Рішення № 104771905, 15.06.2022, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/797/22

Провадження № 2/702/161/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

15.06.2022 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

сторони - не з`явилися,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 16.03.2022 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 25.09.2021 між ним, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, позичальник, споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі по тексту - кредитор, відповідач), було укладено договір про надання фінансового кредиту № 17705-09/2021 (далі - кредитний договір) на суму 2 000,00 грн на споживчі потреби на строк 15 днів до 09.10.2021 та платою за користування кредитом у вигляді процентів 912,5% річних від суми кредиту з розрахунку 2,50% на добу.

Вважає, що при укладенні вищевказаного договору порушені його права як споживача, згідно з Законами України «Про захист прав споживача», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», «Про захист персональних даних», що вбачається у ненаданні інформації, яка стосується суті наданих кредитором фінансових послуг, відсутність у кредитному договорі умови про припинення дії договору та про відповідальність відповідача та порушення вимог щодо обробки її персональних даних.

Ухвалою суду від 16.03.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Просить справу розглядати у його відсутність, про що зазначив у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку, жодних заяв чи клопотань не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання про порушення відповідачем норм встановлених ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка стосується суті фінансових послуг, суд зазначає наступне.

25.09.2021 між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 17705 - 09/2021 (далі - договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого позивачем отриманий кредит 2 000 грн, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок зі сплатою відсотків, які становлять: 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу, термін користування кредитом 15 днів, тобто до 09.10.2021, загальна сума, що підлягає сплаті становить 2 750,00 грн (а.с. 6 - 8).

Як встановлено зі змісту кредитного договору кредит був наданий позичальнику (позивачу) виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (відповідача), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування відсотків, неустойка та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.

Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту до договору про надання фінансового кредиту № 17750-09/2021 від 25.09.2021 містить строк кредиту, суму кредиту, проценти за користування кредитом, термін платежу та загальну суму, що підлягає сплаті (а.с. 8 зворотна сторона).

Згідно п. 6.1 договору цей договір складений українською мовою, підписаний із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 6 зворотна сторона).

Відповідно до п. 6.3 договору всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді, підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору(а.с. 6 зворотна сторона, 7).

Згідно з 6.9 договору підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (а.с. 7).

За змістом положень ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно із п.6.6 договору підписанням договору клієнт підтверджує, що він усвідомлює та погоджується із тим, що на цей договір не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від відповідача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт підписання договору сторонами не оспорюється. Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

Посилання позивача, як на підставу задоволення позову на невиконанням відповідачем вимог ч. 2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 ЗУ « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи із наступного.

Метою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III від 12.07.2001 (далі по тексту ЗУ №2664-III) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) є створення правових основ для захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Згідно з ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів". Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Оскільки, позивачу, як фізичній особі, було надано кредит, то позивач є споживачем фінансової послуги, а тому при розгляді даних правовідносин необхідно застосовувати спеціальний закон «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) стаття 11 в редакції Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 частину другу не містить. Посилання позивача на дану норму не є підставою для відхилення доводів позивача та не здійснення перевірки судом надання споживачеві інформації до укладення договору про споживчий кредит, визначений ст. 12 ЗУ №2664-III.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ №2664-III перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Посилання позивача на порушення відповідачем споживчих прав щодо ненадання інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 ЗУ №2664-III, спростовуються самим договором, який підписаний сторонами, а саме п. 6.9, згідно якого клієнт підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових-послуг».

Тобто, підписання позивачем договору про споживчий кредит свідчить про ознайомлення його з вимогами ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору.

Отже, відповідач в повній мірі поінформував позивача про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи позивача про необізнаність його з усіма умовами договору через укладенням цього договору у короткий проміжок часу суд оцінює критично, оскільки позивач не підтвердив належними доказами відсутність у нього можливості ознайомитися з правилами надання кредиту, договору оферти щодо отримання кредиту та іншою інформацією, розміщеною на сайті відповідача, до безпосереднього укладення оспорюваного договору, а не під час процедури отримання одноразового ідентифікатору електронного цифрового підпису та його виконанням.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється позивачем у справі, відповідачем виконано умови договору в частині перерахування на банківську картку позичальника грошових коштів у сумі 2 000,00 грн.

Доказів на спростування отримання коштів за договором у розмірі 2 000,00 грн та користування ними позивачем не надано.

Таким чином, при укладанні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів позивач підтвердив свою поінформованість з умовами договору та погодився з ними.

Таким чином, аналізуючи спірний договір про надання фінансового кредиту № 17705 - 09/2021 від 25.09.2021 в сукупності з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст.215, ч.1 і ч.3 ст.203 ЦК України, суд дійшов висновку, що при укладенні та підписанні зазначеного правочину сторонами було додержано усіх вимог, передбачених нормами чинного законодавства, за змістом оспорюваного правочину сторонами досягнуто всіх істотних умов обов`язкових для даних видів договорів, при підписанні спірного договору позивач погодилась з його умовами, перерахування на рахунок позивача кредитних коштів ніким не оспорюється, а тому умови зазначеного правочину не суперечать принципу добросовісності, підстав для визнання недійсним договору позики як в окремих частинах, так і вцілому, які наведені позивачем, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про порушення відповідачем норм встановлених п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з п. 1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% (процентів) на добу.

