Рішення № 10475798, 20.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/50420.05.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПО ХОЛДИНГ"

про стягнення боргу 187 814,00 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.,

Представники:

від позивача Протасов С.В. –дов. № б/н від 04.02.2010 р.

від відповідача Стеценко Г.М. –дов. № б/н від 10.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПО ХОЛДИНГ" 187814,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач-підрядник вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання за договором підряду в частині оплати виконаних і прийнятих проектувальних робіт.

13.11.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/504, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії.

Ухвалами Господарського суду міста Києва розгляд справи неодноразово відкладався, через невиконання відповідачем вимог ухвал Господарського суду міста Києва та був призначений на 20.05.10.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.10 продовжено строк вирішення спору у справі 13/504.

В судових засіданнях представник позивача подавав заяви про уточнення позовних вимог та у останній просив стягнути з відповідача 148436,00 грн. основної заборгованості та 41434,05 грн. пені.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві з посиланням на умови договору та приписи законодавства.

Представник відповідача надав пояснення по справі у яких заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на не підписання відповідачем акту виконаних робіт та відсутність у відповідача зобов’язання щодо оплати вартості виконаних та прийнятих робіт.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.04.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" (надалі "Позивач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬПО ХОЛДИНГ" (надалі "Відповідач") було укладено Договір № 1004 на виготовлення проектної продукції.

Відповідно до умов Договору №1004 від 01.04.08 (надалі Договір) позивач зобов’язувався за дорученням відповідача виконати роботи по розробці проектно-кошторисної документації згідно із завданням на проектування по об’єкту «Улаштування керованих дорожніх знаків та інформаційних табло зі змінною інформацією на магістральних дорогах м. Києва», а відповідач зобов’язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до умов договору між сторонами виникли правовідносини проектного підряду.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

На виконання умов договору Позивачем здійснено роботи на загальну суму 398436,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією акту здачі-приймання проектної продукції № 4 по договору № 1004. Договір № 1004 та акт здачі-приймання проектної продукції № 4 по договору № 1004 підписані керівниками підприємств та та скріплені відповідними печатками позивача та відповідача.

Відповідно до п. 2.3 договору перерахування відповідачем проводяться в термін не пізніше 10 банківських днів після пред’явлення акту на виконані роботи.

Позивач зазначає, що акт був підписаний сторонами 28.11.08, відповідач заперечує проти зазначеної дати та підписання цього акту взагалі.

Суд встановити дату підписання акту не має можливості, оскільки у копії акту №4 виконаних робіт доданому до позовної заяви була відсутня дата його підписання, а у оригіналі наданому у судовому засіданні була встановлена дата 28.11.09. Від дачі пояснень директор відповідача двічі ухилявся, не повідомивши суд про поважність такої процесуальної поведінки, чим виявив неповагу до суду та спричинив затягування строків вирішення спору. Однак слід зазначити, що позивачем на адресу відповідача була направлена 08.05.09 претензія про сплату боргу, яка була отримана відповідачем 12.05.09, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення. Починаючи з 13.05.09 відповідачем було погашено частину заборгованості у сумі 250000,00 грн. Оскільки відповідачем було погашено частину заборгованості за договором № 1004, то відповідачем визнається наявність зобов’язання за договором № 1004 та це є доказом прийняття виконаних робіт. Таким чином, суд вважає датою виникнення зобов’язання саме 13.05.10 коли було проведено першу оплату по договору № 1004 відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 1, 3 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В силу положень статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Вказане положення повністю кореспондується з нормами ст. 218 ГК України. Частина друга вказаної статті прямо передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, то за таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 148436,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання з оплати виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 41434,05 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості прийнятих підрядних робіт, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань, визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та починаючи з 13.05.09 в сумі 16372,69 грн. в розрахунку суду.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПО ХОЛДИНГ" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, оф. 109; код ЄДРПОУ 34615995), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 7; код ЄДРПОУ 35671118) 148436 (сто сорок вісім тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 16372 (шістнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 69 коп. пені, 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяІ.Д. Курдельчук