Рішення № 104768377, 15.06.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2022 Справа № 917/42/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Фізичної особи - підприємця Маслака Олексія Васильовича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж", провулок Індивідуальний, будинок 27А, місто Полтава, 36042

про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних

без виклику представників сторін

Обставини справи: Фізична особа-підприємець Маслак Олексій Васильович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" про стягнення 414 148,23 грн боргу за поставлений товар, з яких: 329 954,00 грн - сума основного боргу, 46 833,63 грн - пеня, 9 376,12 грн - 3% річних, 27 984,48 грн - інфляційні нарахування за період з 29.08.2020 по 30.12.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення розрахунків.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.01.2022 суд повернув заяву про забезпечення позову Фізичній особі - підприємцю Маслаку Олексію Васильовичу.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 про відкриття провадження у справі надіслана відповідачеві рекомендованим листом з повідомленнями на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду з відмітками поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (така ж правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17).

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк, без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019 Фізична особа-підприємець Маслак Олексій Васильович (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Експрес Вантаж (Покупець) договір № 35.

Згідно з пунктом 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати запасні частини (товар) партіями у строки, в асортименті, кількості та за цінами вказаними в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору після підписання їх сторонами.

Відповідно до пункту 3.1 договору Покупець зобов`язується провести оплату протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору Продавець поставив, а Продавець прийняв товар на загальну суму 329 954,00 грн, у т. ч. ПДВ (20%) 54992,33 грн, відповідно до підписаних сторонами наступних видаткових накладних:

