Рішення № 104746747, 16.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2022Справа № 910/17155/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина"

вул. Шевченка, 100А, м. Бориспіль, Київська область, 08301

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

вул. Набережне Шосе, буд. 2, м. Київ, 04070

про стягнення 877 755,95 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (далі-відповідач) про стягнення 877 755,95 грн. за договором поставки №52.20-282 від 06.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" задоволено повністю.

24.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 розгляд заяви призначено на 09.02.2022.

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2022 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду заяви ТОВ "Дніпрошина" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 16.02.2022.

16.02.2022 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, представник відповідача проти задоволення заяви заперечив, просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу.

За змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17155/22 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» просить покласти на Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 152 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати, пов`язані із розглядом даної справи, на оплату професійної правничої допомоги у розмірі від 152 000,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 152 000,00 грн. (що складаються з вартості правових послуг у сумі 52 000,00 грн. та гонорару адвоката у сумі 100000,00 грн.), Позивач долучив копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.10.2020 , укладеного ТОВ "Дніпрошина" з Адвокатським бюро «Костянтина Колесника»;

- ордеру на надання правничої допомоги ТОВ "Дніпрошина" адвокатом Колесник К. А. від 22.11.2020 серія АХ № 1028153;

- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Колесник К. А. (від 23.12.2015 серія ХВ № 000253);

- додаткової угоди від 13.10.2021 № 14 до вищевказаного договору, за яким вартість послуг адвокатського бюро у даній справі становить 52 000,00 грн. за кожну судову інстанцію (п. 2) та розмір гонорару адвокатського бюро у разі набрання законної сили судом рішення про задоволення., позову щонайменше у розмірі 700 000,00 грн. або добровільної сплати КП «Київпастранс» цієї ж суми до зазначеного моменту становитиме 100 000,00 грн. (п. 3);

- детального опису витрат на правову (правничу) допомогу за вищезазначеним договором від 20.01.2022;

- акту виконаних робіт від 19.01.2021 № 9 на суму 152 000,00 грн. (із зазначенням витрат на правову допомогу у сумі 52 000,00 грн. та гонорару адвокатського бюро у сумі 100 000,00 грн.);

- рахунок від 19.01.2022 № 2 на суму 152 000,00 грн.

Пунктом 5.4 договору про надання правової допомоги вбачається, що плата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок адвокатського бюро у строк узгоджений сторонами, але не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг чи протягом інших строків, які визначаються у додаткових угодах.

Відповідно дог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 Господарського процесуального кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 "Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати".

Відповідно до п. 26 постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У своїх запереченнях проти заяви про відшкодування судових витрат КП «Київпастранс» вказувало, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.

Дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною враховуючи, що предметом спору є стягнення боргу за Договором поставки №52.20-282 від 06.08.2020, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару.

Як вбачається із матеріалів справи документами, що регулюють взаємовідносини сторін, є укладений сторонами Договір №52.20-282 від 06.08.2020, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Також суд зауважує, що заявником до матеріалів справи доказів сплати всієї суми заявлених до стягнення витрат на правову допомогу на виконання умов Договору про надання правової допомоги не представлено.

Щодо стягнення із відповідача 100 000,00 грн. як гонорару успіху адвоката у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 904/4507/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі порядку обчислення таких витрат, а у разі відсутності у тексті договору таких умов, суди мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію таких витрат.

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 904/4507/18 міститься висновок про необов`язковість для суду зобов`язань, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2021 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97).

Отже, виходячи з вищенаведеної судової практики, при визначенні суми відшкодування витрат Позивача на правничу (правову) допомогу у справі № 910/17155/21 необхідно враховувати:

що спір який виник між Сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час;

даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають,

в зв`язку з чим, витрати зі сплати гонорару успіху не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника Позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для компенсації позивачу суми в розмірі 100 000,00 грн за рахунок відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться також і у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 та від 06.07.2021 у справі № 922/901/19.

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" та стягнути з відповідача суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 26 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (вул. Набережне Шосе, буд. 2, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 31725604) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (вул. Шевченка, 100А, м. Бориспіль, Київська область, 08301; ідентифікаційний код 41676522) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 26 000 грн. 00 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 13.06.2022.

Суддя М.О. Лиськов