Рішення № 104741767, 08.06.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/35/22

Провадження № 2/466/1056/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Ковальчук О.І.

секретаря Окілка В.М.

справа №466/35/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ІншурансГруп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

в с т а н о в и в:

05.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ІншурансГруп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 20505,71 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 3000грн, 4000грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 червня 2021 року у м. Львові по вул. Городоцькій, 359, водій ОСОБА_2 керуючи ТЗ марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «AUDI», А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває в користуванні ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення відбулась дорожньо-транспортна пригода та автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.07.2021 року у справі №466/6084/21 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, яке мало місце 28.06.2021р.

Транспортний засіб марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР - 200784395, виданий 30.07.2020 р. «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», терміном дії до 31.07.2021 року.

16.07.2021 ОСОБА_1 тримала страхове відшкодування від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 29276,00грн.

Крім того, позивачем для визначення розміру матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «AUDI», А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 було замовлено проведення відповідного дослідження (оцінки) у ТзОВ Фірма «Експертиза» та згідно Висновку №128 експертного автотоварознавчого дослідження від 07.08.2021р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових вказаного автомобіля, в цінах на час проведення без врахування ПДВ, становить 49781,71 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 100626,51 грн.

За проведення експертного дослідження позивачем було сплачено 3000, 00 грн., що підтверджується квитанцією від 29.07.2021 р.

Оскільки вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля становить 49781,71 грн., то за мінусом виплаченого страхового відшкодування (29276,00грн.), вартість невідшкодованих збитків становить 20505,71 грн.

Позивач також зазначає, що вона зверталася до відповідача з метою досудового врегулювання спору, однак такі прохання залишились без задоволення.

Крім того позивач вказує, що окрім матеріальних збитків, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті ДТП. Так, пошкодивши авто позивача, відповідач завдав значних проблем, душевних страждань, викликаних дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час користуватися єдиним транспортним засобом за його прямим призначенням. Також в результаті механічних пошкоджень, завданих ДТП, автомобіль втратив у своїй ринковій ціні. Окрім того, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, позивачу та членам її сімї (в тому числі двом малолітнім дітям, які відвідують крім навчальних закладів ще й гуртки, що знаходяться в різних районах міста), протягом тривалого часу довелося користуватися громадським транспортом, що викликало суттєві незручності в пересуванні.

Зважаючи на викладене, розмір моральної (немайнової шкоди) позивач оцінює 5000,00 гривень. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. В останнє судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у її відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 28.06.2021 року о 16.00 год. у м. Львові по вул. Городоцька, 359, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом створив небезпеку учасникам руху, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Такими діями порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

09.07.2021 року постановою Шевченківського районного суду м.Львова визнано відповідача ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.11).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 09.07.2021 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

На момент скоєння вищевказаної ДТП, транспортний засіб під керуванням відповідача, а саме: автомобіль марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ІншурансГруп» на підставі полісу ОСЦПВ від 30.07.2020 року №ЕР - 200784395.

Згідно Висновку №128 судової автотоварознавчої експертизи від 07 серпня 2021 року, складеного судовим експертом Галамай Я.І., вартість відновлюваного ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 28.06.2021 року, з врахуванням результатів його обстеження 12.07.2021 року, без врахування ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 49781, 71 грн. (сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня, 71 коп.) (а.с.26-39).

Позивачем 16.07.2021 року отримано від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ІншурансГруп» страхове відшкодування у розмірі 29276,00 гривень за заподіяні збитки (а.с.25).

Проте розмір заподіяних збитків є значно більшим і становить 49781, 71 грн. згідно Висновку №128 судової автотоварознавчої експертизи від 07 серпня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Також, згідно з ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Аналогічні за змістом твердження наведені в Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, де вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума в розмірі 20505,71грн. (49781,71 грн. - 29276,00 грн.).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 5000,00 гривень є завищеним. Суд враховує обставини по справі, та вважає, що в результаті ДТП позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок ДТП, що суттєво погіршує якість його життя та безумовно змінило його нормальний життєвий ритм. Тому суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень є достатнім та обґрунтованим.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Із представленого Договору №115 від 12.07.2021 року та квитанції від 29.07.2021 року, вбачається, що позивачем оплачено 3000 грн. за проведення судової автотоварознавчої експертизи №128 від 07.08.2021, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі - ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, обставинами, які підлягають доказуванню, щодо розміру витрат сторони позивача на правничу (правову) допомогу, є: обсяг наданих адвокатом в рамках Договору -Доручення №ПК01-09/21 про надання правової допомоги від 01.09.2021 послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті. Такі обставини підтверджуються: Актом 01/01 від 14.12.2021 року про надання правової допомоги адвокатом Попко О.В. та Довідкою про отримання грошових коштів згідно Договору -Доручення №ПК01-09/21 про надання правової допомоги від 01.09.2021 на суму 4000грн. (а.с.69-74).

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, вартість фактично наданих для ОСОБА_1 у цивільній справі №466/35/22 послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди (різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою) у розмірі 20505,71 грн. (двадцять тисяч п`ятсот п`ять гривень 71 копійку).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 908,00 (дев`ятсот вісім) грн. сплаченого судового збору та витрати за проведення експертизи у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ - 24175269, 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 08 червня 2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук