Ухвала суду № 104762483, 10.06.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2799/22

Провадження № 1-кс/461/2152/22

УХВАЛА

Іменем України

10.06.2022 слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Бобика Д., за участю представника заявника Гельо С.Б., слідчого Заболоцького О., прокурора Леськіва А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові скаргу адвоката Гельо Степана Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Гельо С.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до слідчого судді із скаргою, в якій просить зобов`язати слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №12022140000000151 від 27.04.2022 за ч.3 ст.358 КК України повернути володільцю майна ОСОБА_1 вилучений в ході проведення обшуку від 06-09.05.2022, а саме: гуманітарний вантаж 288 мішків, серед яких 144 мішків із одягом, 144 мішків із взуттям, загальною масою 7 604,5 кг.

В обґрунтування скарги покликається на те, що слідчим СУ ГУНП у Львівській області Заблоцьким О.В. 06-09.05.2022, на підставі ухвал слідчого судді Галицького районного суду м.Львова, проведено обшук транспортних засобів, в ході яких серед іншого вилучено гуманітарний вантаж: одяг та взуття (288 мішків, серед яких 144 мішків із одягом, 144 мішків із взуттям з яких 87 мішків із взуттям марки Ессо, та товаросупровідні документи на даний гуманітарний вантаж (СМR, декларацію). Заявник зазначив, що 11.05.2022 звертався до слідчого та прокурора з письмовим клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, однак отримав постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання, датовану 18.05.2022. Заявник стверджує, що вказана постанова є необґрунтованою, суперечить вимогам процесуального закону, а вилучене під час обшуку майно - гуманітарний вантаж, підлягає негайному поверненню. Просить скаргу задоволити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу уточнив, зокрема зазначив, що просить слідчого суддю скасувати постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання від 18.05.2022 та просить повернути гуманітарний вантаж його володільцю.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечили, пояснили, що вилучені в ході проведення обшуків речі та документи є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Окрім того, надали до суду копію постанови прокурора про визначення підслідності даного кримінального провадження за слідчим відділом №1 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області.

Заслухавши пояснення представника заявника, а також думку слідчого та прокурора, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Статтею 24 КПК Українивизначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом СУ Головного управління Національної поліції у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022140000000151від 27.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

У даному кримінальному провадження 29.04.2022 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова у справі №461/2035/22 винесено ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУ НПу Львівськійобласті ЗаболоцькогоО.В.про проведенняобшуку укримінальному провадженні №12022140000000151від 27.04.2022 задоволено, надано дозвіл на проведення обшуку в напівпричепі марки «Krone», моделі «SDP-27», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою відшукання та вилучення документів на підставі яких було ввезено гуманітарний вантаж на територію України, зокрема митну декларацію типу CMR, де отримувачем є благодійна організація «Львів Волонтер», декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою та вантажу, який був ввезений на територію України згідно декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою зокрема медикаменти, туалетний папір, памперси, продукти харчування, одяг та взуття.

З протоколу обшуку вбачається, що слідчим СУ ГУ НП у Львівській області Заблоцьким О.В. 06.05.2022 проведено обшук транспортних засобів, в ході якого, серед іншого вилучено гуманітарний вантаж, а саме: одяг та взуття (288 мішків, серед яких 144 мішків із одягом, 144 мішків із взуттям з яких 87 мішків із взуттям марки Ессо.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 11.05.2022 звертався до слідчого та прокурора з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, що підтверджується копією клопотання.

Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Заболоцького О. від 18.05.2022 у задоволенні клопотання адвоката Гельо С.Б. про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12022140000000151від 27.04.2022 відмовлено.

Процесуальні рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, яка за змістом та послідовністю викладу, повинна відповідати вимогам ч. 5 ст.110 КПК Україниі зокрема, мотивувальна частина постанови має містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цьогоКодексу.

Постанова слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Заболоцького О. від 18.05.2022 обґрунтована тим, що ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку надано дозвіл на вилучення документів, одягу та взуття, а тому таке не являється тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Також, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Так, у своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, судовим розглядом встановлено, що слідчим органом здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022140000000151від 27.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, тобто за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в кримінальному провадженні №12022140000000151від 27.04.2022 жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, при розгляді даної скарги враховує той факт, що володілець майна ОСОБА_1 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, вилучене в ході проведення обшуку майно є гуманітарним вантажем та необхідне для задоволення потреб армії та населення у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, одяг та взуття не можуть містити ознак підроблення у розумінні ст.358 КК України, а також враховуючи право особи мирно володіти своїм майном, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Покликання слідчого та прокурора в судовому засіданні на те, що підслідність даного кримінального провадження визначено за слідчим відділом №1 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, відтак дана скарга не підлягає розгляду у Галицькому районному суді м.Львова, слідчим суддею не приймається до уваги, оскільки заявником в даному випадку оскаржується постанова слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Заболоцького О. від 18.05.2022 про відмову у задоволенні клопотання.

Враховуючи вищенаведене,слідчий суддядійшов висновку,що скарга адвоката Гельо Степана Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого та зобов`язання до вчинення дій підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2,7, 16, 24,100, 167,168, 169,234, 236, 303,306,307,309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Гельо Степана Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування постанови та зобов`язання до вчинення дій задоволити.

Скасувати постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання від 18.05.2022.

Зобов`язати слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №12022140000000151 від 27.04.2022 повернути ОСОБА_1 вилучений в ході проведення обшуку від 06-09.05.2022 гуманітарний вантаж в кількості 288 мішків, серед яких 144 мішків із одягом, 144 мішків із взуттям, загальною масою 7 604,5 кг.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя Зубачик Н.Б.