Рішення № 104755178, 14.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5770/21

Провадження № 2-а/344/17/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, заступника командира 3 роти 1 батальйону УПП в Львівській області Кліща Романа Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом, посилаючись на те, що постановою серії ЕАН№4011513 від 03.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення він визнаний винним в тому, що 03.04.2021 о 01год. 06хв. керуючи транспортним засобом ПЕЖО 206, д.н.з. НОМЕР_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування., чим порушив п. 2.1.а ПДР України. Відповідно до даної постанови, до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. При цьому, позивач просить скасувати дану постанову про адміністративне правопорушення, вказує на порушення поліцейським УПП порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, на переконання позивача поліцейський виніс оскаржувану постанову без повного, всебічного та об`єктивного вивчення обставин справи, також позивач вважає, що відсутні підстави підтверджені, належними доказами, що він вчинив адміністративне правопорушення, відсутня подія адміністративного правопорушення, постанова є необґрунтованою, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову подав суду відзив, до якого було долучено записи з місяця події.

Сторони будучи повідомленими про дату, час та місце судового засідання не прибули, свої позиції виклали у відповідних процесуальних документах, сторона позивача неодноразово прохала про перенесення розгляду справи, що розцінюється судом, як спроби подальшого затягування розгляду справи, а тому враховуючи вимоги КАС України щодо часових меж розгляду справ, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті за наявними доказами з постановленням рішення, враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі і диск марки «ALERUS» без жодних написів, який був поміщений у саморобний паперовий конверт та розміщеними на вказаному диску файлами 01345@2021040303035610 формату MP4 Video File тривалістю 15хв 00 с, 01345@2021040303185710 формату MP4 Video File тривалістю 15 хв 00с, 01345@2021040303335710 формату MP4 Video File тривалістю 07 хв 23с- записи із бодікамери поліцейського, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків і відповідних їм правовідносин.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН№4011513 від 03.04.2021 , винесеної заступником командира 3 роти 1 батальйону УПП в Львівській області Кліщем Р.І. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 20400 грн.

В оскаржуваній постанові вказується, що 03.04.2021 о 01год. 06хв. в м. Львів по вул. Стрийська,74 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ПЕЖО 206, номерний знак НОМЕР_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4ст.126 КупАП.

Так, з відомостей ЄДРСР вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 16.12.2020, яке набрало законної сили 28.12.2020 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. та позбавлено права керування строком на 1 рік (справа №466/8069/20, номер судового провадження 3/466/2967/20).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), що затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 N 1306 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом «а» пункту 2.1 ПДР України зобов`язано водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отож забороняється водіям керувати транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За рішенням суду від 16.12.2020, що набрало законної сили 28.12.2020 позивача було визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено штраф та позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік.

Стаття 129-1 Конституції України проголошує, що Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Наведене декларує обов`язковість судового рішення, що уособлює те, що таке рішення має бути виконано вчасно, відповідним чином і у повному обсязі.

Отож надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З даного приводу слід вказати наступне.

З матеріалів справи чітко та не двозначно випливає, що в проміжок часу з 01:03 год. 03.04.2021, як з`ясувалось після зупинки в автомобілі ПЕЖО 206, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, саме останній керував вказаним транспортним засобом перебуваючи на водійському сидінні, будучи пристебнутим паском безпеки та із увімкненим двигуном, при цьому будучи позбавленим за судовим рішенням права керувати транспортним засобом на один рік.

Наведене однозначно та безперечно спростовує твердження та посилання позивача про те, що він перебуває у автівці в якості пасажира.

Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

На переконання суду цих положень було дотримано, оскаржена постанова серії ЕАН№4011513 від 03.04.2021 відповідає в повній мірі передбаченим КУпАП вимогам, а матеріали справи свідчать про скоєння правопорушення позивачем.

В той же час суд підкреслює, що цинічне нехтування загальноприйнятими нормами і відверте невиконання позивачем судового рішення є неприпустимим у правовому полі демократичної держави, суд звертає особливу увагу на недопустимість такої поведінки в подальшому, адже позивач, як водій транспортного засобу, будучи позбавленим права керування проігнорував не лише вимоги Правил дорожнього руху України, хоча усі учасники дорожнього руху, мали право розраховувати на те, що позивач, буде зобов`язаний ці Правила виконувати, а не вчиняти дії, які можуть ускладнювати дорожній рух та/або створювати загрозу безпеці для інших учасників дорожнього руху чи зневажати встановленими заборонами та обов`язками, як це вчинив позивач.

Суд зазначає, що відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до ч.2 ст.90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача, які містяться у позові лише вказують на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Отож в даному конкрентному випадку судом констатується правомірність та законність зупинки автомобіля позивача та подальші дії після такої зупинки на законну вимогу поліцейського.

Жодних доказів, які б свідчили про не вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху чи підтверджували його покликання у позовній заяві при винесенні оскаржуваної постанови суду не надано.

За загальним правилом адміністративне стягнення - це захід примусу, що застосовуються уповноваженими органами, до осіб, винних у скоєнні адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що стороною відповідача повністю доведено наявність тих обставин, що зазначені у оскаржуваній постанові від 03.04.2021, а тому являються необґрунтованими доводи позивача про відсутність його вини у вчиненні порушень, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Оскаржувана постанова винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції частини 4 статті 126 КУпАП, а доводи позивача про не вчинення порушень вимог ПДР України суд вважає необґрунтованими та спростованими матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність постанови серії ЕАН№4011513 від 03.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. і про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскаржувана постанова не підлягає до скасування, є складена повноважною особою, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП, а приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до переконання про прийняття судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, відповідно до ч.4 ст.126, 251, 252 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя О.В. Шамотайло