Рішення № 10476737, 25.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                 Справа № 9/129пд.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "КАПРІ", м. Стаханов Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі Алчевської філії АТ "Місто Банк", м. Алчевськ Луганської області

про визнання недійсним пункту договору

в присутності представників:

від позивача –не прибув,

від відповідача –Стороженко С.І., дов. № 5999 від 26.11.09

в с т а н о в и в:

позивач, ПП "КАПРІ", звернувся з позовом, у якому просить визнати недійсним пункт 4.2 договору про надання кредиту на умовах овердрафту по поточному рахунку № 04122006-О від 04.12.06, укладеного між позивачем та відповідачем, ПАТ "Місто Банк" в особі Алчевської філії (далі –Банк).

Відповідач, Банк, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві за № 95/10, суть яких зводиться до наступного.

Ш          На порушення кредитного договору та додаткової угоди № 5 до нього позивачем не здійснено повного повернення кредитних коштів, що підтверджується виписками з його особових рахунків, тому починаючи з 07.01.09 заборгованість за кредитним договором є простроченою і Банк з цієї дати на підставі п. 4.2 розпочав нарахування відсотків на суму заборгованості за кредитом у розмірі подвійної ставки.

Ш          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ш          За правилом ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору, як наслідок порушення зобов'язання, допускається за згодою сторін.

Така згода була досягнута сторонами спірного кредитного договору, про що свідчить погоджена редакція п. 4.2 цього договору, який підписаний сторонами у добровільному порядку.

В обгрунтування вимоги позивач посилається на факт укладання ним договору про надання кредиту на умовах овердрафту по поточному рахунку № 04122006-О від 04.12.06 з Банком, за яким Банк зобов'язався надавати грошові кошти в кредит на умовах повернення, строковості, платності шляхом сплати з поточного рахунку позивача в межах ліміту, визначеного договором.

Разом з тим, спірним пунктом 4.2 вказаного договору встановлено право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку в разі непогашення кредиту у строк, який визначений пп. 1.1.2 цього договору, у такому випадку відсотки на суму заборгованості по кредиту нараховуються у розмірі подвійної ставки, вказаної в п. 1.1.3 договору за період фактичної прострочки. При цьому сплата відсотків не звільняє від оплати неустойки (штрафу, пені).

Позивач вважає, що ця умова кредитного договору щодо права Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки є нікчемною з дати укладення цього договору і не створює для сторін угоди юридичних наслідків, а тому процентна ставка за договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов сторонами договору.

Ця позиція обґрунтовується позивачем наступним.

Ш          Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІІІ передбачене право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі.

Ш          Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які сталися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Ш          Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ш          Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у визнанні спірного договору недійсним в частині умов, визначених пунктом 4.2 договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку в разі непогашення кредиту в обумовлений строк.

Судом встановлено, що між позивачем та Банком було укладено договір про надання кредиту на умовах овердрафту по поточному рахунку № 04122006-О від 04.12.06 (а.с. 10 –13), за яким Банк зобов'язався надавати грошові кошти в кредит на умовах повернення, строковості, платності шляхом сплати з поточного рахунку позивача в межах ліміту, визначеного договором.

Спірним пунктом 4.2 вказаного договору встановлено право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку в разі непогашення кредиту у строк, який визначений пп. 1.1.2 цього договору, у такому випадку відсотки на суму заборгованості по кредиту нараховуються у розмірі подвійної ставки, вказаної в п. 1.1.3 договору за період фактичної прострочки. При цьому сплата відсотків не звільняє від оплати неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи і змісту спірного договору, при укладенні цього правочину сторони виявили свою волю як рівні в праві, без будь-якого впливу, примусу. Рівність сторін і свобода в укладенні договору –один із основних принципів цивільного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України пов’язує недійсність договору, як одного з видів правочинів. Проте, дослідження судом матеріалів справи не виявило в спірному договорі порушень вимог, викладених у ст. 203 ЦК України, що є ознакою правомірності цих правочинів.

По-перше, право Банку змінювати розмір відсотків в разі непогашення кредиту у строк, який визначений пп. 1.1.2 цього договору, та відсотків на суму заборгованості по кредиту, передбачене пунктом 4.2 цього договору, відповідає волевиявленню сторін при укладенні договору.

По-друге, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - зміна умов зобов'язання.

По-третє, нормою ч. 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна умов договору, як наслідок порушення зобов'язання, допускається за згодою сторін.

Така згода була досягнута сторонами спірного кредитного договору, про що свідчить погоджена редакція п. 4.2 цього договору, який підписаний сторонами у добровільному порядку.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову щодо визнання недійсним пункту 4.2 договору про надання кредиту на умовах овердрафту по поточному рахунку № 04122006-О від 04.12.06, укладеного між позивачем, ПП "Капрі", код 32787331, та відповідачем, ПАТ "Місто Банк" в особі Алчевської філії, код 26349906, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               А.Г.Ворожцов