Рішення № 104749248, 13.06.2022, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/745/21

провадження 2/527/277/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 527\745\21 за позовом представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» - Близнюка Ігоря Володимировича до ОСОБА_3 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , з залученням третьої особи - державного реєстратора Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіної Оксани Миколаївни, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису у державному реєстрі,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2021 року представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» - Близнюк Ігор Володимирович звернувся з позовом до ОСОБА_3 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , з залученням третьої особи - державного реєстратора Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіної Оксани Миколаївни, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису у державному реєстрі, в якому прохає ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог): - визнати укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткову угоду до договору б\н оренди земельної ділянки від 01.03.2015 року, який укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пузиківська» (орендар), державна реєстрація якого була здійснена 18 серпня 2015 року державним реєстратором Глобинського районного управління юстиції Полтавської області Стрілець Валентиною Іванівною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 23756111), що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.08.2015 року індексний номер 42458994 з викладенням її змісту; - визнати недійсним договір оренди землі серія та номер б/н, виданий 01.10.2020 року (право оренди зареєстроване 07.10.2020 року за номером запису - 38634230), який укладений між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320687500:00:001:0123 загальною площею 4,39 га, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області; - скасувати рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіної Оксани Миколаївни (індексний номер рішення - 54549253) про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди за договором оренди землі серія та номер б/н, виданий 01.10.2020 року, який укладений між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320687500:00:001:0123 загальною площею 4,39 га, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, з одночасним припиненням такого речового права; - судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма «Пузиківська» було укладено договір оренди землі та підписано акт - приймання - передачі земельної ділянки від 01.03.2015 року. Відповідно до п. 2 Договору , в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,39 га, згідно державного акта серії ІІ-ПЛ № 045456, кадастровий номер 5320687500:00:001:0123. Державна реєстрація договору здійснена 18.08.2015 року державним реєстратором Стрілець В.І.

Як вбачається з інформаційної довідки № 252108052 від 11.04.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_3 ( як спадкоємець після померлої ОСОБА_5 ) та ФОП ОСОБА_4 уклали між собою договір оренди землі від 01.10.2020 року, зареєстрований 07.10.2020 року номер запису 38634230.

ОСОБА_3 не заперечувала проти поновлення договірних відносин з позивачем на умовах, викладених в проекті додаткової угоди до Договору, не повідомляла позивача про перехід права власності на земельну ділянку загальною площею 4,39 га, згідно державного акта серії ІІ-ПЛ № 045456, кадастровий номер 5320687500:00:001:0123 в порядку спадкування та не здійснювала самостійного обробітку вказаної земельної ділянки протягом процедури, визначеної ст. 33 Закону України «Про оренду землі», проте уклала Договір оренди землі від 01.10.2020 року, зареєстрований 07.10.2020 року, що , на думку позивача, суперечить Закону України «Про оренду землі» та безпідставно ухилилася від поновлення договору оренди землі.

21.04.2021 року справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

13.05.2021 року державним реєстратором Стіхіною О.М. направлено пояснення на позов, в яких прохає в задоволенні позову відмовити.

19.05.2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 направлено відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого прохає в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначає, що позивач не скористався переважним правом на поновлення договору, не повідомив відповідача письмово про такий намір у встановлений строк. Вказав, що позивач був повідомлений про смерть орендодавця ОСОБА_5 та про перехід права власності на орендовану земельну ділянку до ОСОБА_3 , що підтверджується виплатою їй орендної плати за 2018 - 2020 роки. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово повідомляла позивача про відсутність наміру продовжувати орендні відносини, позивач звільнив орендовану земельну ділянку після припинення дії договору. Ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не підлягає застосуванню, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 року, який набрав чинності 16.01.2020 року, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» викладено в редакції, яка не передбачає поновлення договору оренди землі за принципом мовчазної згоди.

02.06.2021 та 15.06.2021 року представником позивача направлено заяви про уточнення позовних вимог.

02.06.2021 року представником позивача направлено відповідь на відзив, відповідно до змісту якого прохає позов задовольнити.