РН-0000277 від 25.08.2020 на суму 6072,00 грн,

РН-0000278 від 25.08.2020 на суму 3599,00 грн,

РН-0000282 від 25.08.2020 на суму 4322,00 грн,

РН-0000282 від 25.08.2020 на суму 3826,00 грн,

РН-0000287 від 25.08.2020 на суму 29728,00 грн,

РН-0000423 від 05.10.2020 на суму 640,00 грн,

РН-0000425 від 06.10.2020 на суму 660,00 грн,

РН-0000428 від 06.10.2020 на суму 1928,00 грн,

РН-0000429 від 06.10.2020 на суму 505,00 грн,

РН-0000435 від 06.10.2020 на суму 2991,00 грн,

РН-0000437 від 08.10.2020 на суму 660,00 грн,

РН-0000441 від 09.10.2020 на суму 3405,00 грн,

РН-0000464 від 22.10.2020 на суму 2180,00 грн,

РН-0000481 від 22.11.2020 на суму 2519,00 грн,

РН-0000482 від 02.11.2020 на суму 2650,00 грн,

РН-0000485 від 03.11.2020 на суму 1488,00 грн,

РН-0000489 від 03.11.2020 на суму 1488,00 грн,

РН-0000498 від 09.11.2020 на суму 13798,00 грн,

РН-0000507 від 11.11.2020 на суму 1642,00 грн,

РН-0000509 від 12.11.2020 на суму 19255,00 грн,

РН-0000457 від 13.11.2020 на суму 4266,00 грн,

РН-0000409 від 13.11.2020 на суму 3980,00 грн,

РН-0000390 від 13.11.2020 на суму 4985,00 грн,

РН-0000520 від 18.11.2020 на суму 4580,00 грн,

РН-0000524 від 20.11.2020 на суму 18580,00 грн,

РН-0000528 від 23.11.2020 на суму 1864,00 грн,

РН-0000538 від 25.11.2020 на суму 9000,00 грн,

РН-0000542 від 26.11.2020 на суму 4775,00 грн,

РН-0000543 від 26.11.2020 на суму 2105,00 грн,

РН-0000583 від 30.11.2020 на суму 10646,00 грн,

РН-0000436 від 30.11.2020 на суму 5670,00 грн,

РН-0000408 від 30.11.2020 на суму 14720,00 грн,

РН-0000405 від 30.11.2020 на суму 5735,00 грн,

РН-0000385 від 30.11.2020 на суму 5976,00 грн,

РН-0000608 від 21.12.2020 на суму 660,00 грн,

РН-00034 від 18.01.2021 на суму 365,00 грн,

РН-00019 від 16.06.2021 на суму 13540,00 грн,

РН-00018 від 16.06.2021 на суму 3040,00 грн,

РН-00015 від 16.06.2021 на суму 2360,00 грн,

РН-00007 від 16.06.2021 на суму 18000,00 грн,

РН-00012 від 16.06.2021 на суму 18000,00 грн,

РН-00006 від 16.06.2021 на суму 7930,00 грн,

РН-00013 від 16.06.2021 на суму 4025,00 грн,

РН-00014 від 16.06.2021 на суму 2130,00 грн,

РН-00004 від 16.06.2021 на суму 13774,00 грн,

РН-00003 від 16.06.2021 на суму 9930,00 грн,

РН-00005 від 16.06.2021 на суму 9685,00 грн,

РН-00011 від 16.06.2021 на суму 3470,00 грн,

РН-00016 від 16.06.2021 на суму 6872,00 грн.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару згідно з видатковою накладною № РН-0000283 від 25.08.2020 частково в сумі 373,00 грн.

Отже, станом на 30.12.2021 ФОП Маслак О. В., як Постачальник, виконав свої зобов`язання з поставки замовленого Товару в повному обсязі. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю Експрес Вантаж, як Покупець, належні до сплати кошти в розмірі 329 954,00 грн не сплатило, у зв`язку з чим виникла заборгованість за товар в сумі 329 954,00 грн.

16.06.2021 Сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач підтверджує заборгованість перед ФОП Маслак О. В. в сумі 329 954,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлена письмова претензія сплатити 329 954,00 грн боргу.

Відповідно до отриманої відповіді на претензію від 05.07.2021 № 5/07/21-1 відповідач визнає заборгованість та посилається на несприятливий фінансово - економічний стан, як на причину прострочення оплати за поставлений товар.

Згідно з пунктом 8.1 договору за прострочення розрахунків за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, що діяли в період прострочення, від вартості поставленого, але не оплаченого товару.

Крім того, відповідно до пункту 8.3 договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

Крім того, сторони в пункті 8.4 договору дійшли згоди, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання нараховуються незалежно від часу, що пройшов з дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

За період простроченої заборгованості з 29.08.2020 по 30.12.2021 (день подання позову) позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 46 833,63 грн, 3% річних від простроченої суми - 9 376,12 та 27 984,48 грн інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору постачання природного газу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 329 954,00 грн.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання зі сплати поставленого товару в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 329 954,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтями 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 46 833,63 грн пені за період з 29.08.2020 по 30.12.2021, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9 376,12 3% річних та 27 984,48 інфляційних за періоди з 29.08.2020 по 30.12.2021, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд враховує наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому не сплачував його при поданні позову.

Згідно з частиною 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, судовий збір у цій справі становить 6 212,22 грн, який суд відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Позивач, також просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати на правничу допомогу складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач подав суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Логвінова Є. В. № 501 від 28.12.2006, копію договору № 2112А про надання професійної правничої допомоги від 21.12.2021 на суму 15 000,00 грн, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Логвінов і партнери", ордер на надання правничої допомоги від 10.01.2022, копію платіжного доручення № 9 від 10.01.2022 про часткову оплату правової допомоги в сумі 5 000,00 грн.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем договір про надання професійної правничої допомоги, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, суд дійшов висновку про співмірність та обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 5 000,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи, не містять доказів надання позивачеві правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, згідно з пунктом 1.2 договору про надання професійної правничої допомоги. Тому отримання послуг з правової допомоги в цій частині позивачем не обґрунтовано та документально не підтверджено, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, господарський суд задовольняє клопотання позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн та залишає без задоволення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 232 - 233, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" (провулок Індивідуальний, будинок 27А, м. Полтава, 36042, код ЄДРПОУ 42636124) на користь Фізичної особи - підприємця Маслака Олексія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 329 954,00 грн основного боргу, 46 833,63 грн пені, 9 376,12 3% річних, 27 984,48 інфляційних за період з 29.08.2020 по 30.12.2021, 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" (провулок Індивідуальний, будинок 27А, м. Полтава, 36042, код ЄДРПОУ 42636124) на користь Державного бюджету України 6 212,22 судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,0 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення підписано 15.06.2022.

Суддя Д. М. Сірош