Рішення № 10476163, 18.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/14218.05.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервус»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно –інвестиційна компанія «ДВС»

про                    стягнення 50748,70грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Березяк І.Р.

від відповідача –не з’явилися

У судовому засіданні 18.05.2010 року за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервус» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно –інвестиційна компанія «ДВС»на користь Позивача 50748,70 грн. заборгованості (31000,00грн. –основного боргу, 13388,79грн. –три проценти річних, 6359,91гн. –інфляційного збільшення суми боргу)заборгованості за Договором купівлі –продажу №38 від 20.05.2008 року та Договором купівлі –продажу №11/06 від 11.06.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору купівлі –продажу №38 від 20.05.2008 року та Договором купівлі –продажу №11/06 від 11.06.2008 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервус»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно –інвестиційна компанія «ДВС», останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 29.03.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/142.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2010 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні через неявку відповідача.

19.04.2010 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 55081,80грн(31000,00грн. –основного боргу, 16853,89грн. –три проценти річних, 7227,91гн. –інфляційного збільшення суми боргу)заборгованості за Договором купівлі – продажу №38 від 20.05.2008 року та Договором купівлі –продажу №11/06 від 11.06.2008 року.

Відповідач в жодне із судових засідань не з’явився, відзив на позовну заяву та доказів спростування викладених в позовній заяві доводів позивача не надав, про причину нез’явлення господарський суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервус» - Продавець (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно –інвестиційна компанія «ДВС»- Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір купівлі –продажу №38, за умовами якого, Позивач продає, а Відповідач купує товар –орієнтовно стружкові плити (OSB), та зобов’язується сплатити за товар в асортименті, кількості відповідно до заявок Відповідача за цінами, що погоджені Сторонами. Позивач зобов’язується поставляти товар у точній відповідності із заявкою, поданою Відповідачем, та Специфікацією.(далі-Договір -1 (належним чином засвідчена копія договору наявна у справі).

11 червня 2008 року Позивач та Відповідач уклали Договір купівлі –продажу №11\06,за умовами якого, Позивач продає, а Відповідач купує товар –орієнтовно стружкові плити (OSB) згідно специфікації, та зобов’язується оплатити за товар покупцю за цінами, що погоджені Сторонами у відповідних рахунках –фактурах на кожну конкретну партію Товару, згідно з умовами цього Договору.(далі-Договір-2 (належним чином засвідчена копія договору наявна у справі)

На виконання умов Договору -2 Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 47520,00грн., що підтверджується видатковою накладною №С-00000153 та Специфікацією №8 від 09.10.2008 року які скріплені підписами та печатками сторін(належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до п.5 Специфікації №8 від 09.10.2008 року, яка є невід’ємною частиною Договору-2, Відповідач зобов’язаний був провести оплату за поставлений товар у термін п’яти банківських днів по факту отримання товару на свій склад.

В порушення умов Договору, оплата за переданий Товар Відповідачем здійснювалась неповному обсязі.

Таким чином, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 31000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 року –01.04.2010 роки, підписаного та завіреного печатками сторін(копія наявна у матеріалах справи).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору-2, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене, стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 31000,00грн. вважається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у заяві про уточнення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 7227,91 грн. інфляційних нарахувань та 16853,89 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з 55081,80грн(31000,00грн. –основного боргу, 16853,89грн. –три проценти річних, 7227,91гн. –інфляційного збільшення суми боргу) визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 550,82 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервус»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно –інвестиційна компанія «ДВС»(04210, м. Київ, вул.. Тимошенка,33/35, кв. 46, код ЄДРПОУ 33742506), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сервус»(82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. П. Орлика,24, р/р 26000101413001 в АТ «Укрінбанк», МФО 325785) 31000(тридцять одна тисяча)грн. 00коп – основного боргу, 16853(шістнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят три)грн. 89коп. -3% річних, 7227(сім тисяч двісті двадцять сім)грн.91коп. –індексу інфляції, 550(п’ятсот п’ятдесят) грн82 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання: 25.05.2010