Рішення № 10477295, 27.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.10           Справа № 17/64-10. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «1-й завод будівельних матеріалів», м. Суми

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», с. В.Бобрик, Краснопільський район, Сумська область

про визнання права власності

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: не з‘явився.

Від відповідача: не з‘явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати за ним право власності на об‘єкт нерухомого майна-нежитлові приміщення цегляного заводу, які складаються з печі для випалювання цегли літ. А-ІІ площею 617,8 кв.м., венткамери літ. В площею 18,3 кв.м., сушильного сараю літ. Г, площею 682,5 кв.м., приміщення літ. Д площею 15,2 кв.м., сушильного сараю літ. З площею 1208,8 кв.м., присового приміщення літ. И площею 73,2 кв.м., присового приміщення літ. К площею 110,7 кв.м., сушильного сараю літ. Л площею 1155,7 кв.м., сушильного сараю літ. М площею 1155,7 кв.м., а також навісів Б, Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х та знаходяться за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Великий Бобрик, вул. Тріумфальна, 11.

Представник позивача в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст.. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві №45 від 24.05.2010 р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, тому відповідно до вимог ст.. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд встановив:

20 грудня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» і Товариством з обмеженою відповідальністю «1-й завод будівельних матеріалів» був укладений договір купівлі-продажу (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу, а позивач - прийняти і оплатити нерухоме майно, розташоване за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. В.Бобрик, вул. Тріумфальна, 11, яке включає в себе нежитлові приміщення цегельного заводу: піч літ. «А-ІІ»; венткамера літ. «В»; приміщення літ. «Д»; сушильні сараї літ. «Г», «З», «Л», «М»; присові приміщення літ. «И», «К»; навіси літ. «Б», «Е», «Н», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», «Х», вбиральня літ. «Ф».

Зі змісту п. 1.3. Договору вбачається, що зазначене нерухоме майно належало відповідачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності.

Згідно п. 1.7. Договору відповідач передає нерухоме майно позивачу на підставі акту прийому-передачі, який складається та підписується сторонами в трьох примірниках в строк сім календарних днів з моменту підписання цього Договору. Сторони домовились про те, що відповідач зобов‘язується передати позивачу технічний паспорт, виданий КП «Сумське МБТІ» та з‘явитися у зазначений позивачем час для нотаріального посвідчення цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 76000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 12666 гр. 67 коп., які сплачуються позивачем до 01 травня 2010 року у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Так, в матеріалах справи міститься платіжне доручення №2 від 27 квітня 2010 року на суму 76000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Оплата за нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу.».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно було передано позивачу згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 23 грудня 2009 р., підписаного сторонами належним чином.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, позивач набув право власності на зазначений вище об‘єкт правомірно на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем.          

Позивач мотивує свої вимоги тим, що позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на спірне нерухоме майно, оскільки відповідач ухиляється від вчинення дій щодо нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору в порушення п. 1.7. Договору.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п.5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом» вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників – осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актами державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна - нежитлових приміщень цегляного заводу, які складаються з печі для випалювання цегли літ. А-ІІ площею 617,8 кв.м., венткамери літ. В площею 18,3 кв.м., сушильного сараю літ. Г, площею 682,5 кв.м., приміщення літ. Д площею 15,2 кв.м., сушильного сараю літ. З площею 1208,8 кв.м., присового приміщення літ. И площею 73,2 кв.м., присового приміщення літ. К площею 110,7 кв.м., сушильного сараю літ. Л площею 1155,7 кв.м., сушильного сараю літ. М площею 1155,7 кв.м., а також навісів Б, Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х та знаходяться за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Великий Бобрик, вул. Тріумфальна, 11, у власності позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44-49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «1-й завод будівельних матеріалів» (40000, м. Суми, вул. Кірова, 165, буд. 135, кв. 6, код 36898699) право власності на об‘єкт нерухомого майна-нежитлові приміщення цегляного заводу, які складаються з печі для випалювання цегли літ. А-ІІ площею 617,8 кв.м., венткамери літ. В площею 18,3 кв.м., сушильного сараю літ. Г, площею 682,5 кв.м., приміщення літ. Д площею 15,2 кв.м., сушильного сараю літ. З площею 1208,8 кв.м., присового приміщення літ. И площею 73,2 кв.м., присового приміщення літ. К площею 110,7 кв.м., сушильного сараю літ. Л площею 1155,7 кв.м., сушильного сараю літ. М площею 1155,7 кв.м., а також навісів Б, Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х та знаходяться за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Великий Бобрик, вул. Тріумфальна, 11.

3.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (42442, сумська область, Краснопільський район, с. В.Бобрик, вул. Сумська, 1, код 03779395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1-й завод будівельних матеріалів» (40000, м. Суми, вул. Кірова, 165, буд. 135, кв. 6, код 36898699) 760 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя