Рішення № 104755754, 14.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4397/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1266- VIII від 24.12.2021 року «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого, селянського господарства»;

зобов`язати Дальницьку сільську раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5123781400:01:001:1182.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.12.2021 року вона звернулась повторно з клопотанням до Голови Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у розпорядженні Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області і не надані у власність, не знаходяться ні в чиєму користуванні (є землями запасу) згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права та земельну ділянку. До клопотання додавались - графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії документа, що посвідчує особу і копія реєстраційного номера облікової картки платника, а також інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та копія рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/15544/21 від 01.11.2021 року.

24.01.2022 року ОСОБА_1 отримала рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1266- VIII від 24.12.2021 року, яким відмовлено в задоволенні її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що у бажаному місці розташування з цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства» відсутня земельна ділянка, задовольнити заяву немає можливості.

Позивач стверджує, що обставина, яку відповідач вказує як підставу для відмови у наданні дозволу - що за межами населеного пункту с. Доброолександрівська на території Дальницької сільської ради, Одеського (колишня назва Овідіопольського) району, Одеської області відсутня земельна ділянка в межах розміру, у бажаному місці розташування з цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства» не доводить наявність тих обов`язкових умов, з якими законодавець пов`язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На переконання позивача, рішення відповідача про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, є незаконним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства України, а також має негативні наслідки для позивача та порушує її конституційні права

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого з позовними вимогами Дальницька сільська рада не погоджується, в обґрунтування якого представник відповідача зазначив, що на адресу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області вдруге надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради, Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки: 5123781400:01:001:1182, з додатками, відповідно до вимог діючого законодавства та посиланням на рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/15544/21 від 28.08.2021 року про зобов`язання розглянути повторно заяву з урахуванням висновків суду.

Представник відповідача зазначає, що дана заява була розглянута Постійно діючою депутатською комісією з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, надана пропозиція: «Відмовити в зв`язку з тим, що за межами населеного пункту с. Доброолександрівка на території Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області відсутня земельна ділянка в межах розміру, що зазначається заявницею, у бажаному місці розташування цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства» та передана на розгляд чергової сесії Дальницької сільської ради.

24 грудня 2022 року на XII сесії VIII скликання Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області була розглянута заява гр. ОСОБА_1 та прийняте рішення за №1266-VIII. яким у задоволені заяви було відмовлено в зв`язку з тим, що за межами населеного пункту с. Доороолександрівка на території Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області відсутня земельна ділянка в межах розміру, що зазначається заявницею, у бажаному місці розташування цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства».

Також представник відповідача вказує, що позивач (заявник) вказуючи, що вона має намір та просить дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність, до заяви додавала графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме частка від земельної ділянки загальною площею 3,7786 га за кадастровим номером 5123781400:01:001:1182, що також підтверджується позивачем та є посилання на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9900589082022 від 17.02.2022 року та на інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.02.2022 року. Вказані обставини дають можливість зробити висновок, що бажане місце розташування земельної ділянки, це є частина сформованої земельної ділянки, з визначеними межами та цільовим призначенням. Нормами діючого законодавства не передбачено можливість розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність із іншої сформованої земельної ділянки.

Також дані обставини вказують на ті обставини, що оскаржуване рішення сільської ради є цілком правомірним, законним, обґрунтованим та прийняте в межах діючого законодавства, оскільки заява була розглянута в місячний термін на черговій сесії ради відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відмовлено в межах норми ч. 7 с ті 18 Земельного кодексу України, а посилання позивача на незаконні підстави відмови є необґрунтованими.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій заперечення відповідача, викладені у відзиві вважає необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 09.03.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Вказаною ухвалою судом витребувано у відповідача по справі - Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, але не виключно заяви позивача з доданими до неї додатками.

Ухвалою суду від 04.05.2022 року частково задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для надання витребуваних документів до припинення режиму воєнного стану та продовжено строк для надання витребуваних доказів до 17.05.2022 року.

17.05.2022 року за вх. №16560/22 від представника відповідача надійшли витребувані докази.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 27.03.2021 року звернулась з клопотанням до Голови Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у розпорядженні Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області і не надані у власність, не знаходяться ні в чиєму користуванні (є землями запасу) згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права та земельну ділянку. До клопотання додавались - графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії документа, що посвідчує особу і копія реєстраційного номера облікової картки платника, а також інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

19.08.2021 року позивач отримала рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 543- VIII від 28.04.2021 року, яким відмовлено в задоволенні її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку, відсутня містобудівна документація, а саме план зонування та/або детальний план території.

ОСОБА_1 26.08.2021 року звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №543-VIII від 28.04.2021р., зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Одеський окружний адміністративний суд від 01.11.2021 року по справі 420/15544/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено визнати протиправним та скасувати рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області №543- VIII від 28.04.2021р. «Про розгляд клопотання громадянки ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»; зобов`язано Дальницьку сільську раду Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.03.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків суду.

Позивач 14.12.2021 року звернулась повторно з клопотанням до Голови Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у розпорядженні Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області і не надані у власність, не знаходяться ні в чиєму користуванні (є землями запасу) згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права та земельну ділянку.

До клопотання додавались - графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії документа, що посвідчує особу і копія реєстраційного номера облікової картки платника; інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку; копія рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/15544/21 від 01.11.2021 року.

Рішенням Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1266- VIII від 24.12.2021 року, яким розглянувши клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Доброолександрівка на території Дальницької сільської ради, перевіривши усі надані заявником документи, заслухавши пояснення землевпорядника Дальницької сільської ради, керуючись вимогами ч. 2, 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України, ст. 122 Земельного Кодексу України, у зв`язку з тим, що за межами населеного пункту с. Доброолександрівка на території Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області відсутня земельна ділянка в межах розміру, що зазначається заявницею, у бажаному місці розташував з цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства» вирішено у задоволенні клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства відмовити.

Позивач вважає, що рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.ч.10-11 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.6 ст.186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №545/808/17, від 24.04.2018 по справі №814/1961/17, від 02.02.2021 по справі №420/3294/19.

Крім того, ст.79-1 ЗКУ визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч.6 ст.79-1 ЗКУ формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Частиною 7 ст.79-1 ЗКУ встановлено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій»:

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС/КАС України від 04 травня 2020 року по справі №802/1539/17-а, адміністративне провадження №К/9901/27888/18.

Як вже вказано вище, системний аналіз змісту ч.7 ст.118, ч.9 ст.118, ч.8 ст.186 Земельного кодексу України засвідчує формальну вичерпність кола підстав як для вчинення владним суб`єктом волевиявлення у формі відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і для вчинення владним суб`єктом волевиявлення у формі відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Саме такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.10.2018р. по справі №806/1316/18.

Між тим, з огляду на правові висновки постанов Верховного Суду від 18.10.2018р. по справі №806/1316/18, від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а, від 27.11.2019р. по справі №671/464/17, від 25.04.2018р. по справі №461/2132/17, від 31.07.2019р. по справі №472/1286/17-ц, від 11.09.2019р. по справі №472/1284/17-ц, від 04.05.2020р. у справі №802/1539/17-а поряд з прямо передбаченими законом формальними підставами для правомірного вчинення відмови органом публічної адміністрації можуть також використовуватись і суміжні причини, котрі унеможливлюють прийняття позитивного рішення на користь зацікавленої приватної особи, а саме: істотні недоліки матеріалів звернення, об`єктивна потреба віддання переваги публічним інтересам суспільства чи одного із претендентів тощо.

Тому під легальними підставами для вчинення владним суб`єктом правомірного управлінського волевиявлення у формі відмови слід розуміти, зокрема: 1) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; 2) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів; 3) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів; 4) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам іншої містобудівної документації; 5) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; 6) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів; 7) істотні недоліки матеріалів звернення; 8) потреба у віддані пріоритету публічному інтересу суспільства чи іншого учасника суспільних відносин; 9) намір заявника - громадянина одержати у власність земельну ділянку за рахунок вже сформованого об`єкта цивільного обороту (існуючої земельної ділянки з конкретним кадастровим номером) поза межами процедури за ст.79-1 Земельного кодексу України; 10) припинення відповідного суб`єктивного права громадянина за рахунок використання у минулому тощо.

Верховний Суд у своїх рішеннях від 03.10.2019 року по справі №823/1172/17, від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 12.03.2020 року дійшов висновку, що виходячи з аналізу положень ч.5-10 ст.79-1 ЗКУ підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Таким чином, у залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин він повинен дотриматися відповідної процедури та надати відповідні заяви та документи.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року по справі №815/4257/16 згідно ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

У даному рішенні Верховний суд вказав, що оскільки об`єктом звернення позивачів до відповідача було саме клопотання про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивачів.

Водночас, Верховний суд вважав, що те, що у відмові відповідач не роз`яснив позивачам порядок отримання спірних земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.

В той же час, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд не враховує висновки, викладені в постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі №0640/4182/18, оскільки обставини за яких суд вважав, що земельна ділянка на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер та за яких вважав, що звернення особи ґрунтується на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством не є аналогічними з обставинами у даній справі.

У справі №0640/4182/18 суд надавав оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови особі у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0330. При цьому щодо такої особи раніше було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, згідно з яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, та на замовлення даної особи було розроблено землевпорядну документація, яка пройшла державну експертизу у відповідача.

Як вже вказано судом, позивач звернулась до відповідача саме із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі мені безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,9 га, яка розташована на території Доброолександрівської сільської ради, Овідіопольського району, Одеської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у розпорядженні Дальницької сільської об`єднаної територіальної громади, не надані у власність і не знаходяться ні в чиєму користуванні.

Як вбачається з викопіювання з публічної кадастрової карти та відповідно до відомостей про земельну ділянку, позивачем обрано земельну ділянку з кадастровим номером 5123781400:01:001:1182, цільове призначення якої землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки 3,7786 га, місце розташування Одеська область, Овідіопольський район, Доброолександрівська сільська рада (за межами населеного пункту).

Отже, позивач має намір отримати у власність 1,90 га з 3,7786 га вже сформованої земельної ділянки, яка має кадастровий номер 5123781400:01:001:1182.

Суд зазначає, що фактично, правом обирати бажане місце розташування земельної ділянки при зверненні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку ст.118 Земельного кодексу України наділений саме ініціатор відповідного звернення.

Між тим, наведені судом норми ЗКУ встановлюють процедуру набуття громадянином права на земельну ділянку, яка включає у себе надання клопотання та додане до нього викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Таким чином, законом визначено, що позивач визначає місце розташування бажаної земельної ділянки. Відповідно, за вказаною земельною ділянкою суб`єкт владних повноважень вирішує питання у відповідності до вимог законодавства.

Тобто позивач, звертаючись із вищевказаною заявою подав її у спосіб, не визначений статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки в даному випадку має місце процедура щодо отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а не проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Підставою для прийняття спірного рішення у ньому вказано відсутність ділянки площею 1,90 га в обраному позивачем місці.

Зважаючи на те, що позивачем бажане місце розташування земельної ділянки визначено у вигляді частини вже сформованої ділянки, що має кадастровий номер та є більшою ніж та, на яку претендує позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380270, вул. Дружби, 126, с. Дальник, Овідіопольський район, Одеська область, 67842).

Суддя П.П. Марин

.