15.06.2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 направлено заперечення на відповідь на відзив.

12.07.2021 року, відповідно до ухвали Глобинського районного суду Полтавської області, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

22.11.2021 року позов представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» - Близнюка Ігоря Володимировича до ОСОБА_3 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , з залученням третьої особи - державного реєстратора Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіної Оксани Миколаївни, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису у державному реєстрі залишено без розгляду.

Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 29.03.2022 року, ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 22.11.2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на підстави та обставини, викладені в ньому та просила його задовольнити. Вказала, що про зміну власника орендованої земельної ділянки підприємству стало відомо лише 11.04.2021 року з Інформаційної довідки. Проект додаткової угоди до договору оренди землі із ОСОБА_3 датований 19.08.2020 року. До закінчення строку дії договору оренди землі ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_3 не повідомляли про намір реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк , оскільки вважали, що договір оренди земельної ділянки підлягає пролонгації відповідно до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Вважає, що оскільки відсутній акт прийому - передачі земельної ділянки від орендаря до орендодавця, то Договір оренди землі від 01.03.2015 року не є припиненим. Підтвердила, що на даний час земельна ділянка ТОВ «АФ «Пузиківська» не використовується, проте з якого саме моменту припинено користування земельною ділянкою їй не відомо. Коли, яким чином та до якого часу сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою їй не відомо.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились. ОСОБА_4 направив заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що позивачем було звільнено земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.03.2015 року.

Третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіна Оксана Миколаївна направила заяву про розгляд справи без її участі та письмові пояснення, прохала в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу.

Судом установлено, що 01.03.2015 року між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пузиківська», в особі директора Замикули Володимира Васильовича, укладено договір оренди землі № б\н (а.с.12-15).

Відповідно до п.п. 1-2 зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для товарного с/г виробництва, яка знаходиться на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, загальною площею 4,39 га, згідно державного акту серії ІІ-ПЛ № 045456, кадастровий номер 5320687500:00:001:0123.

П.8 Договору передбачено, що його укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що передбачено п. 43 договору.

Договір підписаний сторонами.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 18.08.2015 року, тобто термін дії договору до 18.08.2020 року, з правом пролонгації (а.с.17-18).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.04.2019 року, позивач ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 4,3900 га, кадастровий номер 5320687500:00:001:0123, розташовану на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що належала померлій ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ПЛ № 045456, виданого Глобинською райдержадміністрацією Полтавської області 03.02.1998 року (а.с.56).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 22.04.2019 року (а.с.57).

18.07.2019 року внесено зміни про орендодавця земельної ділянки згідно договору оренди від 01.03.2015 року б\н, зазначено орендодавцем ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.19-20).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 01.10.2020 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі б\н , право оренди зареєстровано 07.10.2020 року (а.с.22).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону)повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказана правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020, справа № 313/350/16-ц, в якій зазначила, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. З огляду на вказане Велика Палата відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (до змін її редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ) для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої цієї статті вимагала від орендаря завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди. Лише після повідомлення орендарем про поновлення відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Як встановлено в судовому засіданні, орендар ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» , всупереч вимогам ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 Договору оренди землі від 01.03.2015 року, у встановлений строк не надсилав орендодавцеві (ні первинному ОСОБА_5 , ні спадкоємцю ОСОБА_3 ) повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, що свідчить про недотримання позивачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про обізнаність позивача зі смертю первинного власника спірної земельної ділянки - орендодавця ОСОБА_5 , оскільки доданий до позовної заяви позивачем витяг з Державного реєстру речових прав від 18.07.2019 № 174384691 засвідчує, що орендодавцем спірної земельної ділянки є ОСОБА_3 , а не первинний орендодавець ОСОБА_5 ( а.с.19-20).

Крім того, в ході судового розгляду цивільної справи, позивачем 06.05.2021 року надіслано орендодавцю ОСОБА_3 лист - повідомлення про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки з додаткової угодою ( а.с. 76-77).

