Рішення № 104746612, 14.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2022Справа № 910/12139/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В, м. Київ, 04112

про стягнення 13 175,36 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення 13 175,36 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 152310.0045 від 01.04.2020 року, в зв`язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини якого трапилось ДТП, на дату ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 13175,36 грн. в порядку суброгації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

Через відділ діловодства суду 19.08.2021 року від позивача надійшло клопотання № 229827/ІНС від 17.08.2021 року щодо усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яке суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 за результатами розгляду клопотання № 229827/ІНС від 17.08.2021 року щодо усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12139/21 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/12139/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Окрім того вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію щодо Полісу ЕР № 169539678.

Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/12139/21 через відділ діловодства суду 12.10.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація щодо Полісу ЕР № 169539678, яка судом долучена до матеріалів справи.

Також через відділ діловодства суду 06.10.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2728 від 29.09.2021, в якому останній заперечує щодо позовних вимог, оскільки позивачем при визначенні розміру страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 251 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач не скористався наданим йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відповіді на відзив на позовну заяву, суд здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01.04.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баєр" (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 152310.0045 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором, а саме особливими умовами страхування з додатками до них транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому -страхування транспортного засобу.

Відповідно до пункту 108 Додатку № 1 до особливих умов Договору добровільного страхування застраховано транспортний засіб марки Skoda Fabia combі, державний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб).

Відповідно до пункту 7.8. Загальних умов договором передбачається власна участь Страхувальника у відшкодуванні збитку - франшиза.

Строк дії Договору страхування згідно з пунктом 9 Особливих умов останнього з 00.00 год. 01.04.2020 по 24.00 год. 31.03.2021.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами пункту 2.1.24 Загальних умов Договору страхування страховий ризик - певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком за цим Договором є передбачена цим Договором подія (ризик, зазначений в ОУС Договору), що відбулася в період дії цього Договору та з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику (вигодонабувачу) на умовах цього Договору.(пункт 2.1.23 Загальних умов Договору страхування).

Як встановлено судом за матеріалами справи постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.07.2020 року у справі № 766/10079/20 та згідно відповіді від Національної поліції України № 3020178547112116, 25.06.2020 року о 16 год. 50 хв., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen LT 35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Херсон по вулиці Перекопська, 173, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що стояв попереду, який в свою чергу від поштовху здійснило зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21113, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що було попереду. В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

При виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв`язку з якою страхувальник/вигодонабувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник (або його довірена особа/водій/вигодонабувач) зобов`язаний, зокрема, письмово оформити заяву про настання події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, не пізніше 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту, як тільки страхувальник/вигодонабувач довідався про подію, якщо така подія відбулася на території України (підпункт 11.1.7. пункту 11.1 Договору страхування (Загальні умови страхування).

Відповідно до п. 9.2.10 Загальних умов Договору страхувальник в межах цього Договору зобов`язаний при настанні випадку, який у подальшому може бути кваліфікований як страховий, негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24-ох годин з моменту настання відповідної події, повідомити Страховика та діяти відповідно до умов розділу ХІ загальних умов страхування

Так, страхувальник 25.06.2020 звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим Договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику/вигодонабувачу пені за кожний день прострочення платежу у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період прострочення. (пункт 9.5.5 Договору страхування (Загальні умови страхування).

Відповідно до пункту 12.1. Договору страхування (загальні умови страхування) виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника (або його довіреної особи/водія/вигодонабувача і страхового акта (аварійного сертифіката), що складається страховиком.

Згідно з пунктом 3.4. Договору страхування (загальні умови страхування) страховик шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов та зобов`язань за цим договором в межах ліміту відшкодування компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов`язані з втратою застрахованого транспортного засобу або з відновлювальним ремонтом такого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 3.2. Договору страхування (загальні умови страхування) страховик за цим договором страхування здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності до умов зазначених в ОУС та/або ЗУС цього договору.

У відповідності до пункту 10.3 Договору страхування (загальні умови страхування) при визначенні розміру страхового відшкодування (при проведенні відновлювального ремонту) до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або акт (висновок) незалежної автотоварознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією (оцінювачем, суб`єктом оціночної діяльності, судовим експертом) або обсяг коштів, визначений у калькуляції ремонту СТО, погодженої зі Страховиком.

При частковому пошкодженні застрахованого ТЗ, втраті застрахованого ТЗ внаслідок НЗ, а також при повній загибелі такого ТЗ - Страховиком вигодонабувачу (якщо такого призначено), та/або за письмовою згодою Вигодонабувача Страхувальнику. В такому разі розрахунок страхового відшкодування здійснюється Страховиком згідно з п. 10.21 цих ЗУС.

Відповідно до п. 10.4.2. Загальних умов Договору якщо в особливих умовах (п. 6 особливих умов) при частковому пошкодженні застрахованого ТЗ - Страховиком вигодонабувачу (якщо такого призначено) або за письмовою згодою вигодонабувача та за дорученням Страхувальнику - на СТО, письмово погоджену зі Страховиком. В такому разі Страховик має право здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 100-та відсотків від розміру страхового відшкодування, розрахунок якого проведено згідно з п. 10.21.2 цих ЗУС. Остаточна виплата страхового відшкодування здійснюється після надання документів, що підтверджуються факт виконання відновлювального ремонту (акт виконаних робіт, та, у випадку якщо Страхувальник самостійно здійснив на СТО остаточну оплату за виконані відновлювальні роботи, документи, що підтверджують факт оплати - чеки, квитанції) та огляду відновленого (відремонтованого) застрахованого ТЗ.

Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком - фактурою Фізичної особи - підприємця № СК-0000753 від 04.08.2020, копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена СТО у розмірі 35 149,00 грн. без ПДВ.

Додатково, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було замовлено експертне автотоварознавче дослідження зазначеного колісного транспортного засобу станом на 25.06.2020, проведення якого доручено суб`єкту оціночної діяльності Богомолову Віталію Євгеновичу (свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 03.12.2007 № 6066; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України від 27.10.2007 серії № 5423; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 22.08.2019 МФ № 11391-ПК).

За результатами експертного дослідження складено Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 17.08.2020 № SOS_-200626-200705, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, визначено у розмірі 40 142,90 грн. з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою від 25.06.2020 про настання страхового випадку, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 25.06.2020 страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № UA2020062500048/L15/01 від 12.08.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 35 149,00 грн.

В подальшому позивачем у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 152310.0045 від 01.04.2020 та вказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 35 149,00 грн. без ПДВ була виплачена безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - ФОП Сковровській К.О., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 13.08.2020 № 6802 на вказану суму.

Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 152310.0045 від 01.04.2020, а також перебування отриманих автомобілем марки Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 25.06.2020, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 35 149,00 грн. у зв`язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ФОП Сковровській К.О., яким безпосередньо здійснювався ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунку - фактури ФОП Сковронської К.О. № СК-0000753 від 04.08.2020, а також платіжного доручення від 13.08.2020 № 6802 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 25.06.2020 за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Херсонського міського суду Херсонської області (суддя Смирнов Г.С.) від 15.07.2020 (справа № 766/10079/20) винним у вказаному ДТП та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов`язковим. Одним із видів обов`язкового страхування, згідно пункту 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 25.06.2020 цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, що користуються транспортним засобом марки ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА" відповідно до договору (полісу) ЕР № 169539678 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 1000 грн.; страхова сума за шкоду майну - 100 000,00 грн., Поліс станом на момент скоєння ДТП 25.06.2020 був чинний.

З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УІНКА" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , встановлена у судовому порядку.

Отже, враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.

При цьому з урахуванням наявності полісу ЕР № 169539678 відповідача, договірних зобов`язань між власником транспортного засобу, який є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА", до якого правомірно заявлено позов.

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 36.6. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 1000,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, має бути зменшено на розмір визначеної Полісом франшизи.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом звернення до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" із вимогою в порядку суброгації № 383/2020 на суму 35149,00 грн. (вих. № 11367/р від 28.12.2020), копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, відзиву відповідача, у відповідь на вимогу позивача про відшкодування збитків в порядку суброгації ПАТ "СК "УНІКА" було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 21 973, 64 грн. (за вирахуванням суми франшизи за Полісом відповідача в розмірі 1000,00 грн.), що підтверджується копією відповідного платіжного доручення № 192614 від 05.01.2021 на вказану суму.

В подальшому у зв`язку із здійсненням відповідачем тільки часткової виплати страхового відшкодування в сумі 21973,64 грн., позивач звернувся до відповідача з заявою (претензією) № 229837/ІНС від 26.03.2021 року про виплату страхового відшкодування в сумі 13 175,36 грн. Копія вказаної заяви та докази її надсилання на адресу ПАТ "СК "УНІКА" наявні в матеріалах справи.

Проте, зазначена заява (претензія) залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Таким чином, оскільки в порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач відшкодування в повному обсязі не здійснив, залишивши претензію позивача без відповіді та задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення решти суми страхового відшкодування у розмірі 13 175,36 грн. в порядку суброгації.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України , покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 152310.0045 від 01.04.2020 та Полісу ЕР № 169539678 та/або їх окремих положень суду не надано.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Натомість, заперечуючи проти позовних вимог у поданому відзиві відповідач зазначив про виконання своїх зобов`язань з виплати страхового відшкодування в порядку суброгації, а саме в сумі 21973,64 грн.

Щодо решти суми в розмірі 13175,36 грн., що становить суму позовних вимог позивача, відповідач просив відмовити, так як останнім розмір страхового відшкодування було розраховано на підставі рахунку-фактури № СК-0000753 від 04.08.2020 та нараховано коефіцієнт фізичного зносу на складові, що підлягають заміні, у розмірі 0,48.

Суд зазначає, що спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Так, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Виходячи з положень пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем марки Kia Rio, державний номер НОМЕР_5 , 2016 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 02.09.2017 строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених пунктом 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).

Згідно пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з пунктом 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Як визначено пунктом 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Водночас, відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, коефіцієнт фізичного зносу деталей транспортного засобу Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 0,48 %.

Так, відповідач наголошує, що згідно додатку до наданого позивачем Звіту - протоколу технічного огляду КТЗ від 01.07.2020 року зазначено пошкодження, що не відносяться до спірного ДТП: "сколы краски - капот, дверь правая задняя - повреждение ЛКП; дверь левая передняя - вмятина", відтак, на переконання відповідача, застосуванню підлягає п. 7.39 Методики, згідно якого винятком стосовно застосування коефіцієнта фізичного зносу в розмірі, що дорівнює нулю, є: б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини).

Одночасно відповідач стверджує, що за результатами аналізу наданих позивачем документів встановлено, що пофарбування переднього бамперу має пошкодження, які фіксувались по випадку від 15.03.2017 року (пошкоджений транспортний засіб раніше було застраховано по КАСКО в ПАТ "СК "УНІКА").

Суд зазначає, що засіданням Автотоварознавчої секції методичної і науково-консультативної ради Міністерства юстиції України "Про програмне забезпечення автотоварознавчих досліджень" (протокол № 15 від 10.10.-12.10.2001), серед інших, рекомендовано для використання в автотоварознавчих дослідженнях і складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяння матеріальної шкоди програмний продукт "Аudatex", (http://audatex.ua/), призначений для розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з використанням нормативів заводів виробників та/або незалежних технічних центрів та рекомендованих імпортерами роздрібних цін на запасні частини, та включений до переліку комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням відповідно до додатку № 8 до Методики (пункт 59).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що вказані у звіті - протоколі технічного огляду КТЗ від 01.07.2020 року пошкодження як експлуатаційні не підпадають під умови застосування п. 7.39 Методики, не відносяться до наслідків страхового випадку, а саме ДТП 25.06.2020, відтак ремонт вказаних пошкоджень та/або заміна зазначених складових частин транспортного засобу не проводився. Окрім того відповідачем не надано та у наведеному у відзиві розрахунку не зазначено даних ПК "Аudatex" функція "Аudahistory", зі змісту яких можливе отримання інформації про ремонті впливи на автомобіль в минулому на підставі унікального номеру кузова автомобіля та статистичної бази "Аudatex", у зв`язку з чим відповідні заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються як бездоказові.

Будь - яких інших доказів фактичного проведення попереднього відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріали справи також не містять.

Додатково судом взято до уваги відсутність в наданому відповідачем разом з відзивом страховому акті № 00361255 від 04.01.2021 та самому відзиві детального розрахунку коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,48, а також розрахунку страхового відшкодування з урахуванням останнього та Методики.

При цьому з доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що даний автомобіль є 2015 року випуску, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу на момент ДТП становить 4 роки 8 місяців та не перевищує 7 років.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17 у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Тобто, оскільки на момент ДТП строк експлуатації застрахованого автомобіля Skoda Fabiа, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, не перевищував 7 років, за відсутності належних та допустимих доказів щодо наявності передбачених пунктом 7.39 Методики винятків щодо застосування коефіцієнту зносу до складників автомобіля, пошкоджених вищевказаною ДТП, в тому числі у розмірі 0,48, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації підлягає задоволенню в сумі 13 175, 35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6 В , код ЄДРПОУ 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, код ЄДРПОУ 20782312) 13 175 (тринадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 36 коп. страхового відшкодування та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2022 року.

Суддя А.М.Селівон