Рішення № 104738751, 01.06.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/18739/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 05 жовтня 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. За період перебування у шлюбі у них народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження сина, їх з відповідачем стосунки почали погіршуватись, спільного господарства вони не вели та проживали окремо, відповідач не забезпечував матеріально свого сина, у зв`язку із чим вона звернулась до суду з позовною заявою. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2014 року у справі №569/21493/13-ц шлюб, що був укладений між ними, розірвано, стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 650 грн. щомісячно до його повноліття. Місце проживання дитини визначено разом з нею.

Однак, з моменту розірвання шлюбу і до теперішнього часу відповідач не займається вихованням, утриманням, духовним та фізичним розвитком сина, нічим йому не допомагає, не цікавився його перебуванням у дитячому дошкільному закладі та не цікавиться навчанням в школі. Відповідач не знає, де навчається його син, яку спортивну секцію він відвідує, не вітає сина з Днем народження, не дарує подарунків до свят, з сином не спілкується взагалі. При цьому, будь-яких перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною ніхто не чинив та не чинить, він взагалі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також, у Рівненському міському відділі Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина. Станом на 25 січня 2021 року заборгованість по сплаті аліментів становила 73 342,54 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року у справі 569/209/21 з відповідача було стягнено неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період 26 грудня 2013 року по 31 жовтня 2020 року в розмірі 64 230 грн.

У зв`язку з небажанням батька брати участь у вихованні та забезпеченні матеріального благополуччя сина, створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Натомість, вона разом з своєю сім`єю проживає у Республіка Польща, працює офіційно, син навчається у Початковій Школі №8 ім. Молодих Європейців в м. Щецин. Вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_6 самостійно забезпечують сина. Крім того, між її сином та теперішнім чоловіком ОСОБА_6 склалися приязні дружелюбні стосунки, останній має твердий намір усиновити її сина, більш того ОСОБА_5 називає його татом.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити з підстав у ньому наведених.

Відповідач та його представник ОСОБА_4 просили в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Він дійсно не утримує і не виховує свого сина, але через те, що йому чиняться перешкоди. Після розлучення з позивачем відповідач відвідував сина, передавав йому подарунки, однак з моменту коли позивач вийшла заміж вдруге йому почали чинитися перешкоди у спілкуванні і вихованні дитини. Також відповідач проживала за різними адресами в Україні, а наразі взагалі виїхала жити до іншої країни, при цьому йому через несплату аліментів виїзд за кордон заборонений. Аліменти він не сплачував, оскільки був безробітним, на даний час він знайшов роботу і зобов`язується їх платити.

Позивачем було заявлено клопотання про виклик свідків, яке судом задоволено, однак в судовому засіданні 01 червня 2022 року представник позивача ОСОБА_2 відмовився від допиту свідків, оскільки свідки перебувають за кордоном і не можуть з`явитися в судове засідання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Начальник Служби у справах дітей Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області Пісарєва О.М. подала до суду заяви, в яких просила винести рішення на розсуд суду без їх участі.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 26 листопада 2013 року, серії НОМЕР_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2014 року в справі №569/21493/13, яке набрало законної сили 11 лютого 2014 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 змінено на дівоче ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмiрi 650 грн. щомісячно, починаючи з 26 грудня 2013 року i до його повноліття.

Як слідує із свідоцтва про шлюб, виданого Радивилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 03 вересня 2016 року, прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_1 .

Згідно з Довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 25 січня 2021 року №88442, яка видана Рівненським міським відділом Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), станом на 25 січня 2021 року заборгованість зі сплати ОСОБА_3 аліментів становить 72 342 грн. 54 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року в справі №569/209/21 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у період з 26 грудня 2013 року по 31 жовтня 2020 року в розмірі 64 230 грн. 31 коп.

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 07 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору оренди квартири від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_6 орендує квартиру по АДРЕСА_2 .

Згідно Довідки №18/2021 від 09 червня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем класу 4А 2020/2021 навчального року Початкової школи №8 ім. Молодих Європейців. Школа розташована в м. Щецин, Республіка Польща.

Як слідує з Трудового договору від 16 жовтня 2020 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Командитним товариством «TOMIMPEX земляні роботи» та ОСОБА_1 , остання працевлаштована прибиральницею офісу з 18 жовтня 2020 року по 31 березня 2023 року. Товариство розташоване в м. Щецин, Республіка Польща.

Згідно довідки про доходи від 12 травня 2021 року, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю Командитним товариством «TOMIMPEX земляні роботи», ОСОБА_1 працює з 14 серпня 2020 року по 31 березня 2023 року в їх компанії прибиральницею офісу. За період з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2021 року вона отримала заробітну плату в розмірі (у злотих) 8 908 брутто/6 777,25 нетто.

З Інформації щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 13 жовтня 2021 року №01-28/380 слідує, що учень навчався у 5-В класі Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака впродовж 2020-2021 навчального року. За час навчання зарекомендував себе як відповідальний, вихований, чуйний учень. Мав навчальні досягнення на достатньому-середньому рівні. Проживав за адресою: АДРЕСА_3 , з бабою. Мати ОСОБА_1 більшість часу перебувала на заробітках у Польщі, однак постійно цікавилась про успіхи, поведінку дитини в телефонному режимі, а коли була в дома обов`язково знаходила час для відвідування навчального закладу і спілкування з класним керівником. Тато ОСОБА_3 взагалі не брав участі у навчально-виховній діяльності сина. Жодного разу не телефонував, не відвідував батьківські збори.

Як слідує з висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенні до малолітнього сина ОСОБА_5 від 19 листопада 2021 року №2271/01.09-20 малолітній ОСОБА_17 проживає разом з матір`ю в АДРЕСА_4 . За адресою: АДРЕСА_1 , сім`я ОСОБА_1 не проживає. Згідно свідчень свідків ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 відомо про те, що ОСОБА_3 не бачили, стверджують, що відповідач не займався вихованням дитини, не турбувався про його життя та здоров`я. ОСОБА_5 називає татом вітчима ОСОБА_6 . Зі слів свідків сім`я ОСОБА_1 займається вихованням малолітнього ОСОБА_5 , турбуються про його життя та здоров`я, всебічний розвиток. Свідкам відомо про те, що відповідач ОСОБА_3 проживає в м. Рівне, а малолітній син проживає разом з матір`ю і вітчимом у Республіці Польща, де і навчається.

Зважаючи на вищевикладену інформацію комісія з питань захисту прав дитини Радивилівської міської ради бере до уваги той факт, що на території Радивилівської територіальної громади дана сім`я ОСОБА_1 не проживає, лише зареєстрована в АДРЕСА_1 . В період з 2018 по 2021 рік дана сім`я з заявами не зверталася до служби у справах дітей і не перебувала в складних життєвих обставинах. Детально вивчивши та проаналізувавши документи, що стосуються справи, з`ясувавши всі обставини, що склалися в сім`ї, орган опіки та піклування Радивилівської міської ради вважає, що не зібрано достатньо доказів, для того щоб підготувати висновок щодо роз`яснення спору. Служба у справах дітей Радивилівської міської ради не може виконати ухвалу суду з приводу доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо вирішення даного питання, то Служба у справах дітей Радивилівської міської ради покладається на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає перелік обов`язків батьків по вихованню та розвитку своїх дітей, а саме: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до пункту 18 Постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Аналізуючи вимоги та положення згаданого законодавства, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 05 жовтня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу місце проживання дитини визначено разом з матір`ю ОСОБА_1 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. На час розгляду справи неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю і її чоловіком ОСОБА_6 в м. Щецин, Республіка Польща, де і навчається. Відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дитиною майже не спілкується і не приймає участь у її вихованні.

Однак, судом не встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне в якнайкращих інтересах дитини. У якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із рідним батьком, при цьому сім`я батька не є особливо непридатною або явно неблагополучною для виховання дитини.

Незалежно від причин припинення виконання своїх обов`язків по вихованню дитини в певний період, відповідач змінив своє ставлення до виховання дитини, має бажання та наміри приймати участь у вихованні сина, в його утриманні, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Також, з 2021 року відповідач має об`єктивні причини, що перешкоджають йому особисто спілкуватись з сином та повноцінно брати участь у його вихованні, оскільки проживання дитини за межами України, в іншій державі є перешкодою для вільного спілкування з дитиною та повноцінної участі у вихованні дитини.

Враховуючи, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини, позивачем не надано, а також враховуючи те, що відповідач категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для позбавлення його батьківських прав, однак, враховуючи попередню поведінку відповідача, вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Керуючись статтею 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків він може бути позбавлений батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.

Контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа - Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області, місцезнаходження: вул. І. Франка, буд. 13, м. Радивилів, рівненська область, код ЄДРПОУ 42660089.

Повне судове рішення складено 13 червня 2022 року.

Суддя О.О. Першко