04.06.2021 року ОСОБА_3 направлено на адресу ТОВ «АФ «Пузиківська» відповідь на лист - повідомлення про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки, відповідно до змісту якого відмовлено у підписанні додаткової угоди та поновленні договору оренди землі.

Заява надіслана на адресу позивача цінним листом з описом вкладення і з рекомендованим повідомленням 04.06.2021 року засобами поштового зв`язку ПАТ "Укрпошта" (а.с.107-108).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору б\н оренди земельної ділянки від 01.03.2015 року, який укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пузиківська» (орендар), державна реєстрація якого була здійснена 18 серпня 2015 року державним реєстратором Глобинського районного управління юстиції Полтавської області Стрілець Валентиною Іванівною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 23756111), що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.08.2015 року індексний номер 42458994 з викладенням її змісту.

За договором оренди землі від 01.10.2020 року орендодавець ОСОБА_3 передала орендарю фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,39 га, кадастровий номер 5320687500:00:001:0123, на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, строком на 7 років, до 01.10.2027 року (а.с. 115-118). Право оренди зареєстровано 07.10.2020 року

Вказаний спірний договір оренди землі від 01.10.2020 року укладено, а відповідне право оренди землі зареєстроване за відповідачем ФОП ОСОБА_4 після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.03.2015 року, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Пузиківська" та ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 3 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Враховуючи , що позивач не набув право на поновлення договору оренди землі від 01.03.2015 року після 18.08.2020 року, позов в частині визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору б\н оренди земельної ділянки від 01.03.2015 року не підлягає до задоволення, інших правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2020 року позивачем не вказано, то позов в частині визнання недійсним договору оренди землі серія та номер б/н, виданий 01.10.2020 року (право оренди зареєстроване 07.10.2020 року за номером запису - 38634230), який укладений між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320687500:00:001:0123 загальною площею 4,39 га, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області та скасування рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіної Оксани Миколаївни (індексний номер рішення - 54549253) про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди за договором оренди землі серія та номер б/н, виданий 01.10.2020 року, який укладений між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320687500:00:001:0123 загальною площею 4,39 га, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, з одночасним припиненням такого речового права - не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

З урахуванням відмови у позові, сплачений позивачем судовий збір 6810 грн не покладається на відповідачів.

За приписами статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частин 1, 3 статті 133 та частин 1, 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно вимог ч. ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи слідує, що в матеріалах справи є заява відповідача ОСОБА_3 про компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування заяви було долучено договір № б\н від 15.05.2021 року про надання правової допомоги; квитанцію від 04.12.2021 року на суму 7500 грн; квитанцію від 16.07.2021 року на суму 5000 грн; квитанцію від 16.05.2021 року на суму 7500 грн; акт приймання наданих послуг від 04.12.2021 року.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування витрат за правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в зв`язку з їх не співмірністю.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Відповідно до пункту 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки заявлений стороною їх розмір в 20000 грн є не співмірним зі складністю самої справи, з часом її розгляду та наявністю вже усталеної судової практики з подібних правовідносин.

Судом оцінено та проаналізовано обсяг фактично наданих адвокатом Хромих Е.В. послуг і виконаних робіт, кількість реально витраченого часу на підготовку процесуальних документів, необхідність вивчення законодавства з спірних правовідносин, співмірність таких послуг категорії складності справи, ціні позову.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 10000 грн, що буде відповідати положенням ст. 141 ЦПК України, а також принципам співмірності та пропорційності цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 158, 174, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» - Близнюка Ігоря Володимировича до ОСОБА_3 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , з залученням третьої особи - державного реєстратора Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіної Оксани Миколаївни, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису у державному реєстрі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пузиківська" (Полтавська обл., Кременчуцький (раніше Глобинський) р-н, с. Пузикове, вул. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34548552);

відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 );

третя особа - Державний реєстратор Глобинської міської ради Полтавської області Стіхіна О.М. (39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна,285а).

Суддя Т. В. Левицька