Рішення № 104768116, 15.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2022Справа № 910/19804/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення 107095,19 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 107095,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Суд своєю ухвалою від 07.12.2021 відкрив провадження у справі № 910/19804/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у поданому суду відзиві зазначив, що позивач здійснив розрахунок страхового відшкодування без врахування коефіцієнта фізичного зносу.

Так, за допомогою програмного забезпечення «Audatex» залучений відповідачем аварійний комісар встановив таке.

23 серпня 2017 року ТОВ «АВТОСАМІТ ЛТД» здійснило відновлювальний ремонт транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на суму 6977,50 грн. Відповідно до рахунку № 0000013307 замінено передні праві двері, здійснено ремонт порогу правого, пофарбовано переднє праве крило, пофарбовано передні праві двері, проведено ремонтне фарбування задніх правих дверей та проведено ремонтне фарбування правого порогу.

15 листопада 2018 року ТОВ «АВТОСАМІТ ЛТД» здійснило відновлювальний ремонт транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на суму 9462,50 грн. Відповідно до рахунку № 0000022967 було проведено ремонт задніх лівих дверей, ремонт частини переднього порогу дверей правих, ремонтне фарбування задніх лівих дверей та ремонтне фарбування частини переднього порогу дверей правих.

20 березня 2019 року ТОВ «АВТОСАМІТ ЛТД» здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на суму 5825,00 грн. Відповідно до рахунку № 0000005391 проведено ремонт даху та проведено ремонтне пофарбування.

Таким чином, транспортний засіб «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , мав пошкодження складових частин кузова до дорожньо-транспортної пригоди та підлягав відновлювальному ремонту, а тому даний факт свідчить про наявність підстав для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу на підставі пп. б) п. 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

За розрахунком відповідача страхове відшкодування становить 74305,00 грн (36342,12 (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) + 71628,07 (вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту) * (1 - 0,47 (коефіцієнт фізичного зносу).

Для визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за основу було взято рахунок-фактура № 0000010858 від 25 травня 2021 року та акт виконаних робіт № 2021014316 від 08 липня 2021 року, на підставі яких позивач виплатив страхове відшкодування.

01 грудня 2021 року відповідач перерахував позивачеві 74305,00 грн.

У свою чергу позивач у відповіді на відзив зазначив, що наданий відповідачем розрахунок коефіцієнта фізичного зносу не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3.

Також позивач вважає, що інформація з системи «Audatex» не підтверджує, що транспортний засіб «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , потрапляв в аварії.

Відповідач подав клопотання про:

- залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, власника автомобіля «Toyota», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Суд відмовляє в задоволенні клопотання тому, що відповідач не зазначив на які права чи обов`язки ОСОБА_1 чи яким чином може вплинути рішення суду у справі.

- витребування у позивача документів по страховим випадкам, які сталися в 2017 році, 14.11.2018 та 11.03.2019.

Оскільки зміст клопотання не відповідає приписам ст. 81 ГПК України суд відмовляє в його задоволенні.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.03.2021 товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

07.05.2021 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.06.2021 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_2 .

Майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застраховані приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» за полісом № ЕР 201590594 (далі Договір-2). Франшиза 0 грн.

Відповідно до виставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» рахунку-фактури від 25.05.2021 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 107970,19 грн.

Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено страхові акти, за якими до виплати підлягає 107095,19 грн.

Позивач перерахував страхувальнику 107095,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.05.2021.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.07.2021 про сплату 107095,19 грн страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, в цьому випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механізми, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зміст цієї статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача шкоди (суброгація).

Згідно з позицією Верховного Суду (постанови № 910/20199/17 від 01.06.2018, № 910/5092/17 від 14.05.2018 та № 922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:

- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);

- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);

- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);

- не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);

- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.

Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.

01.12.2021 відповідач склав страховий акт, в якому розпорядився виплатити товариству з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» 74305,00 грн страхового відшкодування, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

01.12.2021 відповідач перерахував позивачеві 74305,00 грн страхового відшкодування (платіжне доручення від 01.12.2021).

Обставини щодо настання у відповідача перед позивачем обов`язку з виплати 74305,00 грн страхового відшкодування, є такими, що визнаються сторонами.

Оскільки відповідач сплатив 74305,00 грн після звернення з позовом до суду, суд закриває провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Вирішуючи обґрунтованість вимог про стягнення 32790,19 грн, суд виходить з такого.

За приписами ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У розумінні цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір оціненої шкоди, який підлягає відшкодуванню, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Таким документом є звіт про оцінку майна, який у цьому випадку, є допустимим доказом (ст. 77 ГПК України).

Доведення цієї обставини, відповідно до ст. 74 ГПК України, покладається на позивача як на особу, яка посилається на розмір заподіяної шкоди. Позивач не надав суду звіт про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності, про те, що розмір заподіяної шкоди складає 107095,19 грн, що свідчить про недоведеність ним настання у відповідача обов`язку зі сплати різниці між визнаною останнім шкодою, та задекларованою позивачем. А тому вимоги про стягнення 32790,19 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір з вимоги про стягнення 74305,00 грн підлягає поверненню позивачу, а з вимоги про стягнення 32790,19 грн покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити товариству з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» у позові до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 32790,19 грн.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 74305,00 грн боргу.

Повернути товариству з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (проспект Бандери Степана, 22, м. Київ, 04073, код 36086124) з Державного бюджету України 1574,98 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун