Рішення № 104737986, 03.06.2022, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/318/21

№пр. 2/384/14/2022

03 червня 2022 року смт. Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.,

з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Вільшанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Адвокат Оніщук Володимир Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, щопозивач раніше перебувала у шлюбі з відповідачем, у зв`язку з чим мала прізвище - ОСОБА_1 . Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 02.09.2016 вказаний шлюб було розірвано та відновлено дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_1 . В даний час позивач проживає у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у зв`язку з чим її дошлюбне прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 . Від шлюбу з відповідачем сторони мають спільну дитину, доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно, з часу розірвання шлюбу між сторонами, проживає разом з позивачем. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, тому з нього стягнуто аліменти на утримання доньки за рішенням Вільшанського районного суду від 02.09.2016, розмір і спосіб стягнення яких в подальшому змінювався. Стягнення аліментів з відповідача відбувається у примусовому порядку органами ДВС.

Також відповідач допустив виникнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини. Так, згідно з довідкою №44969 від 29.09.2021, виданою Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини станом на 01.10.2021 складає - 17830,50 гривень.

Таким чином загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, згідно з розрахунком становить - 67509,31 гривень, але у відповідності до приписів ст. 196 СК України, стягненню підлягає лише 17830,50 гривень (100 відсотків заборгованості).

Тому позивач вважає, що з відповідача належить стягнути 17830,50 гривень неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Крім цього, починаючи з 2016 року і по даний час, відповідач жодного разу не проявляв до доньки, ОСОБА_7 , своєї батьківської турботи та піклування про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавився успіхами доньки у розвитку її здібностей до навчання та припинив будь-яке спілкування з дитиною.

Отже, відповідач про справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться її життям, не відвідував і не відвідує доньку за місцем її проживання, у дитячому садочку, школі, хоча не обмежений у можливості відвідувати доньку та спілкуватися з нею.

Також, з часу розірвання шлюбу відповідач жодного разу не вітав доньку з днем народження, новим роком, іншими святами, та не дарував їй подарунків.

У зв`язку з наведеним, просить стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 17830 гривень 50 копійок та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2021 року у зазначеній справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання з повідомленням учасників справи на 25 листопада 2021 року.

25 листопада 2021 року підготовче засідання відкладено на 11 січня 2022 року у зв`язку з витребуванням доказів.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 11 січня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 16 лютого 2022 року.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2022 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, адвокат Оніщук В.І. подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Представник органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлена. Подала до суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд справи у її відсутність.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно достатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Тобто, держава визнає захист прав і свобод дитини одним з пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У частинах 8-10 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 статті 155 СК України).

Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України").

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. Батьками у вказаному свідоцтві зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 14 червня 2021 року за №217, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входять, зокрема, дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Відповідно до характеристики, виданої Плоско-Забузькою загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дитячий садок "Казка" з трьох років. Проявила себе здібною, вихованою, всебічно розвиненою та допитливою дитиною. Вихованням в основному займається мама. Батько за період перебування ОСОБА_7 в дитячому садку не з`являвся, участі у вихованні дитини не бере (а.с. 18).

Згідно з рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2021 року змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року, та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 21-22).

Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання, виданої Другим Приморським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 29 вересня 2021 року за №44969, згідно з матеріалами виконавчого провадження АСВП №55700475 з примусового виконання виконавчого листа №384/589/17 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість зі сплати аліментів становить 17 830, 50 грн. (а.с. 14).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 16 листопада 2021 року за №01-21/1948/1, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тривалий час не спілкується з донькою ОСОБА_7 , не надає матеріальної підтримки, не цікавиться її здоров`ям, фізичним та розумовим розвитком, має значну заборгованість по сплаті аліментів, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42).

У справі "Мамчур проти України" (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява №70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також у цьому рішенні ЄСПЛ зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_2 без поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти, не цікавиться життям дитини, не бере участі у її вихованні та не виконує батьківських обов`язків, що має систематичний та постійний характер, зважаючи на обґрунтований висновок органу опіки та піклування про те, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, враховуючи вину відповідача, яка полягає в свідомому ухиленні від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею освіти, суд доходить висновку про позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 .

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 17830 гривень 50 копійок, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною першою статті 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 (провадження №61-1586св20), правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Викладене також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданої Другим Приморським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 29 вересня 2021 року за №44969, згідно з матеріалами виконавчого провадження АСВП №55700475 з примусового виконання виконавчого листа №384/589/17 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 становить 17 830, 50 грн. (а.с. 15-16).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів від 18 жовтня 2021 року, загальна сума пені становить: (300,5х1%х31)+(601х1%х28)+(901,5х1%х31)+(1202х1%х30)+(1502,5х1%х31)+(1803х1%х30)+

+(2149х1%х31)+(2495х1%х31)+(2841х1%х30)+(3187х1%х31)+(3533х1%х30)+(3929х1%х31)+ +(4325х1%х31)+(4721х1%х29)+(5117х1%х31)+(5513х1%х30)+(5909х1%х31)+(6305х1%х30)+ +(6751х1%х31)+(7197х1%х31)+(7643х1%х30)+(8089х1%х31)+(8535х1%х30)+(9019,5х1%х31)+(9504х1%х31)+(9988,5х1%х28)+(10473х1%х31)+(11670,5х1%х30)+(12868х1%х31)+ +(14065,5х1%х30)+(15320,5х1%х31)+(16575,5х1%х31)+(17830,5х1%х30) = 67 556 грн. 63 коп.

Отже, розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача, повинен відповідати розміру загальної суми заборгованості по сплаті аліментів за відповідний період, що в даному випадку становить 17 830 грн. 50 коп., а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з відповідача підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Представник позивача адвокат Оніщук В.І. просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 7, 48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів:

1) копію угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 18 жовтня 2021 року, укладеної між адвокатом Оніщуком В.І. та ОСОБА_1 М.О.;

2) копію додаткової угоди до угоди про надання правничої допомоги від 18 жовтня 2021 року;

3) опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по справі на загальну суму 5 000 грн.;

4) копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 03.06.2022 на суму 5 000 грн. та рахунку №08-02-ц/22 від 03.06.2022.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надані відповідні письмові докази, а тому суд доходить переконливого висновку про те, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. Зазначений вище розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданих ним послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, а тому суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений нею при подачі позовної заяви до суду, в сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. ст. 150, 164-167, 180-183 Сімейного кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 17830 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 50 копійок. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, батьківських прав по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Вільшанський районний суд Кіровоградської області. Відомості щодо учасників справи: Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365595, місцезнаходження: вул. Центральна, 15, смт. Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області. Повний текст судового рішення складено 13 червня 2022 року.

Суддя О.О. Сорокіна