Рішення № 10475713, 27.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 р. Справа № 15/30 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон", вул. Дибенка, 6, м. Севастополь, 99028,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра", вул. Чорновола, 103, м. Івано-Франківськ, 76005,

про стягнення коштів в сумі 1103684 грн. 77 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Соболик О.В. - представник, довіреність № 38/03 від 19.03.2010 року,

від відповідача Максимик Р.Б. - представник, довіреність № 70/10 від 25.03.2010 року,

встановив:

                    товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон"

звернулося в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра" про стягнення коштів в сумі 1068287 грн. 67 коп., з яких: 1000000 грн. основного боргу, 15287 грн. 67 коп. 3 % річних та 53000 грн. інфляційних втрат.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору комісії № 32/08 Б від 31.07.2008 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 1000000 грн., а відповідач не виконав свої зобов"язання згідно умов договору, окрім цього не повернув отримані кошти.

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2010 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2010 року.

                    Ухвалою суду від 25.03.2010 року відкладено розгляд справи на 29.04.2010 року.

                    Ухвалою суду від 29.04.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 20.05.2010 року.

                    Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2010 року підтвердив заяву про збільшення позовних вимог вх. № 4086 від 18.05.2010 року, просить стягнути з ТзОВ "Фінансова компанія "Декра" на користь ТзОВ "КУА "Парангон" кошти в сумі 1000000 грн. основного боргу, 81000 грн. інфляційних втрат та 22684 грн. 77 коп. 3% річних, надав заперечення на клопотання ТзОВ "Фінансова компанія "Декра" щодо розстрочки заборгованість на 12 місяців та відстрочки заборгованість на 6 місяців, просить відмовити в задоволені клопотання.

                    З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив клопотання і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.

                    В судовому засіданні 20.05.2010 року оголошено перерву до 27.05.2010 року.

                    Представник позивача, в судовому засіданні 27.05.2010 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору комісії № 32/08 Б від 31.07.2008 року, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 1000000 грн. заборгованості та 81000 грн. інфляційних втрат, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, 22684 грн. 77 коп. 3% річних, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, покласти на відповідача понесені судові витрати. Просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про реструктуризацію заборгованості на 12 місяців та її відтермінування на 6 місяців.

                    Представник відповідача, в судовому засіданні 27.05.2010 року, та у відзиві на позов фактично визнає позовні вимоги в сумі 1000000 грн., просить реструктуризувати заборгованості на 12 місяців та відтермінувати сплату реструктуризованої заборгованості на 6 місяців, окрім цього просить суд не стягувати інфляційні втрати та 3% річних.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    31.07.2008 року між ТзОВ "КУА "Парангон" (Комітент) та ТзОВ "Фінансова компанія "Декра" (Комісіонер) укладено договір комісії № 32/08 Б (далі Договір), предметом якого є укладення угод по купівлі цінних паперів у третіх осіб.

                    Згідно п.п. 1.1. Договору відповідач зобов'язався від свого імені в інтересах та за рахунок позивача протягом терміну дії Договору укладати угоди по купівлі оговорених цінних паперів у третіх осіб.

                    Як вбачається з п. 1.12. укладеного сторонами Договору загальна вартість акцій, що придбаваються становить 1000000 грн.

                    На виконання умов Договору, позивачем 01.08.2008 року перераховано на поточний рахунок відповідача 690000 грн. та 04.08.2008 року перераховано 310000 грн., а всього - 1000000 грн. (а.с. 15, 16).

                    У відповідності до п. 1.3. Договору відповідач зобов'язався придбати цінні папери на протязі 365 календарних днів з дати отримання грошових коштів у відповідності до умов Договору, тобто до 04.08.2009 року.

                    Згідно п. 2.3. Договору комітент має право вимагати надання звіту про стан виконання Договору. Комісіонер зобов'язаний представити такий звіт комітенту на протязі трьох робочих днів.

                    Позивач листом від 13.07.2009 року № 219/07 (а.с. 17) вимагав надати звіт про стан виконання договору.

                    Відповідно до п. 3.4. Договору в разі виникнення обставин, що перешкоджають виконанню Договору, кожна сторона якій стало відомо про такі обставини, повинна попередити іншу сторону про такі обставини на протязі п'яти робочих днів. Але про такі обставини відповідач не попереджав. Тільки після вимоги позивача про надання звіту відповідач повідомив про складну ситуацію стосовно виконання умов Договору.

                    Строк виконання Договору закінчився 04.08.2009 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх обов'язків за Договором не виконав.

                    Згідно п. 3.6. Договору договір вважається виконаним комісіонером з моменту зарахування цінних паперів, що є предметом Договору на рахунок комітенту в реєстратора/зберігача. Про виконання договору сторони складають акт виконаних робіт за договором.

                    Однак, жодні цінні папери, які є предметом цього договору на рахунок не зараховані, акт сторонами не складений, відповідачем не надані документи в підтвердження виконання договору комісії.

