Ухвала суду № 104746657, 13.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви

м. Київ

13.06.2022Справа № 910/6085/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксмі Україна"

про заміну боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року

у справі № 910/6085/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКСМІ УКРАЇНА" вул. Велика Китаївська буд. 55А кв.10, м. Київ 28,03028

до Державної фіскальної служби України Львівська площа буд.8, м. Київ, 04053

про стягнення 35 200 грн.

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Луксмі Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення 35200,00 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року у справі № 910/6085/20 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Луксмі Україна" задоволено повністю, стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКСМІ УКРАЇНА" 35200,00 грн. (тридцять п`ять тисяч двісті грн. 00 грн.) боргу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

На примусове виконання рішення у даній справі судом 07.10.2020 року видано наказ строком пред`явлення до 07.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 року задоволено клопотання стягувача - Товариства з додатковою відповідальністю "Луксмі Україна" про виправлення описки в наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі №910/6085/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року задоволено заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксмі Україна" та видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20 про стягнення з Державної фіскальної служби України (Львівська площа буд.8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКСМІ УКРАЇНА" (вул. Велика Китаївська буд. 55А, кв.10, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 41027013) 35200,00 грн. (тридцять п`ять тисяч двісті грн. 00 грн.) боргу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 03.06.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксмі Україна" надійшла заява б/н від 03.06.2022 року про заміну боржника у виконавчому документів, в якій заявник просить замінити сторону (боржника) - Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) на його правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) у наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану заяву передано на розгляд судді Селівону А.М.

Так, відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Статтею 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань, а саме згідно ч. 1 ст. 170 будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Водночас, за приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Проте, в порушення вказаних норм заявником до поданої заяви про заміну сторони (боржника) правонаступником, яка подана вже після ухвалення рішення у справі та стадії виконання рішення у справі № 910/6085/20, не надано жодних доказів на підтвердження надсилання її копії та доданих документів на адреси іншого учасника справи - боржника.

Окрім цього заявником до вказаної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження обставин, на які стягувач посилається як на підставу такого звернення, а саме доказів здійснення реорганізації ДФС України, а також не наведено підстав визначення в якості правонаступника стягувача в спірних правовідносинах саме Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393), зважаючи на визначення правонаступниками згідно постанови № 1200 від 18.12.2018 року Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Отже, оскільки нормами ГПК передбачений обов`язок повідомлення учасників справи про розгляд такої заяви, необхідною передумовою дотримання судом основних засад господарського судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви про заміну сторони та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про заміну сторони у виконавчому документі (наказі) у даній справі та доказів порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Згідно ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд зазначає, що положення частини 4 статті 170 ГПК України поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті, оскільки вирішення питань щодо заміни сторони у виконавчому документі регулюється нормами, розміщеними в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах".

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 761/14537/15-ц.

За наведених обставини, оскільки заява ТОВ "Луксмі Україна" про заміну сторони (боржника) у наказі не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне повернути вказану заяву та додані до неї документи без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксмі Україна" про заміну сторони (боржника) в наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20 з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 13.06.2022 року та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон