Ухвала суду № 104733987, 10.06.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1639/19

Провадження № 1-кп/219/213/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.22

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді Погрібної Н.М.,

за участю секретаря Севостьянової Н.М..,

прокурора Мітіної В.О.,

захисника Гостренко С.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинувальними актами складеним відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 187 ч. 2, 357 ч. 3 КК України,

встановив:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебувають обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 187 ч. 2, 357 ч. 3 КК України.

В судовому засідання прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку згідно акту від 07.06.2022 року, складеному працівниками Стрижавської виправної колонії, де в теперішній час знаходиться ЧистяковЄ.С.

Згідно ч.2 ст. 366 КПК України, суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадківа здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєного стану.

Ттаким чином, оскільки участь обвинуваченого в судовому засіданні є обов`язковою, однак на даний чвс відсутня можливість доставити та конвоювати обвинуваченого до суду через введення в Україні воєного стану та здійснення на території м.Бахмут бойових дій та повітряних обстрілів, що загрожує життю та здоров`ю, Артемівський міськрайонний суд Донецької області здійснює свою роботу в дистанційному режимі.

Суд, керуючись ч.2 ст.336 КПК України, вважає можливим здійснити дистанційне судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у його відсутність в зв`язку з відмовою останнього від участі в судовому засіданні відеоконференції, але за участю його захисника Гостренко С.Д.

Захисник обвинуваченого адвокат Гостренко С.Д. проти заявленого клопотання заперечувала, просила обрати більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання.

В судовому засіданні стороною захисту не було надано матеріалів, які обґрунтовують доводи клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого та обвинуваченого про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, слід відмовити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.04.2021 року ОСОБА_1 був обраний запобіжних захід у вигляді тримання під вартою, та продовжений до 17.06.2022 року.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ніде не працює, не одружений, раніше судимий, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які проживають з ним в одному населеному пункті, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Таким чином, суд приходить до висновку за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки скасування запобіжного заходу або його зміна на більш м`який запобіжний захід є недоцільним, так як не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Керуючись ст. ст. 131, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд

ухвалив:

продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обвинуваченому увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ст.ст.185ч.2,185ч.3,187ч.2,357ч.3КК України,строк діїобраного ухвалоюАртемівського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від10.04.2021року запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюв Державнійустанові «Стрижавська виправна колонія (№81)»терміном на60(шістдесят)днів,тобто, до 07.08.2022 року включно.

В клопотанні захисника адвоката Гостренко С.Д. про зміну запобіжного заходу на більш м`який, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити до Державної установу «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи діб з моменту її проголошення.

Головуючий Суддя Н.М. Погрібна