Рішення № 104752903, 13.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2022 р.

Справа № 120/3266/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

08.04.2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Немирівської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, однак, відповіді так і не отримала, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.05.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що Немирівською міською радою розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на території Немирівської територіальної громади щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Зазначив, що 25.02.2022 року на офіційному сайті Немирівської міської ради розміщено проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, то відповідач зазначив, що така вимога, на його думку, є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом, в його дискреційні повноваження.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

05.05.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що проект рішення, який розміщений на сайті органу місцевого самоврядування, не породжує подальших правових наслідків для жодної особи, а є лише частиною виконання розпорядником публічної інформації норм ст.15 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" щодо необхідності розміщення проектів актів індивідуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, просив відхилити заперечення відповідача на заявлений позов.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.01.2022 року позивач звернулась до Немирівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га.

21.03.2022 року представник позивача звернувся до Немирівської міської ради з адвокатським запитом про надання інформації щодо результату розгляду клопотання ОСОБА_1 , однак відповіді так і не отримав.

Вважаючи, що Немирівською міською радою допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду її клопотання, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями частини 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні

При цьому, статтею 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

При цьому, за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Судом встановлено, що 25.02.2022 року на офіційному сайті Немирівської міської ради оприлюднено проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянки ОСОБА_1 ..

Разом з тим, доказів підтримання депутатами Немирівської міської ради вказаного проекту рішення матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять й рішення про відмову у наданні бажаного позивачем дозволу.

Суд зауважує, що оприлюднення проекту рішення на сайті Немирівської міської ради не звільняє відповідача, як суб`єкта розпорядження землями, від обов`язку прийняти рішення, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, або мотивованої відмови у його наданні.

При цьому, положення ЗК України не передбачають випадків коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення, а лише оприлюднити на офіційному сайті проект рішення.

Верховний Суд у постанові №826/26998/15 від 21 квітня 2021 року вказав, що частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (технічної документації): а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку документації чи відмову у його наданні, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, оскільки Немирівською міською радою не прийнято жодного рішення відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотання підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог, у частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що відповідачем не прийнято жодного рішення, яке б давало можливість суду з`ясувати обставини, які є необхідними і важливими при розгляді питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про дотримання позивачем усіх необхідних умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов, необхідних для надання дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно до положень ч. 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 25.01.2022.

Зобов`язати Немирівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Немирівської міської ради (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, ЄДРПОУ 03772619) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,2 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень , двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Немирівська міська рада (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, ЄДРПОУ 03772619).

Суддя Дончик Віталій Володимирович