Так, згідно розрахунку ОСОБА_1 , який міститься у позовній заяві, сума компенсації у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань, згідно умов договору становить 1 500 грн: 2 000 грн х (2,5%х365)%/365х30 = 1 500 грн, що, на думку позивача, становить більше 50 відсотків суми отриманого кредиту та є непропорційно великою сумою по відношенню до вартості наданих послуг. Крім цього, позивач розраховував суму компенсації виходячи з річної відсоткової ставка - 624,15 %, але суд такий розрахунок не може вважати непропорційно великим, оскільки в умовах договору річна ставка визначена у фіксованому розмірі і складає 616 % річних. Різниця пояснюється алгоритмом підрахунку при кредитуванні на 30 днів.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 17705 - 09/2021 від 25.09.2021 за користування кредитом позивач сплачує проценти у розмірі 750,00 грн (а.с. 8 зворотна сторона).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Тобто, у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати сплати неустойки (штрафу, пені).

Договір про надання фінансового кредиту № 17705 - 09/2021 від 25.09.2021 не містить положень про компенсацію за невиконання зобов`язань за договором. Зазначено лише, що у разі, коли клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 Договору та/або в додатку(ах) до цього Договору, проценти, передбачені в п.1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору (п.4.3).

Тобто, мова йде про плату за користування кредитом, а не про компенсацію невиконання зобов`язань за договором.

Крім цього, кредитодавцем доведені до відома позичальника загальні витрати по кредиту і загальний розмір кредиту (актуальний при умові повернення кредитних коштів і повної сплати відсотків у визначений договором строк і без допущення прострочення). Всі інші наслідки, які небажані для позичальника, за умовами договору (і це відповідає принципам цивільного договору) настають для нього лише при умові недотримання ним самим умов договору та допущення ним порушень умов договору і зокрема, допущення прострочення у виконанні грошового зобов`язання. Позивач знав і усвідомлював такі наслідки, і це з одної сторони мало б його дисциплінувати і спонукати до належного виконання договору, з другої сторони позивач, у разі незгоди з такими умовами та наслідками прострочення мав абсолютну можливість на таких умова договору не укладати.

У даному випадку йде мова не про нечесність чи недобросовісність кредитодавця, який діяв в межах закону, а про зміну намірів і прагнень позичальника, який станом перед отриманням грошей вважав такі умови прийнятними для себе, а після їх отримання і використання для задоволення своїх власних потреб змінив свою думку.

Проте, у вказаний строк позивач від договору не відмовився, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору. Позивач ініціював оспорення договору лише після спливу значного часу невиконання ним зобов`язань за договором, що може свідчити про єдиний намір позичальника- уникнути виконання договірних зобов`язань, які через поведінку позичальника стали тепер для нього обтяжливими.

Суд вважає, що під час укладення спірного договору в повній мірі дотримано вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору, а тому вимога позивача про визнання п. 1.3 Кредитного договору недійсним до задоволення не підлягає.

Вирішуючи питання про порушення відповідачем норм встановлених п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III від 12.07.2001 фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Згідно з п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III від 12.07.2001 договір, якщо інше не передбачено законом, повинен зокрема, містити порядок зміни і припинення дії договору, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до п. 5.2 договору всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.5.3 договору дія договору достроково припиняється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 15 днів, тобто до 09.10.2021. строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Крім цього, спірний договір містить розділ 4. Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Так, згідно п. 4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення умов договору до додатків до нього, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права. Упущена вигода відшкодуванню не підлягає.

А тому суд вважає, що під час укладення спірного договору в повній мірі дотримано вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо змісту договору, а тому вимога позивача про визнання договору недійсним з даних підстав до задоволення не підлягає.

Вирішуючи питання про порушення відповідачем абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.10 договору з укладенням цього договору клієнт надає свою однозначну, беззастережну і необмежену згоду на обробку персональних даних, у тому числі, на їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, блокування та знищення будь-якої інформації, що стосується клієнта.

Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01.06.2010 (далі по тексу ЗУ №2297-VI) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 2 ЗУ №2297-VI - згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Відповідно до ч. 1 -3 ст. 10 ЗУ №2297-VI використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону. Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб`єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб`єктам відносин, пов`язаних з такими даними. Використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов`язання чинне після припинення ними діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Крім того, позивач підписавши з відповідачем кредитний договір надав згоду на обробку своїх персональних даних (п. 6.10).

Таким чином, зважаючи на надання згоди на обробку персональних даних під час підписання кредитного договору, позивач погодився на обробку таких даних чітко визначивши цілі, умови та строки використання персональних даних, а тому твердження позивача, що відповідач не повідомив її про умови та строки обробки його персональних даних є безпідставним.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ №2297-VI підставами для обробки персональних даних є, зокрема, укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Згідно з п.5, 11 ч. 2 ст. 8 ЗУ №2297-VI I суб`єкт персональних даних має право, зокрема, пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; відкликати згоду на обробку персональних даних.

Відсутність у кредитному договорі пункту щодо пред`явлення вимоги володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних та/або відкликання згоди на обробку персональних даних не є підставою для визнання спірного пункту договору недійсним.

Крім того, відкликання згоди чи заперечення проти обробки своїх персональних даних можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими. А тому твердження позивача щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист персональних даних» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд вважає, що під час укладення спірного договору дотримано вимог Закону України «Про захист персональних даних», а тому вимога позивача про визнання п. 6.10 договору до задоволення не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про надання фінансового кредиту № 17705 - 09/2021 від 25.09.2021, був укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а надання та обробка персональних даних не порушують вимог Закону України «Про захист персональних даних".

Отже, розглядаючи даний спір, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, і підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає, що є наслідком відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання недійсним кредитного договору відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Позивач, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм місцезнаходження: вул. Ярославська,6 м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 42201361.

Суддя Ю.М. Жежер