернувся 18 травня 2022 року, тобто позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду з даним позовом.

Доводи позивача про неналежне виконанням попередніми начальниками юридичної служби військової частини своїх функціональних обов`язків суд до уваги не бере, оскільки це не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що представники юридичної служби військової частини не перебували у пункті постійної дислокації частини, оскільки доказів на підтвердження вказаної обставини позивач суду не надав.

Крім того, факт пропущення військовою частиною строку звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої державі, встановлено у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.05.2021 року №1092 «Про результати службового розслідування», наданому позивачем до матеріалів позовної заяви.

З даного наказу вбачається, що позови до суду не подавалися вчасно через неналежну організацію позовної роботи колишніми помічниками командира бригади з правової роботи - начальниками юридичних груп (служб). Поважні причини для поновлення строків позовної давності відсутні, оскільки неналежне виконання обов`язків колишніми помічниками командира бригади з правової роботи - начальниками юридичних груп (служб) та відсутність первинних документів у військовій частині, не є поважною причиною для поновлення строків позовної давності. Отже, як вбачається з наказу, подальше подання позовів в інтересах військової частини НОМЕР_1 до боржників, визначених в додатку 1 є недоцільним, та призведе до надмірних витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) строку звернення до суду з даним позовом.

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Суддя В.В. Андрухів