                    Згідно п. 1.3. Договору у випадку, якщо комісіонер не встигне придбати зазначену в Договорі кількість цінних паперів сторони можуть продовжити строк виконання договору. У випадку, якщо Сторони не дійдуть згоди про продовження дії Договору, комісіонер зобов'язується повернути залишок невикористаних коштів комітента на протязі десяти календарних днів з дня закінчення строку виконання Договору.

                    Сторони не дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору. Жодної додаткової угоди про продовження дії Договору сторони не укладали. Таким чином, відповідач повинен був повернути грошові кошти в сумі 1000000 грн. до 14.08.2009 року.

                    Відповідач не повернув кошти в указаний термін. Позивач звернувся до відповідача з претензією № 295/08 від 28.08.2009 року (а.с. 22) з вимогою повернути грошові кошти, яку останнім залишено без розгляду.

                    Відповідно до ст.ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Суттєвою ознакою договору комісії є наступне: він є двостороннім, консенсуальним, відплатним, (ч. 5 ст. 626 ЦК, ст.ст. 903 1013, 1020 ЦК), особистим, що підтверджується правом кожної із сторін договору відмовитися від нього в односторонньому порядку (ст. ст. 1025, 1026 ЦК), може бути строковим або безстроковим (ст. 1012 ЦК).

                    Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, сторонами договору комісії виступають комісіонер і комітент, а предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачають вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, що мають особистий характер. Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера. Предмет може бути звужений умовами договору комісії. Договір може бути укладений із зазначенням або без зазначення території його виконання, із зобов'язанням комітента не надавати третім особам права вчиняти в його інтересах і за його рахунок правочини, вчинення яких доручено комісіонерові, або без такого зобов'язання, з умовою чи без умов щодо асортименту товарів, які є предметом договору комісії.

                    Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

                    Основні вимоги щодо діяльності торговців, основні обов'язки торговців встановлені Правилами (Умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, які затверджено рішенням ДКЦПФР від 12.12.2006 року № 1449.

                    Згідно п.п. 1, 3 розділу 16 Правил - торговець зобов'язаний проводити періодичну звірку даних реєстру щодо фактичної наявності грошових коштів і цінних паперів на рахунках клієнтів (контрагентів) та власних рахунках торговця. Звірка наявності грошових коштів проводиться торговцем не рідше одного разу на місяць.

                    Згідно п.п. "г" п. 10 розділу 13 Правил - торговці не мають права: використовувати грошові кошти та цінні папери клієнтів для здійснення власних операцій або операції в інтересах інших клієнтів, або як забезпечення, якщо інше не передбачено законодавством.

                    На час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1000000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

                    Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    За порушення взятих на себе зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 81000 грн. інфляційних втрат, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, та 22684 грн. 77 коп. 3% річних, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року.

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Доказів сплати заборгованості в сумі 1103684 грн. 77 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

                    За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів згідно умов договору комісії № 32/08 Б від 31.07.2008 року, в сумі 1000000 грн. основного боргу, 81000 грн. інфляційних втрат, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, 22684 грн. 77 коп. 3% річних, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Суд приходить до висновку, що зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява про розстрочку виконання рішення суду повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю.

          До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

          Окрім того законодавством не передбачено одночасне застосування як відстрочки так і розстрочки виконання рішення суду.

          Суд, розглянувши зазначену заяву відповідача про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду, врахувавши пояснення представника боржника, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, прийшов до висновку про відмову боржнику у задоволенні вказаної заяви, у зв’язку з тим, що несвоєчасне повернення стягувачеві коштів, призводить до значного погіршення матеріального становища підприємства –стягувача.

          Що стосується обставин, викладених у клопотанні відповідача щодо не стягнення 3 % річних та індексу інфляції, вони є необгрунтованими та безпідставними, оскільки суперечать умовам укладеного між сторонами Договору та приписам ст. 1015 ЦК України, згідно якої за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером).

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 11036 грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1011, 1012, 1015, 1022 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон", вул. Дибенка, 6, м. Севастополь, 99028, (ідентифікаційний код 34464724), до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра", вул. Чорновола, 103, м. Івано-Франківськ, 76005, (ідентифікаційний код 24685310), про стягнення коштів, задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Декра", вул. Чорновола, 103, м. Івано-Франківськ, 76005, (ідентифікаційний код 24685310), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон", вул. Дибенка, 6, м. Севастополь, 99028, (ідентифікаційний код 34464724), 1000000 грн. (один мільйон грн.) основного боргу згідно умов договору комісії № 32/08 Б від 31.07.2008 року, 81000 грн. (вісімдесят одну тисячу грн.) інфляційних втрат, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, 22684 грн. 77 коп. (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 77 коп.) 3% річних, за період з 15.08.2009 року по 16.05.2010 року, 11036 грн. 85 коп. (одинадцять тисяч тридцять шість грн. 85 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні заяви відповідача про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя Деделюк Б. В.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 01.06.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 01.06.10